Сан-Пау́лу (São Paulo, ) — головне місто південно-східного штату Бразилії Сан-Паулу, найбільший промисловий і важливий культурний центр Бразилії та всієї Південної Америки. З населенням майже 12 млн мешканців у межах міста, це найбільше місто країни та в південній півкулі, одне з найбільших у світіМісто посідає від другого (дані Infoplease.) до шостого (дані Mongabay) місця за населенням в офіційних межах міста залежно від джерела й методу оцінки. Наприклад, у списку Міста-мільйонники світу місто посідає сьоме місце, на сайті Terra  — четверте, а на вікіданих — 14-те.. Місто має територію 1523 км², є центром великої агломерації з населенням 23 млн мешканців, також однієї з найбільших у світі.

Мешканці міста називаються «паулістанами» (однина: «паулістану», ), тоді як мешканці штату — «паулістами» (однина: «пауліста», ). Девізом міста є  — «Не мною керують, а я керую», що підкреслює значення міста в політиці й економіці країни. Популярним прізвиськом міста є «Сампа» (Sampa).

Місто добре відоме своєю мінливою погодою, постійними заторами, величезною кількістю гелікоптерів, архітектурою та хмарочосами. Місто є важливим транспортним центром: кілька аеропортів, серед яких найбільші аеропорти країни, Гуарульюс і Конгоньяс, сполучають його з багатьма містами країни, а також з іншими країнами.

Як і в більшості південних і південно-східних штатів, місто було центром європейської міграції, зокрема з Західної України. Кількість нащадків українців у місті — близько 10 000 (переважно мігранти 1947 — 1950 років). Діють українська католицька й українська православна парафії та кілька українських товариствДані Енциклопедії українознавства..

Географія

Розташування

Сан-Паулу розташоване на плато, що є частиною гірської системи Серра-ду-Мар (португальською «морське пасмо»), своєю чергою — частини великого Бразильського плоскогір'я, із середньою висотою близько 800 м над рівнем моря — на відстані близько 70 км від Атлантичного океану. Цю відстань долають два великі шосе, Анч'єта і Шосе Іммігрантів, що спускаються до портового міста Сантус і пляжного курорту Гуаружа. Горбиста місцевість переважає в урбанізованих районах Сан-Паулу. На півночі міста підіймається Серра-да-Кантарейра і залишаються ділянки Атлантичного лісу. Район тектонічно дуже стійкий, ніякої сейсмічної активності тут не спостерігається.

Річка Тіете колись була основним джерелом прісної води міста та місцем відпочинку його мешканців. Проте, протягом другої половини 20-го століття річка була забруднена стічними водами промислових підприємств, як і її притока річка Піньєйрус. Зараз здійснюється активна програма очищення обох річок, що фінансується міжнародними банками розвитку, такими як Японський Банк Міжнародної СпівпраціBrazilian Departamento de Águas e Energia Elétrica, «International Competitive Bidding Tender Announcement». У межах міста немає судноплавних річок, проте водний транспорт стає все важливішим на річці Тіете у південному напрямку біля річки Парана, оскільки Тіете — частина басейну Ла-Плати.

Біля міста немає природних озер, але існують два водосховища, Гуарапіранга й Біллінгс, що використовуються для отримання електроенергії, збереження прісної води та відпочинку мешканців міста. Первісна флора складалася переважно з великої різноманітності широколистяних вічнозелених рослин. У місті багато завезених рослин, оскільки м'який клімат і велика кількість опадів дозволяють вирощування більшості видів рослин тропічного, субтропічного і помірного поясів, наприклад, дуже поширені насадження евкаліптів.

Клімат

Згідно з класифікацією кліматів Кеппена, Сан-Паулу має вологий субтропічний клімат. Температури рідко досягають 30 °C влітку, а морози взимку рідкісні. Рекордні температури становлять 35,3 °C (15 листопада 1985 року) й −2,1 °C (2 серпня 1955 року, обидва вимірювання на національній погодній станції Міранте-ді-Сантана, у північному районі міста). У горах навколо міста (Horto Florestal), неофіційно було зареєстровано температуру −3,9 °C 2 серпня 1955 року. Сніжну бурю було офіційно зареєстровано лише одного разу, 25 червня 1918 року. Опади рясні, особливо у теплі місяці, крім червня—серпня. До Сан-Паулу та узбережжя поблизу нього ніколи не доходили тропічні циклони та смерчі. Серпень, зимовий місяць, здебільшого сухий і теплий, іноді температури сягають 28 °C. Це явище називають «Veranico» (португальською, «маленьке літо»). З іншого боку, у січні протягом кількох років було зареєстровано порівняно низькі температури.

Кліматична таблиця Сан-Паулу Температура Місяць Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік Рекордна висока°C 35,4 34,7 34,9 33,3 30,9 29,3 30,2 33,0 35,3 35,4 35,5 35,6 33,9 Середня висока °C 27,3 28,0 27,2 25,1 23,0 21,8 21,8 23,3 23,9 24,8 25,9 26,3 23,5 Середня низька °C 18,7 18,8 18,2 16,2 13,8 12,4 11,7 12,8 13,9 15,3 16,6 17,7 15,5 Рекордна низька °C 9,6 9,9 9,6 4,0 1,4 −0,6 −1,2 −2,1 −0,4 4,7 5,3 7,7 4,0 Опади Місяць Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Всього, мм 241 203 142 58 43 38 28 36 58 150 122 198 1317

Агломерація

Сан-Паулу офіційно є частиною більшої агломерації, що називається «Grande São Paulo» («Великий Сан-Паулу»). Агломерація містить загалом 39 муніципалітетів та більш ніж 20 мільйонів мешканців (станом на 2005 рік, дані IBGE).

Оскільки Сан-Паулу займає велику площу, існує два визначення його агломерації. За його «Загальною статистичною зоною» (Complexo Metropolitano Expandido), це друге за розміром місто у світі з 29 мільйонами мешканців . Вужче визначення Великого Сан-Паулу (Região Metropolitana de São Paulo) не включає Кампінас, Байшада-Сантіста та інші сусідні області, ця територія має близько 19,7 мільйона мешканців (станом на 2006 рік), що робить її п'ятою за розміром агломерацією у світі.

Райони міста

Місто Сан-Паулу поділяється на 31 міський район, що називаються субпрефектурами (subprefeituras). Кожна субпрефектура поділяється на кілька округів (здебільшого, два або три). Субпрефектура Се в історичному діловому центрі має найбільшу кількість округів — вісім. Разом з адміністративним поділом, існує і географічний радіальний поділ, встановлений 2007 року мером Жілберту Кассабом. Місто поділяється на десять регіонів (історичний центр, розширений центр, північ, південь, схід, захід, північний схід, північний захід, південний схід і південний захід), кожен має характерний колір автобусів і вуличних табличок. Цей поділ не має жодного стосунку до субпрефектур і районів, і, в деяких випадках, один район може знаходитися у двох чи більше географічних регіонах. Район, де розташовано керівництво субпрефектури, отримує ту ж назву, що і субпрефектура, за винятком М'Бой-Мірім. Субпрефектури міста   Назва Площа Населення     Назва Площа Населення 1 Арікандува 21,5 км² 266 838 17 Моока 35,2 км² 305 436 2 Бутантан 56,1 км² 345 943 18 Парельєйрус 353,5 км² 110 909 3 Кампу-Лімпу 36,7 км² 508 607 19 Пенья 42,8 км² 472.247 4 Капела-ду-Сокорру 134,2 км² 561 071 20 Перус 57,2 км² 109.218 5 Каза-Верді 26,7 км² 313 176 21 Піньєйрус 31,7 км² 270 798 6 Сідаді-Адемар 30,7 км² 370 759 22 Пірітуба 54,7 км² 390.083 7 Сідаді-Тірадентіс 15 км² 248 762 23 Се 26,2 км² 373 160 8 Ермеліну-Матараззу 15,1 км² 204 315 24 Сантана 34,7 км² 327 279 9 Фрегезія-ду-О 31,5 км² 391 403 25 Жасанан/Тремембре 64,1 km² 255 435 10 Гуаянасіс 17,8 км² 283 162 26 Санту-Амару 37,5 км² 217 280 11 Іпіранга 37,5 км² 427 585 27 Сан-Матеус 45,8 км² 422 199 12 Ітайм-Пауліста 21,7 км² 358 888 28 Сан-Мігел-Пауліста 24,3 км² 377 540 13 Ітакера 54,3 км² 488 327 29 Віла-Марія 26,4 км² 302 899 14 Жабакуара 14,1 км² 214.200 30 Віла-Маріана 26,5 км² 311 019 15 Лапа 40,1 км² 270 102 31 Віла-Пруденті 33,3 км² 523 138 16 М'Бой-Мірім 62,1 км² 480 823

Демографія

Етнічна різноманітність і чисельність населення

Сан-Паулу має найбільшу етнічну різноманітність серед усіх міст Бразилії. Після заборони в Бразилії работоргівлі (1850) землевласники штату почали замінювати африканську трудову силу для роботи на кавових плантаціях іммігрантами. Цю практику розпочав сенатор Ніколау Вергуейру (Nicolau Vergueiro), який запрошував з Європи німців, швейцарців і португальців для роботи на своїх плантаціях.

Після скасування рабства 1888 року до Сан-Паулу почали прибувати численні іммігранти, більшість з яких були вихідцями з Італії. 1897 року італійці становили близько половини населення міста. Прибуло також багато португальців, іспанців, німців, євреїв та арабів-християн. З 1908 до 1950 року також прибуло багато японських іммігрантівSão Paulo 451: Cronologia.

Як у всій Бразилії, населення Сан-Паулу являє собою суміш різних етнічних груп, створюючи дуже різноманітне багатонаціональне суспільство. Сьогодні представники більш ніж 100 етнічних груп вважають місто своєю домівкоюA cidade da diversidade racial SP 450. Найбільшими етнічними групами є:

6 мільйонів італійців (зокрема, як і у випадку решти груп, нащадки іммігрантів). В Сан-Паулу мешкає більше осіб італійського походження, ніж у будь-якому іншому місті у світі, більше ніж навіть в Мілані або Римі.A capital paulista tem sotaque italiano SP 450, який знаходиться від бразильського міста на відстані майже 9,5 тис. км. 3 мільйони португальцівMais de três milhões de portugueses moram na cidade SP 450. 3 мільйони африканців. 1 мільйон арабівO gigante em traje de gala Coluns.com.br. 400 тисяч німців. 326 тисяч японців. Це найбільша японська громада за межами ЯпоніїO estilo japonês de Sampa SP 450. 120 тисяч китайців. 70 тисяч євреївDiáspora Armênia traz para São Paulo os primeiro imigrantes SP 450. 60 тисяч болівійцівBolivianos são o grupo mais atingido pela tuberculose em São Paulo Eni-Cidade. 50 тисяч греків. 50 тисяч корейцівCoreanos no Brasil Laboratório de Estudos Urbanos.

За расою, населення Сан-Паулу складається (за офіційною термінологією і статистикою) з 8 мільйонів білих, 2,6 мільйона коричневих (суміш рас), 527 тисяч чорних (темношкірих), 456 тисяч жовтих (азійців) і 18 тисяч індіанцівSão Paulo — Quatro séculos e meio SP 450.

Мови

Як і на всій території Бразилії, більшість населення розмовляє португальською. Проте, через значний приплив іммігрантів з Італії, португальська мова цього міста зазнала значного впливу італійської, перш за все її неаполітанського і венеційського діалектів . Італійські діалекти змішалися у місті з провінційним діалектом кайпіра. Діалект міста сформувався у Мооці, районі, заселеному на початку 20-го століття переселенцями з Неаполя.

Іншими мовами, якими розмовляють у місті, перш за все серед іммігрантів, є японська, поширена в районі Лібердад, де мешкає найбільша японська діаспора у світі. Хоча більшість бразильців японського походження розмовляють суто португальською, деякі все ще зберігають традиції та мову предків. Так само й деяка частка переселенців з Китаю та Кореї розмовляє відповідними мовами, хоча їх частка й невелика..

Англійська та іспанська викладаються у школах як основні іноземні мови, проте дуже небагато мешканців міста вільно розмовляють ними.

Історія

Поселення Сан-Паулу (тоді Сан-Паулу-Кампус-ді-Піратінга) було засноване єзуїтськими місіонерами Мануелом да Нобрега і Жозе ді Анч'єта 25 січня 1554 року. Вони разом із групою єзуїтів встановили на цьому місці місію під назвою Колежіу-ді-Сан-Паулу-ді-Піратінінга () з метою навернення індіанців Тупі-Гуарані у католицизм. Поселення було розташоване біля підніжжя гірського ланцюга Серра-ду-Мар на річці Тіете, з краєвидом на затоку, де було збудоване портове місто Сантус, у природному проході від південно-східного узбережжя до просторого і родючого плато на заході, що згодом стало штатом Сан-Паулу.