Респу́бліка Дагеста́н (, , , , , , , , , , , , , ) — суб'єкт Російської Федерації, що входить до складу Північно-Кавказького федерального округу та однойменного економічного району.
Утворена 20 січня 1921 року. Столиця — Махачкала.
Відповідно до Конституції Республіки Дагестан, державними мовами є російська та мови всіх народів, що населяють республіку. Серед них найпоширеніші аварська, агульська, азербайджанська, даргинська, кумицька, лакська, лезгинська, ногайська, рутульська, табасаранська, татська, цахурська, чеченська мови.
Етимологія Територія сучасного Дагестану, і більшою мірою гірського Дагестану, іменується в історичній літературі по-різному, що мало відношення до сусідських народів, або ж до навал завойовників, що іменували цю територію своєю мовою.
Деякі історики відносять до Південного Дагестану раніше найменування «Албанія», що відповідає назві Дагестан в значенні Країни Гір . Грузини називають Дагестан як «Лекетія» Походження Хунз. .
Назва «Дагестан» відома з XVII століття і означає «гірська країна» (від тюркської даг — гора, перської стан — країна, земля). Згідно В. В. Бартольду назва «Дагестан» з'явилася тільки в X/XVI ст.. Назва «Дагестан» справедлива лише в історичному сенсі, оскільки з включенням до складу Дагестанської АРСР (нині Республіка Дагестан), рівнин Кизляра і ногайських степів на гірські регіони припадає лише 56 % від усієї її площі.
Фізико-географічна характеристика
Географічне положення Дагестан розташований у північно-східній частині Кавказу, уздовж західного узбережжя Каспійського моря. Південь республіки займають гори й передгір'я Кавказу, на півночі — починається Прикаспійська низовина. Через центральну частину республіки протікає річка Терек.
Межує з Азербайджаном на півдні, з Грузією на південному заході, також з Чеченською Республікою на заході, із Ставропольським краєм на північному заході, і з Республікою Калмикія на півночі.
Гідрографія
Зі сходу територія Дагестану омивається водами Каспійського моря. Південь і середню частину республіки займають гори і передгір'я Великого Кавказу, на півночі починається Прикаспійська низовина.
Річки Через центральну частину республіки протікають річки Терек і Сулак. У Дагестані протікає 6255 річок (зокрема 100 головних, що мають довжину понад 25 км і площа водозбору понад 100 км, 185 малих і понад 5900 найдрібніших), найбільшими з них є Терек, Сулак, Самур, Рубас із притоками Республіка Дагестан . Усі річки належать до басейну Каспійського моря, проте в море впадає тільки 20 з них.
Північ Дагестану через сухий клімат, бідна річками. Наявні річки влітку використовуються для зрошення і не сягають моря Клімат | Туризм в Дагестані .
Найбагатоводнішими є гірські річки, які завдяки швидкій течії не замерзають навіть узимку, їм властиві порівняльна багатоводність і значні ухили.
Самур є другою за величиною річкою в Дагестані. Площа його басейну становить 7,3 тис. км². Витік знаходиться в Рутульському районі Дагестану. При впадінні в Каспійське море Самур розпадається на рукави і утворює дельту. На річці й на її головних притоках планується будівництво трьох ГЕС. Води Самура також використовуються в цілях зрошення: з річки виведені зрошувальні канали, що зрошують Південний Дагестан (Самур-Дербентський канал) і знаходиться по сусідству Азербайджан (Самур-Апшеронський канал).
Сулак утворюється при злитті річок Казикумухське Койсу, Аварське Койсу й Андійське Койсу, що беруть початок у горах Великого Кавказу. Площа його басейну становить 15,2 тис. км². На Сулак припадає половина всіх гідроенергоресурсів Дагестану, тут розташовані Чіркейська ГЕС, Міатлінська ГЕС, Гельбахська ГЕС, Чірюртська ГЕС-1 і Чірюртська ГЕС-2.
Озера Озеро Кезеноям (Ботліхський район, велика частина озера належить Веденському району Чечні) — найбільше та найглибше гірське озеро на Північному Кавказі. Нижньотерські озера Озеро Ак-Гель — Махачкала
Рельєф
Орографія Дагестану своєрідна: 245-кілометрова смуга передгір'їв впирається в поперечні хребти, які облямовують величезною дугою Внутрішнього Дагестана. Дві основні річки вириваються з гір — Сулак на півночі і Самур на півдні. Природними межами гірського Дагестану є: Сніговий і Андійський хребти — до гігантського каньйону Сулака, Гімринський, Лєс, Кокма, Джуфудаг і Ярудаг — між Сулаком і басейном Самура, Головний Кавказький хребет — на південному заході обох басейнів.
Внутрішній Дагестан, в свою чергу, ділиться на середньогірський, платоподібний район і альпійський, високогірний.
Гори займають площу 25,5 тис. км², а середня висота всієї території Дагестану дорівнює 960 м. Найвища точка — Базардюзю (4466 м). Породи, що складають гори Дагестану, різко розмежовані. Головні з них — чорні і глинисті сланці, міцні доломітизовані і слабкі лужні вапняки, а також пісковики. До сланцевих хребтів відносяться Сніговий з масивом Діклосмта (4285 м), Боґос з вершиною Адала-Шухгельмєер (4151 м), Шаліб з вершиною Дюльтидаг (4127 м).
Каспійське узбережжя і велика частина Терсько-Кумської і Терсько-Сулакська низовин лежить на 27 м нижче рівня світового океану.
Клімат
Клімат на півночі і в центральній частині Дагестану помірно-континентальний і посушливий.
Дагестан підрозділений на три ґрунтово-кліматичні зони: гірська — вище 850 (1000) м (площа 2,12 млн га або 39,9 % території) передгірна — від 150 (200) до 850 (1000) м (площа 0,84 млн га або 16 % території) рівнинна — від –28 до 150 (200) м (2,35 млн га або 43,3 % території) Диссертация: Приемы увеличения мощности панотнозо слоя каменистый почв речных долин Приморской низменности Дагестана .
Середні температури січня — від +4 °C в долинах до -11 °С у високогір'ях, липня — від +30 °С в долинах до +8 °С у високогір'ях. Опадів за рік випадає 200—300 і 600—800 мм відповідно БОЛЬШАЯ СТРАНА :: РЕСПУБЛИКА ДАГЕСТАН .
Часовий пояс
Рослинність Дагестан в географічному відношенні ділиться на передгірний, гірський і високогірний фізико-географічні пояси, в кожному з них є різні види рослинності. У Дагестані зростають понад 4500 видів вищих рослин, з яких 1100 ендеміків. На рівнині рослинність переважно напівпустельна. В передгірному поясі (починаючи з висоти 600 м) поширені луки і ліси. У субальпійських і альпійських луках переважають костриця, конюшина, астрагал, скабіоза, тирлич тощо. На висоті 3200-3600 м переважають мохи, лишайники і холодостійкі рослини.
Історія
Історичні області
Дагестан завжди ділився на історико-географічні області: Аварістан, Агул, Акуша-Дарго, Андія, Аух, Дідо, Кайтаг, Кумикія, Лакія, Лезгистан, Салатавія, Рутульське бекство, Табасаран та інші.
Палеоліт Територія Дагестану була населена вже близько 2 мільйонів років тому: стоянка Рубас-1 в Приморському Дагестані (2,2-2,3 млн р. т.) Дерев'янко А. П., Анойкін А. А., Казанський А. Ю., Матасова Г. Г. Нові дані з обґрунтування віку ранньопалеолітичного комплексу артефактів місцезнаходження Рубас-1 (Приморський Дагестан) // Звістки Алтайського державного університету. Випуск № 3 (87) / том 2 / 2015. , стоянки Айнікаб 1-2, Мухкай 1, Мухкай 2 шар 80 (1,8 млн р. т.), Мухкай 2 шар 129 (від 2,5 до 1,9 млн р. т.) Ожерел'єв Д. В. Культурно-хронологічне визначення кам'яних знахідок з шару 129 багатошарової ранньопалеолітичної стоянки Мухкай II. Короткі повідомлення Інституту археології. Вип. 241 (2015) Чєпалига А. Л., Амірханов Х. А., Садчікова Т. А., Трубіхін В. М., Пірогов А. Н. Геоархеологія олдувайских стоянок гірського Дагестану. Бюлетень Комісії з вивчення четвертинного періоду. № 72. Москва. ГЕОС. 2013. — С. 73-94., Гегалашур 1-3, Ругуджа в Центральному Дагестані По Дагестану два мільйони років тому бродили гомо еректус (интервью Хізрі Амірханова). Більш ніж півмільйона років стоянці Дарвагчай Ільська стоянка на Кубані .
Античність
На початку нашої ери південна (гірська) частина сучасного Дагестану була в складі Кавказької Албанії.
Середні віки VI–XI ст. — більша частина гірського Дагестану поєднується під владою ранньофеодального царства Сарір зі столицею в Хунзахі. Династія правителів-християн споріднена з перськими шахиншахами-Сасанідами VII—X ст. — північну (рівнинну) частину Дагестану займають хозари VII століття — на Східний Кавказ починає проникати іслам IX–XI ст. — на південнодагестанських землях від халіфату відокремлюється Дербентський емірат Початок XII століття — на руїнах Саріру утворюється мусульманське царство — Шамхальство зі столицею в Казі-Кумухі На початку XIV століття воно засвідчене в письмових джерелах як Дагестан 1239 — вторгнення татаро-монголів у внутрішній Дагестан. Татаро-монгольські загони, пройшовши через Приморську територію, вторглися в Південний Дагестан, а після на територію Шаухальства. Кінець XIV століття — горці відбивають навалу Тамерланy. 1395 року Тамерлан проник через Дербентський прохід в дагестанські володіння. Походи його військ супроводжувалися знищенням дагестанського населення, з огляду на те що ряд дагестанських феодалів підтримав противника Тамерлана — Тохтамиша. XV століття — у Дагестані остаточно й повсюдно поширюється іслам. Дагестанці починають поширювати іслам на Північному Кавказі Іслам на Північному Кавказі .
XVI—XVII сторіччя Щонайменше з XVI-го сторіччя на території Дагестану починається піднесення і домінація держави Тарковського шамхальство (первинна форма Шевкальство) Бєлокуров Сергій Олексійович
Сношения России с Кавказом. Выпуск 1-й. 1578—1613 гг., в стані васалітету до якого в різний час перебували інші дагестанські державні утворення (Газікумухське, Кайтазьке, Аварське тощо). 1577 — астраханський воєвода Лук'ян Новосильцев заклав фортецю Терки на річці Терек. Ця ж дата є днем народження Терського козачого війська. 1594 року був зроблений похід військ царя Федора Івановича на Тарковське шамхальство Бєлокуров Сергій Олексійович
Сношения России с Кавказом. Выпуск 1-й. 1578—1613 гг.під командуванням воєводи Хворостиніна з метою затвердити на троні в Тарках свого ставленика. Російські війська взяли Тарки, але виявилися заблокованими військами шамхала. Воєвода Хворостинін, не дочекавшись приходу грузин з претендентом на шамхальство, вирішив покинути Дагестан, і повернутися на Терек, прорвавши блокаду . На Терек повернулася тільки четверта частина загону (всього було понад 2500 чоловік). 1601 — розпочалося повстання лезгин, лакців, рутульців, цахур, кубачинців проти османських загарбників Дагестану. 1604 року за царя Бориса Годунова було розпочато похід під командуванням І. Бутурліна. Московські війська штурмом зайняли Тарки і захопили стратегічно важливі об'єкти на території Дагестану. Однак в наступному 1605 року ендірейський правитель з роду кумицьких шамхалов Тарковських Султан-Махмуд зумів об'єднати розрізнені сили дагестанських володарів і за підтримкою османської армії і кримських татар витіснив московські гарнізони з займаних ними об'єктів, але запеклий штурм Тарків не увінчався успіхом. Тоді виснажені протиборчі сили вступили до перемовин, за результатами яких османський паша і шамхал зобов'язалися надати вільний вихід московської раті з Тарків на батьківщину, проте останній, порушивши договір, з об'єднаними силами дагестанців нагнав 50-тисячну рать Московського царства і на першому ж привалі, оточивши, повністю знищив її раптовою атакою на Караманському полі . 1616 — ендірейський правитель Султан-Махмуд відправив грамоту цареві Михайлу I з проханням щодо прийняття в московське підданство. 1621 — до Москви прибув син Тарковського шамхала Амір-Мірза з проханням про військову допомогу. 1627 — цар Михайло Федорович підписав грамоту кумицькому власникові Айдеміру щодо прийняття його в московське підданство. 1631 — Кайтазький умцій Рустам-хан висловив бажання вступити в московське підданство і направив до московського двору свого посла Джемшида. XVII століття — удари московських та іранських завойовників провокують внутрішні смути, у наслідок яких Дагестанське Шамхальство починає розпадатися на долі. Крім того шамхали починають втрачати контроль над республіканськими громадами і їхніми союзами (так званими «вільними суспільствами»).