Саакашві́лі Міхеі́л (Михайло) Ніколо́зович (Миколайович), також відомий як Михайло Саакашвілі Раніше відомий як Михаїл Ніколозович Саакашвілі. (, 21 грудня 1967, Тбілісі, Грузинська РСР) — грузинський та український політик, громадський діяч, юрист. Президент Грузії (з до і з по року), голова партії Єдиний Національний Рух, один із лідерів «Революції троянд», у результаті якої був відсторонений від влади Едуард Шеварднадзе.
Голова Одеської ОДА, радник Президента України (2015—2016). 26 травня 2015 року отримав громадянство України.
Учасник і лідер протестів проти політики Порошенка в Україні. 26 липня 2017 — позбавлений громадянства України «через недостовірні дані, наведені при його отриманні». За іншими даними, причиною позбавлення українського громадянства став конфлікт із президентом України Порошенком«Former governor Mikheil Saakashvili stopped at Ukraine border» , BBC, 10.09.2017 (Див. нижче ). 12 лютого 2018 року висланий з України, жив на батьківщині дружини в Нідерландах. 28 травня 2019 року новообраний президент Зеленський повернув Міхеїлу українське громадянство
З 2020 по 2021 рік — Голова Виконавчого комітету Національної ради реформ України. У вересні 2021 року Саакашвілі повернувся в Грузію, де був арештований.
Життєпис
Ранні роки Народився в Тбілісі в сім'ї грузинської інтелігенції. Вихованням займалися мати, вітчим (професор-психолог) і дядько по материнській лінії (Темур Аласанія, дипломат, що працював в ООН).
В юності захоплювався плаванням, музикою, баскетболом, вивчав англійську та французьку мови. У старших класах був заступником секретаря комітету комсомолу школи № 51, де він навчався.
Освіта 1984 — закінчив середню школу № 51 в Тбілісі із золотою медаллю. 1988 року служив у прикордонних військах у ЧопіНитка В. Жоден міністр не доїхав до Закарпаття // Голос України. — 2016. — № 147 (6401) (5 серп.). — С. 3.. 1992 — з відзнакою закінчив факультет міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ. Навчався разом з Петром Порошенком. 1994 — закінчив магістратуру юридичного факультету Колумбійського університету Нью-Йорка. 1995 — здобув докторський ступінь в Університеті Джорджа Вашингтона. Флорентійська академія права Гаазька академія міжнародного права (1995) Працював у Державному комітеті Грузії із захисту прав людини (1992).
Депутат парламенту Грузії (1995—1999, 1999—2000). Голова комітету з конституційних, юридичних питань і законності (1995—1998). Голова парламентської фракції «Союзу громадян» (1998—1999).
2000 — віце-президент ПАРЄ. Член Головної ради Союзу громадян Грузії.
2000—2001 — міністр юстиції Грузії.
2001 — обраний депутатом парламенту Грузії за мажоритарною системою. Створив політичну організацію «Єдиний Національний Рух» (2002). Того ж року обраний головою Тбіліського сакребуло (представницькі збори). Один із ініціаторів масових демонстрацій протесту проти Шеварднадзе з вимогами відставки уряду та проведення нових виборів. Акція протесту завершилася так званою «революцією троянд» (20—23 листопада 2003).
Після зміщення Шеварднадзе висунув свою кандидатуру на дострокових президентських виборах. Вибори відбулися 4 січня 2004 року й завершилися перемогою Саакашвілі, за якого проголосували 96,27 % виборців.
Політична кар'єра в Грузії
Президент Грузії
2004-го новообраний президент Грузії Саакашвілі заявив про наміри повернути під контроль Грузії Південну Осетію та Абхазію. Того ж року Саакашвілі висловив бажання включити Грузію в склад Євросоюзу. Після зустрічі в Брюсселі з президентом Єврокомісії Романо Проді Грузія була включена в число держав-претендентів на членство в ЄС. Саакашвілі заявив, що Грузія має вступити в Євросоюз не пізніше 2009 року.
Під час Помаранчевої революції в Україні Саакашвілі підтримав лідера «Нашої України» Ющенка. 1 січня 2005 року виступив зі сцени Майдану в КиєвіЮщенко и Саакашвили пережили полночь на Майдане вместе ..
10 травня президент США Джордж Буш підтримав позицію Саакашвілі щодо відновлення територіальної цілісності Грузіїподдержал планы Саакашвили по восстановлению целостности Грузии.
Наприкінці липня — на початку серпня 2006 року Грузія провела вдалу поліцейську спецоперацію в Кодорській ущелині. По завершенні операції Саакашвілі заявив, що Грузія зробила серйозний крок вперед на шляху відновлення своєї територіальної цілісності.
14 листопада 2006-го заявив, що вважає питання про вступ Грузії до Євросоюзу «питанням часу».
13 березня 2007 парламент Грузії одноголосно підтримав вступ до НАТО, прийнявши декларацію про негайне приєднання Грузії до Північноатлантичного альянсу.
Реформи За часів президентства Саакашвілі Грузія посіла восьме місце за простотою відкриття бізнесу, сьоме місце — за отриманням прав на будівництво, друге місце — за легкістю реєстрації прав власності, п'яте місце — за отриманням кредитів, двадцяте — за рівнем захисту інвесторів. Прийшовши до влади, Саакашвілі пообіцяв отримати від приватизації 200 мільйонів доларів уже наступного року. Якщо в 1994—2000 бюджет отримав 192 мільйони доларів, то в 2005 році ця сума зросла до 231 мільйона.
У сфері державного управління президент Саакашвілі віддавав перевагу переважно молодим фахівцям і за часи його правління в грузинському уряді було лише дві людини віком понад 40 років. Саакашвілі казав, що молода людина за бажання швидко підвищить свій інтелектуальний рівень, а перевиховувати вихідців із минулого — справа майже безнадійна.
Генеральним прокурором Грузії було призначено Ніка Ґварамія, якому на той момент було 28 років, а заступником міністра внутрішніх справ було призначено 31-річну Еку Зґуладзе.У березні 2005 в Грузії прийнято програму дерегуляції економіки.
У Грузії було зменшено кількість міністерств з 18 до 13, кількість державних служб — з 52 до 34. Було здійснено скорочення персоналу міністерств на 35 %, а кількість чиновників у громадському секторі зменшилась на 50 %. Наслідком люстрації став суттєвий ріст зарплат у держслужбовців, зарплата яких у середньому зросла до близько 450 доларів.
У сфері освіти та медицини було запровадження системи зовнішніх екзаменів та скасування вступних іспитів до ВНЗ. Ректори втратили будь-яку можливість впливати на формування складу своїх абітурієнтів. Вступ до вищого навчального закладу почав відбуватися на основі результатів незалежного тестування. Якщо абітурієнт набирав високу кількість балів, держава оплачувала його навчання.
Боротьба з корупцією почалась із чистки державного апарату. Відразу після приходу до влади Саакашвілі звільнив керівників усіх силових структур. З перших днів президентства він узявся за ДАІ, яку вважав феодальним збирачем грошей на дорогах. Президент Саакашвілі оголосив ДАЇшникам ультиматум: або вони припиняють брати хабарі, або будуть звільнені усі без винятку.
За новим законом «Про патрульну поліцію» утворювалась патрульна поліція, яка виконувала функції боротьби з правопорушниками та нагляду за дорожнім рухом. Паралельно з нею було створено відділ кримінальної поліції. Було звільнено близько 90 % усіх співробітників колишньої міліції (близько 75 тис. людей), а кількість новоствореної поліції було скорочено до 30 тис. осіб.
На місце колишніх міліціонерів Саакашвілі набрав людей, необхідною умовою працевлаштування яких була відсутність досвіду роботи в правоохоронних органах.
Новим поліцейським було підвищено зарплату в 10—20 разів. Було введено медичне страхування, страхування на випадок загибелі та премії (за розкриття складних справ та подібні досягнення), що можуть бути досить значними. Поліцейських було попереджено, що в разі порушення закону та корупційні дії їх одразу звільнятимуть.
Задля виявлення в поліції та в інших сферах потенційних корупціонерів було утворено Генеральну інспекцію. На початку роботи нової поліції таким способом було знешкоджено кілька сотень співробітників, які вчинили неправомірні дії. Грузинські поліціянти мали доносити на свого напарника, якщо той вчинив або провокує на вчинення правопорушення. Крім того, за новим грузинським законодавством, хабародавець, який повідомить про хабарника в правоохоронні органи, звільняється від кримінальної відповідальності.
Було заборонено обслуговувати державних службовців поза чергою. За порушення цього правила звільняли з роботиЯк Саакашвілі подолав корупцію , Петро Герасименко, 10 листопада 2010, захід.нет.
Значні реформи були проведені в судовій системі. Було організовано Незалежну вищу раду юстиції. Президент, парламент та уряд вже не могли впливати на процес обрання членів цього органу. Суддям було призначено високі зарплати. Крім того, держава оплачує їм житло та пальне. 15 суддів були ув'язнені за порушення, а середній вік суддів зменшився через прихід молодих спеціалістів.
Також показовим є легкість потрапляння на прийом до міністра МВС або його заступників — достатньо просто прийти, без записів, дозволів та дзвінків. Другим показовим моментом стала прозорість роботи поліції — будівля міністерства скляна та кожен перехожий може бачити все, що відбувається всередині.
У 2010 році американська неурядова організація Freedom House опублікувала звіт, згідно з яким рівень корупції в Грузії залишився таким же, яким був у 1999—2000 роках, при цьому корупція для Грузії залишається проблемою. При цьому сказано, що за останні роки в боротьбі з корупцією в нижніх і середніх ешелонах влади було досягнуто помітного успіху, проте Грузія все ще потерпає від елітарної корупції.
У 2011 році був прийнятий закон про люстрацію або «Хартія Свободи». За цим законом колишні співробітники спецслужб СРСР або комуністичні партійні лідери не мають права обіймати високі державні посади. Введені певні обмеження для роботи таких осіб у правоохоронних органах. Заборонено використання комуністичної та нацистської символіки в громадських місцях.
Опозиційні виступи 2007 року
У вересні 2007 року ексміністр оборони Грузії Іраклій Окруашвілі заявив про створення партії «Для єдиної Грузії». У той же день Окруашвілі повідомив, що на початку липня 2005 року Саакашвілі начебто вів із ним переговори про можливе вбивство Бадрі Патаркацишвілі, але він проігнорував вимоги президента. Також він заявив, що прем'єр-міністр Жванія був вбитий, а не отруївся чадним газом у квартирі. Крім того, ексміністр звинуватив Саакашвілі та його оточення в корупції та нерішучості.
27 вересня Окруашвілі був затриманий грузинськими правоохоронними органами. 29 вересня Саакашвілі відкинув усі звинувачення, які були висунуті проти нього Окруашвілі та заявив, що долю ексміністра вирішуватиме суд. Крім того він пообіцяв відновити територіальну цілісність Грузії до осені 2008 року.
7 жовтня на допиті в генеральній прокуратурі Окруашвілі визнав, що робив заяви проти президента Саакашвілі та його родини з метою дискредитації голови держави. 9 жовтня Окруашвілі було звільнено під заставу 10 мільйонів ларі (приблизно 6 млн доларів). 1 жовтня його було вислано за межі Грузії.
2 листопада 2007 року перед будинком грузинського парламенту почався безстроковий мітинг опозиції, однією з вимог якої був перехід до парламентської республіки. Після того, як 7 листопада грузинський спецназ, використовуючи водомети та сльозогінний газ, розігнав мітинг, опозиція висунула умову негайної відставки Саакашвілі. При розгоні мітингу опозиції постраждали близько 500 людей. Влада заборонила телеканали «Кавкасія» та «Імеді», а також опозиційну телекомпанію «Руставі-2».
7 листопада Саакашвілі виступив із промовою, у якій заявив, що готовий «принести себе в жертву заради народу Грузії» і висловив занепокоєння подіями в країні. У Міністерстві закордонних справ Грузії заявили, що опозиція координує свої дії з Росією. 8 листопада вночі Саакашвілі підписав указ про введення в Грузії надзвичайного стану терміном на 15 днів «у зв'язку зі спробою державного перевороту».
Згодом, головним опонентом Саакашвілі став лідер партії «Грузинська мрія» і найбагатша людина Грузії — мільярдер Іванішвілі, який мав великі статки в Росії.
Зовнішня політика Грузії часів президентства Саакашвілі
Відносини Грузія-НАТО