Сірша Уна Ронан ( ; ( 12 квітня 1994) — ірландська й американська акторка, модель, феміністка та благодійниця. У першу чергу відома ролями в підліткових драмах, удостоєна численних нагород, включаючи Золотий глобус, номінації на чотири «Оскари», п'ять премій Британської кіноакадемії (BAFTA) та чотири Гільдії кіноакторів. Найвідомішими є її фільми у співпраці з Ґретою Ґервіґ — Леді-Птаха та Маленькі жінки (2019).
Ронан дебютувала у 2003 році в ірландському медичному драматичному серіалі «Клініка» (не плутати з американською версією «Клініки»), а головним проривом стала роль молодої Брайоні Талліс у фільмі «Спокута» 2007 року, що принесла їй номінацію на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану. З цим 13-річна Ронан стала сьомою наймолодшою номінанткою у цій категорії на той час. Далі були головні ролі у фільмі «Милі кості» (2009) та вбивці-підлітки у фільмі «Ханна. Ідеальна зброя» (2011). У 2014 Ронан виконала роль пекарки Агати у фільмі Готель „Ґранд Будапешт“ Веса Андерсона.
Сірша Ронан отримала визнання критики та другу номінацію на «Оскар» за найкращу жіночу роль головною роллю у фільмі 2015 року «Бруклін». Він розгортається у 1950-х, Ронан втілила ірландську іммігрантку, що переїжджає до Нью-Йорка, але тужить за домівкою. У 21 рік Ронан стала восьмою наймолодшою номінанткою на найкращу жіночу роль. Пізніше вона зобразила старшокласницю у фільмі «Леді-Птаха» Ґрети Ґервіґ у 2017 та Джо Марч у «Маленьких жінках» у 2019 році за однойменним романом Луїзи Мей Елкотт. За ці роботи вона була номінована на «Оскар» за найкращу жіночу роль та виграла «Золотий глобус» у номінації за «Найкращу жіночу роль — кінокомедія чи мюзикл» за роль у фільмі «Леді-Птаха».
На сцені театру Ронан втілила Ебігейл Вільямс у бродвейському відродженні фільму «Суворе випробування», що побачило світ у 2016 році. У тому ж році вона була представлена Forbes у їх двох списках «30 до 30 років» та «Списку лідерів наступного покоління». У 2020 році The New York Times віддала їй десяту позицію у списку найвеличніших акторів двадцять першого століття.
Раннє життя Сірша Уна Ронан народилася 12 квітня 1994 року в Бронксі, Нью-Йорк, у сім'ї Моніки (до шлюбу Бреннан) та Пола Ронана, обоє були з Дубліна. ЇЇ ім'я ірландською означає «свобода». Батько працював на будівництві та в барі, ще до того, як почав навчатися мистецтву актора в Нью-Йорку, а мати працювала нянею, а також знімалася у фільмах у дитинстві. Її батьки спочатку були нелегальними іммігрантами, які покинули Ірландію внаслідок рецесії 1980-х. Сім'я переїхала назад до Дубліна, коли Сірші було всього три. Недовго її виховували у селищі Ардаттін, графство Карлоу, де вона відвідувала Національну школу Ардаттіна. Пізніше батьки навчали її вдома приватно. У ранньому підлітковому віці вона з батьками знову жила в Дубліні, у приморському селі Гоут. Сіршу виховували католичкою, але, за її словами, вона ставила під сумнів свою віру навіть у дитинстві.
Кар'єра
2003—2009: «Спокута» та ранні роботи Ронан дебютувала на екрані на ірландському національному мовнику RTÉ (Raidió Teilifís Éireann) у медичному драматичному серіалі 2003 року «Клініка», а потім з'явилася в мінісеріалі «Доказ». Водночас пробувалася на роль Луни Лавґуд у фільмі «Гаррі Поттер та Орден Фенікса».
Першим фільмом Сірші Ронан стала романтична комедія Емі Гекерлінг «Я ніколи не буду твоєю», відзнята ще у 2005 році. Фільм вийшов у кінотеатрах на кількох міжнародних ринках у 2007 році. У США фільм вийшов одразу на відеоносіях у 2008, після того, як він намагався залучити фінансування, але кілька угод розпалися під час постпродукції. У фільмі Ронан втілила дочку персонажки Мішель Пфайффер, а Пол Радд знявся в ролі її любовного інтересу. Джо Лейдон з Variety назвав фільм «відчайдушно невтішним», але вважав взаємодію між персонажками Ронан та Пфайффер однією з головних подій фільму. У 12 років Ронан взяла участь у кастингу на роль в екранізації 2007 року режисера Джо Райта роману «Спокута» Єна Мак'юена. Вона пройшла кастинг і виконала роль Брайоні Талліс, 13-річної письменниці-початківиці, яка впливає на кілька життів, звинувачуючи коханого її сестри у злочині, якого він не вчиняв. У фільмі вона працювала з Кірою Найтлі та Джеймсом Мак-Евоєм. Фільм окупився у світовому прокаті. Тай Барр із «The Boston Globe» назвав Ронан «чудовою [та] ексцентричною», а Крістофер Орр із «The Atlantic» писав, що вона «диво, елегантно поєднуючи в собі самозакоханість і невпевненість». Ронан була номінована на премію Британської кіноакадемії (BAFTA), премію «Золотий глобус» і премію «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану, ставши сьомою наймолодшою кандидаткою у цій категорії.
Далі Ронан зіграла дочку збіднілої екстрасенса (Кетрін Зета-Джонс) у надприродному трилері «Смертельний номер» 2007 року, та знялася у художньому фантастичному фільмі «Місто Ембер» 2008 року у ролі Ліни Мейфліт — героїчної підлітки, що мусить врятувати жителів підземного міста. Обидва фільми отримали неоднозначний прийом критики та зазнали невдач у прокаті. В огляді другого фільму критик Стівен Голден взяв до відома, як у ньому змарнували таланти Ронан.
У 2009 році Ронан знялася з Рейчел Вайс, Марком Волбергом, Сьюзен Серендон та Стенлі Туччі у драматичному фільмі Пітера Джексона «Милі кості» — адаптації однойменної книги Еліс Сіболд. Зіграла 14-річну Сьюзі Селмон, яка після свого зґвалтування та вбивства спостерігає з того світу, як її сім'я намагається продовжувати своє життя, поки вона прагне помсти. Ронан та її сім'я спочатку вагалися щодо участі через тематику ролі, але погодилися, коли Джексон запевнив їх, що у фільмі не будуть представлені безпричинні сцени зґвалтування та вбивства. Рецензії були критичні до фільму. Хоча Річард Корлісс з журналу Time вважав, що "Сірша успішно показала моторошну історію з «величезним притяганням і благодаттю». Пізніше він назве це третім найкращим виступом у році. Сухдев Сандху з Daily Telegraph вважав, що Ронан є єдиним позитивним аспектом фільму, написавши, що вона «одночасно грайлива й урочиста, молода, але стара не на свої роки». Фільм провалився у касових зборах, але приніс Сірші Ронан премію Британської кіноакадемії (BAFTA) за найкращу жіночу роль у номінації на головну роль.
2010—2014. Висхідна зірка У військовій драмі Пітера Віра «Шлях додому» (2010) Ронан виконала другорядну роль Ірени, польської сироти під час Другої світової війни. Джим Стерджес, Колін Фаррелл та Ед Гарріс знімалися з нею в Болгарії, Індії та Марокко.
Наступного року Ронан втілила головну героїню бойовика «Ханна. Ідеальна зброя» про 15-річну дівчину, яка виросла в арктичній пустелі, навчена бути вбивцею. У фільмі взяли участь Ерік Бана як батько Ганни та Кейт Бланшетт як негативна агентка ЦРУ. Ронан сама виконувала власні трюки й, готуючись до ролі, кілька місяців тренувалась у бойових мистецтвах, битві на палицях та ножах. Її робота у фільмі отримала високу оцінку критики. У огляді для Rolling Stone Пітер Треверс назвав фільм «сюрреалістичною байкою крові й жалю» і відмітив Ронан як «дієву чарівницю». Пізніше Ронан озвучила головну роль у дубльованій англійській версії японського аніме-фільму «Позичайка Аріетті». У 16 років Ронан запросили в Академію кінематографічних мистецтв і наук. У 2011 році Ронан взяла участь у просуванні програми Фонду збереження архівів Ірландського інституту кіно, у рамках якої її образ було змонтовано у популярних ірландських фільмах минулого, а також у документальних кадрах. Сірша Ронан і Алексіс Бледел зіграли вбивць у бойовику Джеффрі Флетчера «Вайолет і Дейзі» у 2011 році. Ерік Голдман з IGN порівняв фільм з роботами Квентіна Тарантіно та прокоментував, що здібності Ронан перевершили матеріал. Пітер Джексон звернувся до Ронан, щоб вона зіграла ельфійку Тауріель у серії фільмів «Хоббіт», але вона відмовилася від проєкту через свій завантажений графік. Натомість її привернув фільм жахів «Візантія» 2012 року режисера Ніла Джордана, оскільки проєкт «темний, готичний та вивернутий», він дав їй можливість зіграти більш складну та зрілу персонажку. У фільмі Джемма Артертон грала її матір-вампірку. Пишучи для Radio Times, критик Алан Джонс заявив, що фільм є «загадковою казкою, яка використовує вампірів як призму для коментування людства», і писав, що Артертон і Ронан «сяють» у ньому . Ронан також удостоєна нагороди Морін О'Гари на кінофестивалі в Керрі у 2012 році, нагорода присуджується жінкам, які досягли успіху у кіно.
У 2013 році акторка взяла участь в екранізації роману Стефані Маєр «Господиня» (в українському прокаті «Гостя»). У фільмі Ронан грає подвійну роль: бунтарки Мелані Страйдер та Мандрівниці — інопланетної паразитки. Критиці не сподобався фільм; Манола Даргіс назвала його «нахабною комбінацією неоригінальних науково-фантастичних тем [і] янг едалт», але зазначила «потойбічний аспект присутності [Ронан] на екрані, частково завдяки її нерухомості та власній напівпрозорості очей, що може показувати серйозну інтенсивність або повну відстороненість».
У тому ж 2013 році вийшла драма Кевіна Макдональда «Як я тепер кохаю», адаптація однойменного роману Мег Розофф, у якій Ронан зіграла американську підлітку, яку відправили на віддалену ферму у Великій Британії перед початком вигаданої третьої світової війни. Фільм заробив скромну суму у прокаті.
Також того року Ронан озвучила колишню буфетницю Талію в анімаційному фільмі «Джастін і лицарі доблесті».
У 2014 році вийшло два фільми з Ронан з дуже різною критикою — «Готель „Ґранд Будапешт“» від Веса Андерсона та режисерський дебют Раяна Ґослінґа «Як спіймати монстра». У першому, трагікомедійному фільмі, де головні ролі були у Рейфа Файнза і Тоні Револорі, Ронан виконала роль пекарки та співучасниці головних героїв. Це був перший проєкт, у якому вона знялася без батьків, які завжди супроводжували її на знімальному майданчику. Фільм заробив понад 174 мільйони доларів при бюджеті 25 мільйонів, і ВВС оцінив його як один з найкращих фільмів століття. У сюрреалістичному фантастичному фільмі «Як упіймати монстра» Ронан зіграла загадкову молоду дівчину Щур, яка володіє домашнім щуром; Джеффрі Макнеб із газети The Independent назвав фільм «дико поблажливим романом», але високо оцінив «жорсткий, але вразливий» образ Ронан.
2015—2020: визнання
Після роботи у фільмі «Стокгольм, Пенсильванія» (2015) — психологічному трилері про стокгольмський синдром, Ронан зіграла у драмі «Бруклін» головну роль Елліс Лейсі, молодої ірландки, що в 1950-х переїжджає до Нью-Йорка, але тужить за домівкою. Режисером виступив Джон Кровлі. Фільм заснований на однойменному романі Колма Тойбіна. Ронан вважала, що кілька аспектів розвитку її характеру відображають її власні. Фільм та роботу Ронан у ньому критика сприйняла позитивно; Пітер Бредшоу з The Guardian вважав це «душевним і захоплюючим фільмом» і написав, що «спокійна врівноваженість Ронан захоплює майже кожну сцену і кожен кадр». Акторка отримала номінації на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль та «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у драмі, ставши восьмою наймолодшою номінанткою на найкращу жіночу роль.
У 2016 році Ронан на деякий час переїхала до Нью-Йорка, щоб почати репетиції дебюту у бродвейському відродженні фільму «Суворе випробування». Вона взяла роль Ебігейл Вільямс, маніпулятивної служниці, відповідальної за смерть 150 людей, звинувачених у чаклунстві. Під час підготовки вона прочитала книгу Стейсі Шифф «Відьми: Салем, 1692» і тісно співпрацювала з режисером вистави Іво ван Говом, щоб змусити аудиторію співчувати її лиходійській персонажці. Замість того, щоб покладатися на попередні образи своєї героїні, Ронан зіграла її як «більше жертву, ніж ката». Пишучи для The Hollywood Reporter, Девід Руні вважав Ронан «крижаною і панівною».