Вíнницький тролéйбус — діюча тролейбусна система міста Вінниця. Власником тролейбусної мережі вінницького тролейбуса є місто, оренду системи й забезпечення перевезення пасажирів здійснює КП «Вінницька транспортна компанія».
Тролейбус нарівні з трамваєм користується у вінничан значною популярністю, адже не лише сполучає віддалені житлові мікрорайони з центром міста, а й є відносно економічним і швидким видом громадського транспорту.
Історія Вінниця активно розвивалась у 1960-х роках, відтак існуючі трамвайні лінії були вже не здатні впоратися зі зрослими пасажиропотоками. З метою сполучення двох промислових районів через середмістя, місцева влада вирішила звести тролейбусну лінію. Однак республіканська влада деякий час не давала згоду на пуск тролейбусного руху у Вінниці, тому всі підготовчі роботи в місті здійснювались напівофіційно — електродроти ж тягнулися під виглядом поліпшення міського вуличного освітлення.
У 1963 році з молдовського Кишинева надійшли 4 списані машини МТБ-82Д і одна ЯТБ-4 з Одеси, що вже до ладу були доведені на місці. 30 грудня 1963 року відбувся пілотний (напівофіційний) пуск першої вінницької тролейбусної лінії від , Немирівським шосе до робітничого селища олієжиркомбінату (зупинка «Рибзбут»).
Офіційно перша черга — лінія « — » — була введена в експлуатацію 18 лютого 1964 року.
Наприкінці 1965 року було введено в експлуатацію тимчасове депо на 25 місць по вулиці Островського. На той час вінницький тролейбусний парк уже нараховував 5 машин Київ-5, 2 машини Київ-2, 21 машину ЗіУ-5 (МТБ-82Д та ЯТБ-4 тоді вже списали). У жовтні 1965 року введена в експлуатацію нова лінія від вулицею Київською до заводу «Будіндустрія» та об'єднання «Вінницяводоканал», для чого обладнали пересувну тягову підстанцію (у старому тролейбусі ЯТБ-4).
18 листопада 1967 року лінію подовжили від Водоканалу до північно-східної промзони по вулиці Тарногородського до Підшипникового заводу (ДПЗ-18).
31 грудня 1967 року введено в експлуатацію нову лінію із Замостя вулицею Чорновола, П'ятничанським мостом через площу Героїв Майдану, вулицями Театральною, Соборною та Пирогова до медичного інституту.
У листопаді 1968 року прокладено нову лінію вулицями та Соборною до залізничного вокзалу, куди відкрито рух тролейбусів нового маршруту № 4 «Медінститут — вул. Леніна — — Залізничний вокзал». У результаті такого розширення мережа збільшилась з 4,9 км (1964) до 17,1 км (1966) і 35,3 км (наприкінці 1968 року); число машин в інвентарі від 31 (кінець 1965 року) до 38 (1967). У 1968 році надійшли ще 30 тролейбусів, в тому числі 25 нових ЗіУ-5 та Київ-4; у 1969 році — 11 нових машин.
У 1972 році місто отримало перші 10 машин ЗіУ-682.
Впродовж 1969—1973 років у Вінниці було збудовано постійне тролейбусне депо на 100 машиномісць.
У грудні 1974 року введено в експлуатацію нову тролейбусну лінію на житловий масив Вишенька вулицею Спартаківською (нині — Келецька) до — для нової лінії надійшло 10 тролейбусів ЗіУ-682.
17 січня 1977 року, у сніжний день, тролейбус ЗіУ-682Б (№ 107), яким керувала Зоя Ткаченко, прямував за маршрутом від ДПЗ-18 до інструментального заводу. Перетнувши перехрестя вулиць Островського і Привокзальної та влившись у транспортний потік, потім проїхав повз залізничний міст. На вулиці Лебединського тролейбус раптово загальмував і внаслідок ожеледиці його занесло на зустрічну вантажівку. Передньою частиною тролейбус вдарився в її бензобак. Обидва транспортні засоби загорілися через пошкодження бензобаку. Лобове скло тролейбуса розбилося і в обличчя Зої Ткаченко вдарив струмінь палаючої рідини. До того, як кабіну водія охопило полум'я, вона встигла тумблером відкрити задні та середні двері й прокричати: «Виходьте швидше», проте до кнопки передніх дверей не дотягнулася. Аварія трапилася о 15 годині 10 хвилин, незадовго до кінця робочої зміни. Жоден зі 120 пасажирів не постраждав. У 1988 року тролейбусну зупинку «Насіннєвий завод» у Вінниці перейменували на «Імені Зої Ткаченко». Також на ній встановили меморіальну дошку. Ім'я Зої Ткаченко занесли до списку ветеранів трамвайно-тролейбусного управління Вінниці. У 2013 році нагороду «За честь та мужність» отримав онук відважної жінки Ігор Ткаченко.
У листопаді 1978 року введено в експлуатацію лінію від проспектом Коцюбинського до залізничного вокзалу, відтак протяжність мережі збільшилась від км до 48,1 км.
Станом на 1 січня 1982 року у вінницькому тролейбусному парку було 13 машин ЗіУ-5 та 118 ЗіУ-682, а вже 1 січня 1985 року парк налічував 140 машин ЗіУ-682.
Обсяг перевезень на вінницьких тролейбусах постійно збільшувався: Рік Обсяг перевезень, осіб Примітка197329,5 млн197745,6 млн198457,2 млн198769,7 млн199182,0 млн199394,5 млн перевищення обсягуперевезень трамваєм199494,8 млн201473,34 млн201578 480,3 тис.201679 436,7 тис. Такий приріст був пов'язаний з прокладанням тролейбусної лінії у великому житловому масиві Вишенька.
Чисельність тролейбусів також постійно зростала: 146 (1986), 153 (1989), 182 (1991).
У листопаді 1990 року було відкрито маршрут № 6 «Меморіал Визволення — Залізничний вокзал» й випущено, таким чином, 15 нових машин.
У 1993 році надійшли перші 3 зчленовані машини моделі ЮМЗ Т1.
Станом на 1 січня 1995 року загальна довжина мережі склала 64,0 км, в експлуатації перебували одне депо на 100 місць, 178 пасажирських тролейбусів і 7 тягових підстанцій.
За роки Незалежності України (з 1991 року) розвиток тролейбусної мережі в місті відбувався інтенсивніше за трамвайну. З'явились нові лінії на Свердловському масиві (1997 рік) та у Тяжилові (до вулиці Лугової у 1998 році). Було збудовано нову лінію. Гніванським шосе до Аграрного університету (23 серпня 2006 року відкрито маршрут № 12) та нову лінію вулицями та до нового муніципального ринку (відкрито 21 липня 2007 року). Довжина мережі зросла до 86,6 км.
У 2006 році модернізовано, із заміною кузова, 12 тролейбусів ЗіУ-682.
У 2007 році містом було придбано 5 нових тролейбусів ЛАЗ Е183.
З 16 лютого 2012 року, у зв'язку зі змінами транспортної схеми міста комунальне підприємство «Вінницьке трамвайно-тролейбусне управління» провела ряд організаційних заходів щодо поліпшення якості і швидкості обслуговування пасажирів. Електротранспорт почав працювати в новому режимі. Перші рейси пасажирського транспорту починаються з 05:30 ранку і закінчує роботу муніципальний транспорт близько опівночі.
У 2012—2014 роках капітально відновлено і модернізовано 77 тролейбусів моделі ЗіУ-682.
6 лютого 2014 року до депо надійшов перший тролейбус Богдан Т701.17.
18 лютого 2014 року минуло 50 років з початку відкриття тролейбусного руху у Вінниці.
7 березня 2014 року на вулицях міста почав курсувати «афганський» тролейбус (№ 346). На тролейбусі зображені події війни в Афганістані (1979—1989). Це свого роду друге народження «афганського» тролейбусу у Вінниці. Близько 20 років тому по місту вже їздив «афганський» тролейбус, який рухався по звичайному рейсовому маршруту. В салоні тролейбуса збиралися кошти на будівництво пам'ятника загиблим воїнам-афганцям, який згодом був встановлений у Центральному парку міста.
14 квітня 2014 року перші 11 тролейбуси Богдан Т701.17 розпочали пасажирську експлуатацію у місті Вінниця. У першому півріччі 2014 року місто отримало 40 нових тролейбусів та 30 автобусів вітчизняного виробництва. Постачання нової техніки проходило в рамках урядової програми, за якою місту було надано кредит від державного банку. Після введення в експлуатацію усіх Богдан Т701.17 у Вінниці, машини почали працювати на міських маршрутах разом з іншими тролейбусами. Тролейбуси цієї моделі забезпечили третину щоденного випуску низькопідлоговим транспортом. До постачання даних тролейбусів, у місті експлуатувалися лише 5 низькопідлогових тролейбусів ЛАЗ Е183. Тролейбуси Богдан Т701.17 за відгуками стали найзручнішими як для водіїв, так і для пасажирів за попередні покоління тролейбусів.
Станом на червень 2014 року надійшли всі 40 тролейбусів Богдан Т701.17 і лише один з них (№ 001) має можливість автономного ходу.
9 вересня 2017 року до Дня міста вінничанам представили відновлену модель тролейбуса ЗіУ-5 (№ 249). Останній раз тролейбуси ЗіУ-5 виходили на маршрути міста ще у 1982 році. Для відновлення тролейбуса ЗіУ-5, за всіма зразками того часу, працівникам депо знадобилося всього два місяця. Відтепер Вінниця має екскурсійний тролейбус. Також, цього дня, вінничани мали можливість користуватися муніципальним транспортом безкоштовно.
22 грудня 2018 року до Вінниці з Мінського автомобільного заводу надійшов перший тролейбусний кузов. Над ним весь час працювали спеціалісти Вінницької транспортної компанії. У роботі використовуються українські запчастини, а що не вдасться адаптувати, замовлятимуть із закордону. Фактично це тільки заводський кузов, який обладнають деталями на базі потужностей тролейбусного депо .
11 квітня 2019 року КП «Вінницька транспортна компанія» представлено хід робіт з виготовлення тролейбусів силами міського депо. Тролейбус має власний дизайнерський вигляд обшивки. У новому тролейбусі 32 місця для сидіння, а загалом пасажиромісткість становить — 97 пасажирів. Після виходу нового вінницького тролейбусу на маршрут, оголосили конкурс на кращу назву. Перший дослідний зразок отримав робочу назву «Вінниця-RTS 12». Згодом було обрано нову назву — «VinLine». Всього впродовж 2019 року було виготовлено 4 тролейбуси PTS-12 «VinLine». У 2020 році було виготовлено два тролейбуси PTS-12 «VinLine».
1 травня 2020 року весь муніципальний транспорт, у тому числі тролейбуси, перейшов на безконтактну оплату проїзду.
З липня по вересень 2020 року в Тяжилові були здійснені роботи зі створення та подовження контактної мережі від вул. Лугової по вул. Ватутіна. Згодом 1 вересня було оголошено про подовження маршруту № 7 «Залізничний вокзал — вул. Лугова». Відтепер кінцевою точкою маршрута стала «Вінничина-Авто» (СТО та автосалон навпроти поворота на вул. Гонти), що на 1,2 км далі від зупинки «вул. Лугова». В обидва напрями облаштовано по три нових зупинки. В залежності від пасажиропотока розглядається можливість подовжити й маршрути № 1 та № 4.
24 вересня 2020 відбулося відкриття (у тестовому режимі) маршруту № 10А «Вишенька — Немирівське шосе». Для запуску маршруту містом було виготовлено тролейбус PTS-12 «Vinline» з можливістю автономного ходу до 20 км. Від зупинки «Вулиця Чехова» до зупинки "ТОВ «Грін Кул»" відсутня контактна мережа тому тролейбус від'єднується від неї та прямує по неелектрифікованій частині маршруту 2,2 км в один бік.
22 жовтня 2020 року маршрут № 10А був скасований, замість нього відкритий новий маршрут № 12А «Гніванське шосе — Немирівське шосе», а саме: від зупинки «вул. Юзвинська» до зупинки «ТОВ «Грін Кул». Оскільки тролейбус з можливістю автономного ходу, маршрут вдалось збільшити на 3,3 км в одному напрямку (2,2 км по Немирівському шосе та 1,1 км по Гніванському шосе) та не прокладати мережу. Маршрут № 12А став найдовшим у Вінниці — 14,5 км. 6 січня 2021 року на лінію було випущено ще один тролейбус з автономним ходом, щоб покращити якість перевезень та скоротити інтервал руху. У 2021 році планувалося, що за маршрутом № 12А буде працювати 4-5 тролейбуси PTS-12 «Vinline» з автономним ходом.
24 червня 2021 відкрито новий маршрут № 15А «Вишенька — ВПЗ», через вулиці Батозьку та Липовецьку. На маршруті будуть задіяні два нові тролейбуси PTS-12 «VinLine», які наприкінці травня 2021 року виготовила Вінницька транспортна компанія. По вул. Батозькій та Липовецькій тролейбуси їздитимуть на автономному ходу в обох напрямках 4,6 км.