Ольга Спиридонівна Підвисоцька (у шлюбі Балицька; 19 травня 1899, м. Чортків — ?) — українська військова та громадська діячка, учасниця національно-визвольних змагань, що воювала у лавах Січових стрільців, а пізніше УГА.

Життєпис Народилася 19 травня 1899 року у Чорткові в сім’ї Юлії та Спиридона Підвисоцьких, які були акторами театру «Руська Бесіда». Спиридон Підвисоцький був рідним братом українського актора, режисера та драматурга Осипа Підвисоцького. Батьки Ольги дуже рано померли, залишивши сиротами трьох дітей, якими заопікувався парох села Річка на Косівщині о. Олександр Сабат. Завдяки його стараням, Ольга Підвисоцька навчалася у вчительській семінарії у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ).

Перша світова війна Під час 1-ї світової війни домоглася зарахування на службу в Легіон УСС і стала наймолодшою його воячкою, влітку 1917 перебувала у Коші УСС. Восени того ж року вимушено залишила військову службу, вчителювала у с. Пасічна (нині Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл.).

У листопаді 1918 вступила до УГА, служила у штабі 2-го куреня 5-ї Самбірської бригади, мала військове звання хорунжого. Відзначилася 15 травня 1919 у бою з поляками поблизу с. Гошани (нині Градівка Львівського р-ну Львівської обл.), коли після поранення командира сотні взяла на себе командування нею, брала участь у Чортківській офензиві . Сотник Осип Станімір у книжці "Моя участь у визвольних змаганнях" згадував:

У липні 1919 у складі УГА перейшла у Наддніпрянську Україну. Перебувала у м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельницької обл.) і Вінниці. Після поразки національно-визвольних змагань залишилася з сім’єю у Радянській Україні. Проживала у Києві, м. Біла Церква (нині Київської обл.), від 1924 — у Харкові, учителювала.

Восени того ж року у Кам’янці-Подільському вийшла заміж за Миколу Балицького, діяча Української радикальної партії, правника і редактора, хорунжого УГА. Ольга Підвисоцька, тепер уже Балицька, надалі в армії не служила. Наступного року в подружжя народилася дочка Олександра, через два роки – Надія, а ще через два роки – син Ярослав.

Репресії та подальша реабілітація У серпні 1937 вийшла на пенсію за інвалідністю через важку хворобу. 4 листопада того ж року заарештована (її чоловіка М. Балицького розстріляли за 2 дні до того), трьох її неповнолітніх дітей відправлено у спецінтернат. Відповідно до постанови Особливої наради при НКВС СРСР від 29 травня 1938 як «соціально небезпечний елемент» і «дружина зрадника батьківщини» відправлена на спецпоселення на 5 років у Казахстан. Подальша доля невідома, цілком ймовірно, що там вона і завершила свій життєвий шлях. За іншими даними, Ольгу Підвисоцьку було розстріляно у Києві у тому ж 1937 році. Реабілітована 1989 .

Література

Примітки

Посилання ЕСУ. Підвисоцька Ольга Спиридонівна Героїні-жінки України