Гілозоїзм ( hyle — речовина, матерія і zoe — життя) — філософська концепція, яка визнає, що всі тіла космосу мають душу.
Гілозоїзм знімає принципові розходження, відмінності між неорганічною та живою природою.
Гілозоїзм — це учення натурфілософів (гілозоїстів), які дотримувалися матеріалістично-пантеїстичних поглядів і визначали субстанцію світу як одухотворену матерію, що має здатність до відчуття й мислення.
Історія терміна
Термін увів Кедворт в 1678 для означення ранніх грецьких філософських концепцій, які визначали наявність душі — загальною властивістю матерії, притаманною як макро- так і мікрокосму (Фалес, Анаксимандр, Анаксимен).
Соціокультурні витоки гілозоїзму сягають ранніх культур Заходу і Сходу, які вважали природу єдиним цілісним організмом.
Див. також Душа Дух (філософія) Натурфілософія Пантеїзм Холізм та антихолізм
Джерела Otto Gigon. Der Ursprung der griechischen Philosophie. Von Hesiod bis Parmenides, 2. Aufl. Basel/Stuttgart 1968 Присухін С. І. Філософія: Навч. посіб. — К.:КНЕУ, 2006. — 208 с. Посилання
Живий Всесвіт // Українська Релігієзнавча Енциклопедія