Gazeta Wyborcza

Газета Виборча (Ґазета Вибóрча, ) — польська щоденна політична газета з головним офісом у Варшаві. Головний редактор — Адам Міхнік.

Історія Створена за підсумками Круглого столу як друкований орган Громадського комітету «Солідарності» у виборчій кампанії перед парламентськими виборами 1989 року. Початково названа «Gazeta Codzienna», тоді як прикметник «wyborcza» мав діяти лише під час виборчої кампанії. Перший восьмисторінковий номер вийшов 8 травня 1989 року накладом 150 000 примірниківAntoni Dudek: Historia polityczna Polski 1989-2012. Kraków: Znak, 2013. ISBN 978-83-240-2130-7.. Його підготували 20 журналістів, більшість з яких раніше були пов'язані з підпільним виданням «Tygodnik Mazowsze». Адам Міхнік став першим головним редакторомAnna Machcewicz. Historia sentymentalna. „Gazeta Wyborcza” w latach 1989–1990. „Więź”, s. 136, 1995.. Його заступниками стали Гелена Лучиво та Ернест Скальський. Газета надрукована у друкарні Польського будинку слова у Варшаві. Редакція знаходилась у приміщенні колишніх ясел на вулиці Івіцькій, 19.

Газета як головний часопис усього громадянського руху стала найпопулярнішим виданням Польщі того часу. 26 травня 1989 року редакцію газети освятив біскуп Броніслав Домбровський.

Після обговорень в рамках Круглого столу під час президентської кризи 3 липня 1989 року на шпальтах «Виборчої» вийшла стаття Адама Міхніка під назвою «Ваш президент, наш прем'єр» (), де автор виступив за обрання президента за квотою ПОРП та одночасно доручалася місія формування уряду представнику опозиційної «Солідарності»Jakub Karpiński: Trzecia niepodległość. Najnowsza historia Polski. Warszawa: Świat Książki, 2001. ISBN 83-7311-156-5., постулюючи «союзом демократичної опозиції з реформаторським крилом силового табору». Ця пропозиція нині розцінюється як прагнення табору «Солідарності» здобути більше влади, ніж було встановлено за Круглим столом, що формально не було підтримано профспілкою. Незважаючи на це, цей принцип реформування влади фактично був реалізований: в той час як чинний президент Центрального комітету Войцех Ярузельський обіймав посаду президента, опозиція сформувала перший некомуністичний уряд у Східній Європі на чолі з прем'єр-міністром Тадеушем Мазовецьким, завдяки голосам колишніх союзників комуністичної партії.

З другої половини 1989 року «Газета Виборча» підтримувала політику уряду Тадеуша Мазовецького і водночас була в стані редакційного конфлікту з представниками видання «Tygodnik Solidarność». Ці антагонізми співвідносилися з політичним конфліктом, відомим як «війна на горі», у ході якої Лех Валенса скооперувався з фракцією Громадського комітету, представленою братами Лехом та Ярославом Качинськими, проти Мазовецького. Адам Міхнік підтримав оточення прем'єр-міністра, в результаті чого у вересні 1990 року Національний комітет «Солідарності» прийняв резолюцію, спрямовану на зняття з «Виборчої» статусу передвиборчого видання «Слідарності». Це було аргументовано «упередженістю матеріалів, спрямованих на дискредитацію, а також глузуванням над кандидатом Лехом Валенсою» та поясненням того, що «газета — не інформаційний орган профспілки, а приватне товариство». Тоді ж «Tygodnik Solidarność», головним редактором якого був Ярослав Качинський, публікував колонки журналістів, таких як Ромуальд Шереметьєв, який звинувачував газету в маніпуляціях та перекручуванні фактів, а також замовчуванні та невисвітленні окремих подійRomuald Szeremietiew, Gazeta Wyborcza donosi, w: Tygodnik Solidarność, nr 9 (73)/1990, s. 9.. Внаслідок звинувачень щоденник втратив право на використання логотипу профспілки та гасла «Без свободи немає солідарності». Крім того, Лех Валенса вимагав відставки Адам Міхніка з посади головного редактора. У відповідь на звинувачення та ультиматуми Адам Міхнік подав у відставку, однак редакція її не прийняла і він залишився на посаді. Група опозиціонерів, пов'язаних з Лехом Валенсою, покинула редакцію, в результаті якої в редакції виник конфлікт з постсолідарною групою, що представляла різні погляди.

У наступні роки публікації журналістів «Виборчої» часто сприяли розкриттю суспільно-політичних подій у Польщі, включаючи скандали. У 1997 році щоденник розпочав журналістське розслідування щодо так званого «желатинового скандалу» — монопольної афери за участю підприємця Казімежа Грабка. 27 грудня 2002 року журналіст «Виборчої» Павел Смоленський опублікував статтю, пов'язану зі спробою підкупу головного редактора газети кінопродюсером Левом Ривіном. Метою дій Ривіна, який представився представником «провладної групи», було сприяти підтримці Міхніком закону, підготовленого тодішнім правлячим Альянсом демократичної лівиці, запобігаючи розширенню проблемних питань щодо електронних ЗМІ. Стаття Смоленського ініціювала скандал, в результаті якого було створено парламентську слідчу комісію. Разом з іншими корупційними скандалами скандал Ривіна занурив уряд Лешека Міллера у кризу, а самого Міхніка зустріла хвиля критики з боку інших ЗМІ.

З публікацією статті від 23 січня 2002 року було розкрито деталі скандалу «мисливців швидкої допомоги» щодо вбивств та халатної втрати пацієнтів працівниками служби швидкої допомоги та продажу інформації про смерть салонам ритуальних послуг. Публікація від 5 квітня 2004 року виявила порушення, пов'язані із арештом управлінням державної охорони президента «PKN Orlen» Анджеєм Моджеєвським та позбавленням його посади у лютому 2002 року, що призвело до «скандалу Орлена». Сеймська слідча комісія виявила інтереси до приватизації «Орлена», а голова управління охорони Збігнев Семйонтковський, відповідальний за затримання Моджеєвського, був засуджений остаточним рішенням за зловживання владою. Внаслідок публікації статті від 4 грудня 2006 року під назвою «Робота за секс у самообороні» Марчіна Концького спалахнув черговий політичний скандал. Концький виявив, що Анджей Леппер, голова партії «Самооборона Республіки Польща» та чинний віце-прем'єр-міністр, сприяв працевлаштуванню молодих жінок у структурі партії за надання сексуальних послуг.

Постійним автором газети є відомий польський політик українського походження Мирослав ЧехMirosław Czech, понад 500 публікацій у Gazeta Wyborcza * Мирослав Чех. Щоб пам'ятати разом , 11.06.13. // (Авторизований переклад Ігоря Ісаєва. Стаття польською мовою надрукована у виданні «Gazeta Wyborcza» від 8-9 червня 2013 року) * Мирослав Чех. Як Москва відкрила браму до пекла на Волині . Дзеркало тижня, 5 квітня 2013 // (Стаття польською мовою опублікована в Gazeta Wyborcza від 9-10 березня ц.р. Авторизований переклад Ігоря Ісаєва).

Видання Рубрики У «Газеті Виборчій» матеріали публікуються за такими рубриками: Країна та Світ — про події в Польщі та за кордоном. Ласкаво просимо до Польщі — звіти зі соціальних питань Думки — збірка журналістських оглядів, написаних журналістами редакції та позаштатними експертами. Культура — присвячений культурним заходам, інтерв'ю з митцями та культурну сферу. Наука — публікації, що підсумовують останні наукові дослідження в доступній читацькій формі. Спорт —останні спортивні події.

Доповнення та додатки Зміст газети доповнюється додатковими розділами та окремими тематичними секціями, які змінюються залежно від дня тижня та місцевого випуску видання. Випуск газети у понеділок присвячений економічним питанням з додатком до питань, пов'язаних з ринком праці, а також додаток «Ale Historia», де публікуються статті з історії держав, суспільств, правителів та особистостей.

Випуск у вівторок включає доповнення, присвячене комунікаціям, а також кулінарний додаток «Palce Lizać».

Видання в середу містить доповнення, пов'язані з дизайном інтер'єру будинку, а також поради та оголошення щодо придбання нерухомості додаток «Tylko Zdrowie», що містить поради щодо здоров’я.

По четвергах разом з газетою виходить додаток «Duży Format», що представляє збірку доповідей та колонок.

П'ятничні випуски журналу приділяють більше уваги культурі. Вони супроводжуються додатками «Co Jest Grane» про культурні події, запропоновані редакторами в регіоні, та «Gazeta Telewizyjna» з телевізійною програмою на тиждень.

Суботні випуски газети доповнюються інформаційним бюлетенем з туризму та додатком «Wysokie Obcasy», що виходить з 1999 року, і орієнтованим на жіночу аудиторію. Крім того, на різдвяні свята виходить спеціальне видання під назвою «Magazyn Świąteczny», де публікуються статті, написані закордонними журналістами та експертами, кореспондентами газети за кордоном та щоденними редакторами.

Формат «Газета Виборча» виходить форматом блоку із п'яти колонок, який був прийнятий на початку її щоденного виходуZob. okładka „Gazety Wyborczej” , 1989-05-08, s. 1.. Газета друкується з кольоровим вмістом на білому папері, а перша шпальта розкриває найважливішу, на думку редакції тему дня у формі великого заголовку. Сучасний формат видання ґрунтується на зміні, внесеній 7 березня 2006 року, коли оновлено макет, перейнятий у щоденника «Nowy Dzień». Основний шрифт газети належить до жанру трибуна, розробленого бостонською компанією «Font Bureau».

Нагороди Видання неодноразово отримувало нагороди «Grand Press». У 2014 році їй було присвоєно звання двадцяти газети двадцятип'ятиріччя. Звання «Журналіст року» у 2007 році отримав Марчін Концький, у 2010 році — Артур Домославський, у 2011 році — Анджей Почобут, у 2013 році — Маріуш Щигел, а у 2014 році — Петро Андрусечко. За іншими номінаціями нагороди були присуджені Катажині Клюковській, Влодімежу Калицькому, Яцеку Гуґо-Бадеру, Адаму Вайраку, Іренеушу Даньку, Даріушу Яновському, Марчіну Фабянському, Лешеку Тальку, Анні Біконт, Артуру Влодарському, Томашу Паторі, Марчіну Стельмасяку, Анні Фостальковській, Роману Дащинському, Кшиштофу Вуйцику, Анжеліці Кужняк, Влодімежу Новаку, Войцеху Сташевському, Магдалені Гроховській, Мацею Самцику, Йоанні Войцеховській, Павлу Веясу, Пьотру Глуховському, Марчіну Ковальському, Магдалені Гжебалковській, Урсулі Яблонській, Агнешці Кублик, Бартошу Т. Велінському, Донаті Суботко, Ельжбеті Сіді, Анні Шмігулець та Гжегожу Срочинському. Журналісти видання нагороджувалися премією «Ostre Pióro».

Вебсайт Вперше публікації газети були розміщені в інтернеті у 1994 році. Перші заархівовані сторінки інформаційного сайту газети розпочали надходити із грудня 1996 року (опубліковані на сайті gazeta.pl) та травня 2001 року (опубліковані на сайті uczcza.pl). Вже в 2001 році вебсайт, що працює на домені gazeta.pl, який спочатку був інтернет-версією «Виборчої», був перетворений на окремий інформаційний портал.

У 2006 році окремий вебсайт gazetawyborcza.pl був відокремлений від gazeta.pl та став електронною версією «Виборчої». Нині вебсайт працює на домені glasa.pl. Першим головним редактором вебсайту був Едвард Кржемінь. «Wyborcza.pl» публікує всі статті, що з'явились одночасно у друкованій версії газети та додатків і доповнень. Крім того, на вебсайті публікується додатковий контент, який не з'являється у друкованій газеті: відеоматеріали, тематично згруповані фото, інфографіки. Окрім порталу «Wyborcza.pl», публікації видання розміщуються також на окремому вебсайті «Wyborcza.biz», присвяченому економіці. Пов'язаний з «Wyborcza.pl» портал «BIQdata», де публікуються суспільно-політичні звіти у вигляді діаграм, інфографік та інших графічних зображень. Сайт запущений 23 вересня 2014 року. Електронна версія газети розповсюджується за передплатою з 4 лютого 2014 року. Кількість цифрових підписок у наступні роки становила: 55 000 (2014), 77 000 (2015), 100 000 (2016).

У 2012 році запущений інтернет-архів «Виборчої», що дозволив отримати доступ до всіх статей, опублікованих у газеті, а також доповнень та додатків. Однак цей доступ платний. Якщо в 2014 році можна було отримати доступ до статей як через переказ, так і через SMS, у 2015 році читачі могли читати архів лише оплатою переказом.

Мобільний застосунок