Див. також статтю Пряшівщина.
Пря́шівський край () — адміністративна одиниця () та один з восьми країв Словаччини з адміністративним центром у місті Пряшів. Пряшівський край поділяється на «округи» (райони) (). Площа краю становить 8.993 км², населення 807.011 осіб. Пряшівський край виник у процесі реорганізації адміністративного поділу країни 1 липня 1996 р., коли з колишньої Східно-Словацької області () утворилися Кошицький край на півдні та Пряшівський край на півночі.
Адміністративно-територіальний поділ Пряшівський край складається з 13 округів (районів): Бардіїв (округ) Вранов-над-Топльоу (округ) Гуменне (округ) Кежмарок (округ) Левоча (округ) Меджилабірці (округ) Попрад (округ) Пряшів (округ) Сабінов (округ) Свидник (округ) Снина (округ) Стара Любовня (округ) Стропков (округ)
Територія Пряшівського краю є водночас самоврядною територіальною одиницею () — Пряшівським самоврядним краєм () і поділяється на населені пункти (села та міста). Межі Пряшівського самоврядного краю збігаються з межами Пряшівського краю. Органами Пряшівського самоврядного краю є: Рада / Парламент Пряшівського самоврядного краю (), який складається з 62 депутатів. Голова Пряшівського самоврядного краю () — Петер Худік.
На території Пряшівського краю знаходиться 650 населених пунктів, у тому числі 23 міст: Бардіїв, Ганушовце-над-Топльоу, Гуменне, Ґіралтовце, Кежмарок, Левоча, Липани, Меджилабірці, Подолинець, Попрад, Пряшів, Сабинів, Снина, Списька Бела, Списька Стара Вес, Спиське Подградє, Стара Любовня, Стропков, Свидник, Світ, Великий Шариш, Високі Татри, Вранов-над-Топльоу.
Розташування
Пряшівський край знаходиться на півночі Східної Словаччини. На півночі межує з Польщею, на сході з Україною, на півдні з Кошицьким краєм, на заході з Банськобистрицьким та Жилінським краями. Обіймає північну частину трьох колишніх угорських жуп: Списької, Шариської і Земплінської та Собранецький повіт Ужанської.
Природа Пряшівський край охоплює низку географічних районів: західну частину Східних Карпат, частини Низьких й Західних Бескидів, Латиської низовини і Центральних Словацьких Карпат. Східна частина Пряшівщини — на схід від р. Цірохи має типову для Східних Карпат смугову будову, що полягає в чергуванні поздовжніх гірських високих смуг з нижчими заглибинами. Тут у напрямі з півдня на північ виступають: вулканічний Вигорлат (найвищий верх — 1076 м) з підгір'ям, відділений Внутрішньою Карпатською долиною (вздовж Цірохи й Ублі від Середнього Бескиду (найвищий верх 1221 м). Найбільшу частину Пряшівського краю займає Низький Бескид (найвищий верх — 1002 м), найнижча частина Карпат (зокрема Ондавське низькогір'я). На захід від широкої долини Топлі й Бардіївської котловини простягаються частини Західного Бескиду — Чергівські гори (1157 м), відокремлені від Списької Маґури (1259 м) і Левоцьких гір (1290 м), утворених з легко зфалдованого флішу. Південний захід Пряшівського краю займають Солоні (або Пряшівські) вулканічні гори (1092 м), широка Кошицько-Пряшівська улоговина (вздовж Горнаду й Ториси), а далі на захід — масиви (Словацькі Рудні гори — 1240 м, гранітовий Бранисько — 1172) і котловини (Списька) Центральних Словацьких Карпат. Південно-східну частину Пряшівського краю займає західна частина Потиської (східно-словацької) низовини. Низка вигідних перевалів — уздовж Ториси-Попраду, Тилицький (688 м), Дукельський (502), Лупківський (651) й інші полегшують сполучення з північним узбіччям Карпат.
В Пряшівському краю можна вирізнити такі краєвиди: середньогірський (висота хребтів до 1000, винятково до 1300 м); низькогірський (зокрема Ондавське низькогір'я, також Бардіївське, Зборівське та ін.; висота до 600 м); Латиська низовина; Кошицько-Пряшівська майже рівна улоговина; Середгірська Списька котловина.
Клімат, ґрунти, рослинність Клімат Пряшівського краю помірно континентальний, менш континентальний і тепліший порівняно із Закарпаттям. Він міняється залежно від висоти. Середня річна температура від 3°С у найвищих гірських масивах до 10°С на Потиській низовині; температура липня — 14-21°C, січня — від −8 до −3°C; кількість атмосферних опадів 580—1100 мм. Кількість опадів для Пряшева (висота 257 м): 8,3, 19,1 і −3,9°C; 631 мм.
Урожайніші ґрунти поширені лише на Потиській низовині й Кошицько-Пряшівській улоговині (дерново-підзолисті глеюваті та глейові ґрунти і — найурожайніші — буроземи). У горах основні ґрунти — маловрожайні опідзолені лісові ґрунти.
Рослинність розподіляється (залежно від висоти) на ряд природних біогеоценозів: лісостепова рослинність з дубовими лісами і заплавними луками на Потиській низовині й Кошицькій улоговині; в горах до висоти 400 м поширені дубові ліси, найбільшу площу займають букові ліси, вищих — ялини і смереки; у гірських масивах Західного Бескиду переважають ялиново-букові й смерекові ліси. Ліс займає у горах близько 40 % всієї площі.
Населення
На 1 км² Пряшівського краю живе в середньому 90 мешканців. Населення розміщене нерівномірно: найгустіше заселені Потиська низовина (80) і Пряшівська улоговина (близько 100), найслабше — гірські масиви Західних Бескидів, Солоні гори, Вигорлят і Середні Бескиди. Ледве 1/4 населення живе в містах; найбільше їх на пограниччі гір і низовини. Найвизначнішим містом є Пряшів (93 000 меш.) та Попрад, від 30 — 50 000 мають: Михайлівці, Гуменне і Бардіїв; від 20 — 30 000: Снина, Требішов; від 10 — 20 000: Стара Любовня, Свидник, Стропків; 5-10000: Сабинів, Сечовце, Меджилабірці; менше 5 000: Зборів й ін. За винятком Пряшева і Михайлівців, міста Пряшівського краю мали до 1950 р. торговельно-адміністративний характер, менші — с.-г.-торг.; тепер щораз більше значення має промисловість.
Національний склад словаки — 90,3 % цигани (роми) — 4,5 % русини — 4,1 % чехи — 0,5 % угорці — 0,1 % інші — 1,2 %
Мовний склад Рідна мова за переписами 2001—2011. № Рідна мова Населення2001 Населення2011 1. Словацька 677 773 631 193 77,49 % 2. Циганська 43 208 57 228 7,03 % 3. Русинська 52 679 50 459 6,27 % 4. Чеська 3 991 2 924 0,36 % 5. інша 3 331 3 688 0,46 % 6. не визначилися 8 986 69 035 8,47 % разом 789 968 814 527 100 %
Склад населення за приналежністю до релігії римо-католики: 67 %, греко-католики: 16 %, еванєлики (протестанти): 5 %, православні: 4 %
Промисловість Пряшівський край завжди належав до економічно найвідсталіших частин держав, у межах яких перебував. Населення жило майже винятково з сільського господарства, яке велося у карликових господарствах та на примітивному рівні. Деяка частина людності працювала на лісових роботах та на сезонових працях поза Пряшівським краєм, зокрема (до 1914) під час жнив у глибині Угорщини. Невелике значення мала домашня і кустарна промисловість (ткацтво, обробка дерева тощо) та мандрівні зайняття (дротярство у півн.-зах. частині краю). Велику підтримку населенню давали емігранти зі США: деякі з них поверталися з заробленими грошима, ін. допомагали родинам, які залишилися в краю. Чималі зміни у нар. господарстві Пряшівського краю наступили з 1950 у зв'язку з колективізацією сіль. господарства, деякою індустріалізацією й електрифікацією, поширенням фахової освіти, інтенсифікацією транспорту тощо.
До 1950 промисловість, за винятком невеликих зав. — деревообробних і харч., майже не існувала. Згодом розвинено такі її галузі: легку, деревообробну, хім., будів. матеріалів тощо. Найбільшим пром. осередком є Пряшів, менші: Михайлівці (швейна промисловість), Бардіїв (шкіряна, швейна), Гуменне і Стражське (хім.), Снина (будів. матеріалів), Бранів (деревообробна), Требишів (харч.) і ряд менших осель з місц. промисловістю.
Пряшівський край слабо забезпечений зал. шляхами. Важливий шлях, який сполучає Словаччину з Україною (Кошиці — Чоп); поперечні шляхи, які в'язали колись Угорщину з Галичиною (з Кошиць уздовж Ториси і Попраду до Тарнова та з Будапешту через Лупківський перевал до Перемишля і Львова) втратили після 1918 своє значення; більше значення має залізниця Пряшів — Вранів — Гуменне. Сильно збільшився автотранспорт, який сполучає тепер важливіші оселі П.; найважливіший шлях: Пряшів — Михайлівці — Ужгород.
Примітки
Посилання Офіційний вебсайт Пряшівського самоврядного краю (Bratislavský samosprávny kraj) дані Статистичного уряду Словаччини за 2009 рік- Пряшівський край
Джерела Nižňanský Branislav, Harčár Ján a kol.: Prešov, Prešovský okres a Prešovský kraj. Geografické exkurzie. Katedra geografie a geoekológie Fakulty humanitných a prírodných vied Prešovskej Univerzity, Východoslovenská pobočka Slovenskej geografickej spoločnosti, Okresný úrad Prešov, Prešov, 1998. Dugas Dionýz: Víta vás Prešovský kraj, Dino, Sabinov, 2002. Jiroušek Ladislav: Prešovský kraj, Robert Vico, 2002 Valentovič Martin: Profil regiónu Slovensko- Východ, Prešovský samosprávny kraj, Prešov, 2006.