Теорети́чна сте́ля (або стати́чна сте́ляТягній, В. Г. Основи аеродинаміки та динаміки польоту. Частина ІІ. Динаміка польотів : навч. посіб. / В. Г. Тягній, В. В. Ємець ; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ, Кременчуцьк. льотний коледж. – Харків : ХНУВС, 2023. – 136 с. – ISBN 978-966-610-274-7. (Посилання)) літального апарата — найбільша висота польоту, на котрій при максимальній тязі двигунів швидкість вертикального підйому дорівнює нулю. Щодо вертольотів використовують термін сте́ля висі́нняJoint Publication 1-02 , 12 April 2001 . На цій висоті у літального апарата повістю відсутній надлишок тяги. У звʼязку з цим немає можливості здійснювати подальший підйом, а горизонтальний політ можливий тільки на найвигіднішій швидкості і при найвигіднішому куті атаки.
Через відсутність надлишку тяги, будь-яке порушення режиму польоту призводить до значної втрати висоти. Через це політ на теоретичній стелі є практично нездійсненним. Ще однією причиною нездійсненності польоту на висоті теоретичної стелі є те, що надлишок тяги при близьких до теоретичної стелі висотах є вкрай малим і для набору висоти що залишилась, потрібно надто багато часу.
Див. також Практична стеля Бойова стеля
Зноски
Література