Бердя́нськ () — місто в Україні, з 27 лютого 2022 року знаходиться під окупацією російських військ, адміністративний центр Бердянської міської громади та Бердянського району на півдні Запорізької області, на північному узбережжі Азовського моря. Як місто засноване у 1836 році на місці козачих та рибальських поселень, які з'явилися тут у середині XVI століття. Перші поселенці — запорозькі козаки, які заснували на місці майбутнього міста форпост та поселення Запорізької Січі і займалися землеробством, рибальством, тваринництвом, бджільництвом.
Розвинулося на базі морського порту в затоці Бердянської коси. Навколишні лимани містять унікальні цілющі грязі. Морський, кліматичний і грязьовий курорт. Відстань до обласного центру становить 200 км і проходить автошляхом . Північною околицею міста проходить .
Назва Після заснування у XVI ст. поселення мало назву Новоногайськ (від ногайців, що оселилися тут на той час). Також до 1841 року мало назву Берда. Згодом отримало сучасне найменування Бердянськ, яке походить від розташування у гирлі річки Берда (від ногайського берди — «даний богом», «багатий»). З 17 липня 1939 до 26 червня 1958 року місто мало назву Осипенко, за радянською льотчицею Поліною Осипенко.
Згідно з Правописом 1928 року назва міста була Бердянське.
Влада міста Під час виборів 2020 року міським головою м. Бердянськ було обрано Валерія Баранова. 18 листопада 2021 року повноваження Валерія Баранова було достроково припинено рішенням сесії Бердянської міської ради за його особистою заявою. Обов'язки міського голови в період з 18.11.2021 року по 18.10.2022 року виконував секретар Бердянської міської ради Олександр Свідло.
28 лютого 2022 року місто Бердянськ було тимчасово окуповано Збройними силами Російської Федерації
18 серпня 2022 року Розпорядженням Президента України начальником Бердянської міської військової адміністрації призначено Вікторію Галіціну, повноваження якої визначено Постановою Верховної ради України.
У травні 2024 року Вікторія Галіціна призначила на посади заступників міського голови Богдана Сушка і Руслана Пидорича. Обидва внесені до бази «Миротворець» за ознаки злочинів проти національної безпеки України, миру, безпеки людини та міжнародного права.
16 жовтня 2024 року Розпорядженням Президента України Вікторію Галіціну звільнено з посади начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області.
Географія
Розташування і фізична географія У геологічному відношенні місто розташоване на схилі Українського кристалічного щита, що заглиблюється на 500—1000 м та Причорноморської западини. Для міста характерний рівнинний ландшафт, який представлений Приазовською рівниною, а також сучасною терасою Азовського моря та Бердянською косою. Малопідвищений хвилястий рельєф верхньої, нижньої частини міста та Бердянської коси сприяє соціально-економічному розвитку міста.
На території міста знаходяться об'єкти природно-заповідного фонду: загальнодержавний ландшафтний заказник «Заплава річки Берда», що розташований на Бердянській косі (площа 564 га); ландшафтний заказник місцевого значення «Оголовок Бердянської коси» (площа 215 га).
11 січня 2005 року Верховною Радою України прийнято .
Клімат Клімат близький до помірного, із тривалим сухим, спекотним, з великою кількістю сонячних днів літом, і короткою, малосніжною, м'якою, з частими відлигами зимою. Середньорічна температура повітря змінюється від 8,0 °С до 11,7 °С, у середньому за багаторічний період вона становить 9,8 °С. Липень — найтепліший місяць із температурою ≈23.1 °C, січень — найхолодніший з температурою ≈ -2.9 °C.
За кількістю атмосферних опадів місто Бердянськ входить до зони з недостатнім зволоженням. Середня річна сума опадів у регіоні становить 467 мм. Переважно вітри східних і південно-східних румбів, повторюваність яких становить 40-50 %.
Поява льоду відбувається пізніше, ніж на інших узбережжях Азовського моря та припадає на початок січня. Льодовий покрив тримається до середини березня. Число сонячних днів на рік становить у середньому 179 днів.
Історія
Заснування та розвиток Населений пункт розбудовувався від маленького поселення та пристані, побудованого у 1673 році запорозькими та азовськими козаками, до досить великого міста обласного значення, що є великим транспортним вузлом і відомим курортом.
1 липня 1830 року пройшла офіційна церемонія відкриття пристані. Поселення отримало назву Ново-Ногайськ і 1835 року отримало статус міста. 1835 року завершено будівництво порту. Для збільшення безпеки судноплавства, 1838 року було побудовано Нижній Бердянський маяк. Населення міста 1838 року становило 3 200 жителів.
1 січня 1841 року спеціальним указом царя Миколи I місто було перейменовано в Бердянськ. 1842 року Бердянськ став центром Бердянського повіту. У місті відкрили міську і повітову поштові станції. Відкрилася парафіяльна школа. 17 листопада 1844 року, був затверджений перший герб Бердянська та Бердянського повіту
Українська революція У 1917 році акціонерне товариство «Матіас» почало будувати в Бердянську аеропланний завод. Щорічне відвідування суднами морського порту склало 350—360 суден. З початком Української революції та Першої радянсько-української війни, у грудні 1917 року, місто зайняли більшовики, проти яких у квітні 1918 року вибухнуло повстання. Протягом наступних трьох років місто перебувало послідовно під владою Української Центральної Ради, гетьманату, більшовиків, денікінського уряду та знову більшовиків. За результатами перших українських визвольних змагань остаточно опиняється під радянською окупацією.
Період радянської окупації Протягом Другої світової війни окупований військами Німеччини 7 жовтня 1941 року, реокупований радянськими військами — 17 вересня 1943 року. Під час німецької окупації місто було адміністративним центром Бердянського ґебіту.
У 1948 році було розпочато будівництво кабельного заводу «Азовкабель», який у 1950 році видав першу продукцію. У 1963 році, на річці Берді створено водосховище. У 1971 році був побудований великий винокомбінат. У 1973 році була розпочата газифікація Бердянська — до міста підведена лінія природного газу.
Станом на 1976 рік у місті мешкало 117 тисяч осіб, у 1989 році — 133 тисячі.
Незалежна Україна
Кінець XX — початок XXI століття У червні 2002 року в місті почала функціонувати муніципальна міліція.1 вересня 2004 року було завершено 18-літнє будівництво 175-кілометрового Бердянського водоводу від Каховського магістрального каналу Р-9 (що йде від річки Дніпро) до Бердянська — у міста з'явилося джерело водопостачання, яке задовольняє вимогам, що пред'являються до питної води.
11 січня 2005 року Верховна Рада України визнала місто Бердянськ курортом державного значення.
1 червня 2006 року на початку Бердянської коси було відкрито найбільший в Україні аквапарк — перше масштабне будівництво нового об'єкта туристичної інфраструктури в місті з початку 90-х років XX століття.
Російсько-українська війна
Під час російського вторгнення в Україну 2022 року війська країни-агресора увійшли до Бердянську 27 лютого 2022 року. Мешканці Бердянська вийшли на протест проти російської окупації. 24 березня ударом українських сил було потоплено російський десантний корабель «Саратов».
19 квітня 2022 року окупанти призначили «заступником мера» місцевого двірника, який працював в КП «БердянськЕкоТранс». Тож у Бердянську російська окупаційна адміністрація створила фейкову «нову владу» з двірників та вантажників. Жоден керівник бюджетної установи чи комунального підприємства у Бердянську не перейшов на бік окупантів, тому вони вирішили створити т.зв. «мерію» зі слюсарів, прибиральників та представників інших робітничих професій. Як результат, станом на початок грудня 2024 року, мешканці міста, які з різних причин не покинули тимчасово окуповану територію, зіткнулися з катастрофічною ситуацією стосовно відсутності необхідних житлово-комунальних послуг, зокрема водопостачання, централізованого теплопостачання та іншихТимчасово окупований Бердянськ без води: обурення людей сягає піку. 07.12.2024, 18:21.
Райони міста Ландшафтно місто умовно можна розділити на три частини: Нижня частина міста, Нагірна та Коса.
Нижня частина складається з районів Центр (власне історичний Бердянськ), Колонія (місце мешкання німецьких колоністів на схід від Центру), Макорти та дальні Макорти (це продовження вулиці Рудєвої, яка простягається через заповідну зону до селища Новопетрівка, 3 століття тому це була основна дорога до Новопетрівській фортеці), рибальські прибережні райони Ліски (на захід) та Слобідка (на схід від центру міста).
Нагірна частина розташована на пагорбі, давньому морському березі, заселювалась від другої половини XX століття і складається з районів АЗМОЛ, 8 Березня, Скловолокно, АКЗ, Сільгосптехніка, Військове містечко.
Косу поділяють на Ближню, Середню та Дальню, на якій збереглося рибальське селище.
Вулиці міста 18 лютого 2016 року на сесії Бердянської міської ради депутати ухвалили рішення «Про присвоєння назв вулицям, проїздам, площам, проспектам, скверам, бульварам в м. Бердянськ». На виконання вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» Бердянська міська рада перейменувала 70 вулиць .
Населення
Станом на 1897 рік склад населення становив: 858 дворян, 97 осіб духовного звання, 366 купців, понад 1000 іноземних підданців. Налічувалося близько 19 тис. робітників, ремісників, дрібних торговців і членів їхніх родин, 4815 селян.
Станом на 1 жовтня 2011 року середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у галузях економіки, склала 27,6 тис. осіб, у тому числі кількість працівників економічно активних підприємств — 23,5 тис. осіб, малих підприємств — 4,1 тис. осіб. За січень-вересень 2011 року середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки, склала 1 960,2 грн або 114,4 % до рівня відповідного періоду 2010 року.
Етнічний склад міста був і залишається досить різноманітним: + Народ 1897Перепис проводився за рідною мовою 1979 (%) 1989 (%) 2001 (осіб)Результати перепису (%) (осіб) (%) українці 4 11515,5346,548,465 61256,4 росіяни17 50266,0646,54543 48037,38 євреї2 77110,460,50,3 болгари1300,54,23,93 9423,39 поляки1050,4 німці7332,77 кримські татари2901,11920,17 греки4181,583090,27 білоруси 180,070,90,19560,82 вірмени740,3 Загальна кількість осіб 26 496117 тис.136,2 тис. 121 692+
Мовний склад Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: МоваЧисельність, осібДоляРосійська91 65075,27%Українська29 17223,96%Болгарська4160,34%Білоруська1190,10%Вірменська950,08%Румунська310,03%Ромська160,01%Німецька130,01%Грецька130,01%Інші/Не вказали2340,19%Разом121 759100%
В окупованому з березня 2022 року Бердянську окупаційна влада вживає заходів задля викорінення української мови та зросійщення міста: освітній процес у навчальних закладах проходить виключно російською. Підприємців змушують змінювати українськомовні рекламні вивіски на російськомовні, за відмову окупаційна влада погрожує притягувати до відповідальності. Також російська влада вживає заходів для зміни етнічного складу населення Бердянська, заохочуючи росіян переїжджати до міста.
Економіка Бердянськ є важливим промисловим центром у Приазов'ї. У місті розташовано близько 20 підприємств різних галузей: металообробки, харчової та нафтохімічної промисловостей, машинобудування . Найбільшими серед них є: ПАТ «АЗМОЛ» ПрАТ «Азовкабель» ТОВ «Азовгідромаш» Бердянський завод сільгосптехніки ПАТ «Бердянські жниварки» Бердянський хлібокомбінат Бердянський м'ясокомбінат Український науково-дослідний інститут кабельної промисловості Обсяги реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) у відпускних цінах підприємств (без ПДВ) за 2011 рік склали 1 632,4 млн грн., що становить 123,0 % до рівня 2010 року.
У місті банківські послуги надають близько 13 банків. Найбільше відділень мають ПриватБанк, Ощадбанк та А-Банк.