То́мас А́лва Е́дісон (; 11 лютого 1847 Майлен, Огайо, США — 18 жовтня 1931, Вест-Орандж, Нью-Джерсі, США) — американський науковець і винахідник, автор винаходів, на які видано 1093 патенти США та 1239 патентів інших країнEdison's Patents . Більшість своїх винаходів зробив у лабораторії в Менло-Парк у штаті Нью-Джерсі, протягом 1876—1887 років, включаючи створення лампи розжарення у 1879 році. Створив систему розподілу електроенергії споживачам, мікрофон для телефону, диктофон і фонограф. Він запропонував використовувати на початку телефонної розмови слово «алло».
Біографія
Походження Близько 1730 року з Нідерландів до Північної Америки перебралася сім'я мірошника Едісона. Їм було виділено ділянку землі в невеликому селі Колдвелл у Нью-Джерсі. Перші точні відомості про предків Едісона належать до періоду війни за незалежність (1775—1783)Лапиров-Скобло М. Я. С. 5.. Джон Едісон, заможний землевласник і прадід винахідника, брав участь у війні на боці Великої Британії, однак він був спійманий революціонерами і засуджений. Лише завдяки родичам Джон зміг уникнути серйозного покарання, його вигнали із США, через що оселився з родиною в КанадіЛапиров-Скобло М. Я. С. 6..
У 1804 році в сім'ї старшого сина Джона Семюеля народився син Семюель-молодший, майбутній батько Томаса А. Едісона. У 1811 році недалеко від нинішнього Порт-Барвелла в Канаді сім'я Едісонів отримала велику ділянку землі і остаточно облаштувалася в поселенні , провінція Онтаріо. У 1812—1814 роках капітан Семюель Едісон-старший, майбутній дід Томаса Алви, узяв участь в Англо-американській війні. У наступні роки сім'я Едісонів процвітала, і їхня гостинна садиба на березі річки була відома всій окрузіЛапиров-Скобло М. Я. С. 7-8..
У 1828 році Семюель-молодший одружився з Ненсі Еліот, дочкою священника, що отримала гарне виховання і освіту та працювала вчителькою у школі. У 1837 році в Канаді під впливом економічної кризи та неврожаю спалахнуло повстання, у якому взяв участь Семюель-молодший. Однак урядові війська придушили заколот і Семюель, щоб уникнути покарання, змушений був втекти до Майлена, штат Огайо). У 1839 році йому вдалося перевезти дружину з дітьми. Справи надалі пішли успішно, вони мали крамничку з продажу столярських виробів. Саме в цей період життя Едісонів у них народився (11 лютого 1847 року) син Томас Алва.
Дитячі та юнацькі роки
Коли Томасові виповнилося сім років, родина покинула дім у Майлені та переїхала в Порт-Гурон (округ Сент-Клер, штат Мічиган).
Незабаром після переїзду Томас захворів на скарлатину і частково втратив слух, що спричинило проблеми у навчанні — він став погано чути, через що недостатньо розумів пояснення вчителя, відставав від однолітків. Батьки огорнули сина турботою, адже до цього втратили двох дітей. У церковній школі, яку він відвідував, Томаса стали вважати «важкою дитиною» — і вже через три місяці Едісон покинув школу. Проте батьки не примушували його вертатися до школи, адже бачили, що Томас здібний, і вважали, що всього необхідного хлопець зможе навчитися і вдома. Він почав читати «дорослі» книжки, зокрема «Короткий огляд природної та експериментальної філософії» Річарда Паркера та інші. З азами шкільних наук Едісона познайомила мама, Ненсі Еліот, дочка священника з блискучими вихованням і освітою. Томас ріс допитливою дитиною, жваво цікавився тим, що відбувається навколо — любив дивитися на пароплави, часто крутився біля платників, спостерігаючи за їхньою роботою. Ще одне незвичайне заняття, якому присвячував години — копіювання написів на вивісках складів.
З переїздом Едісонів до міста Порто-Гурон семирічний Томас познайомився з цікавим світом читання і вперше спробував сили в винахідництві. У той час хлопчик разом із матір'ю торгував фруктами і овочами, а у вільний час тікав до Народної бібліотеки містечка по книжки.
Згодом Томас Едісон сказав:Я зміг стати винахідником тому, що в дитинстві не ходив до школи. Він вивчив абетку Морзе і вже тоді придбав собі різні прилади й хімікати та влаштував у підвалі власного дому маленьку лабораторію. Відтоді він почав проводити свої перші досліди.
У 12 років Томас став заробляти продажем газет, журналів, солодощів і фруктів у потягу, що курсував між Порт-Гуроном і Детройтом, які розташовані за 200 км один від одного. Згодом він роздобув старий друкарський верстат і почав видавати першу газету в потягу, яку друкував під час руху. Цей щотижневий листок розміром 30 × 40 см називався «Великий залізничний вісник». Підліток познайомився з працями Едварда Гіббона, Дейвіда Г'юма, Річарда Бертона, але першу наукову книжку прочитав і застосував на практиці ще у віці 9 років. «Природна і експериментальна філософія» авторства Річарда Гріна Паркера об'єднала науково-технічні досягнення і приклади експериментів, які Томас повторив.
У 15 років Томас навчився телеграфної справи та протягом п'яти років пропрацював у різних містах «бродячим телеграфістом», досягнувши віртуозної майстерності в передачі та прийманні повідомлень за допомогою азбуки Морзе.
Зріле життя У віці 22 років він отримав перший патент на апарат для автоматичного підрахунку голосів при балотуванні. На заході юності Томас поневірявся по Америці в пошуках місця в житті: пожив в Індіанаполісі, у Нешвіллі, Цинциннаті, повернувся в рідний штат, але в 1868 році опинився в Бостоні, а потім і в Нью-Йорку. Весь цей час ледь зводив кінці з кінцями, тому що левову частку доходів витрачав на книги і досліди.
Другий винахід (1869) — друкувальний телеграфний прилад для автоматичного запису і швидкої передачі біржових курсів на відстань («біржовий тикер») приніс йому нечуваний на ті часи гонорар у 40 тисяч доларів. На ці гроші він спочатку організував у Нью-Йорку разом із компаньйонами консультаційне бюро з електрики й телеграфії, а потім відкрив власну майстерню. У 23 роки Едісон очолив колектив у 150 працівників.
Протягом 1871—1874 років він працював над удосконаленням телеграфної передачі й, зокрема, отримав патент на «подвійний дуплекс», або «квадруплекс» — передачу по однодротовій лінії двох пар депеш у зустрічних напрямах.
Заснування лабораторії
У скарбничці Едісона — 1093 патенти, отриманих у Сполучених Штатах, і 3000 документів про авторство винаходів, які видані в інших країнах. При цьому перші творіння у чоловіка не купували. Наприклад, співвітчизники порахували непотрібним лічильник голосів на виборах.
Вдача посміхнулася в період роботи в компанії «Голд енд Сток телеграф компанії». Томас влаштувався в штат завдяки тому, що полагодив телеграфний апарат — з цим завданням ніхто не міг впоратися, навіть запрошені майстри. А в 1870 році вдосконалену їм систему телеграфування біржових бюлетенів про курс золота і акцій фірма з радістю викупила. Гроші винахідник витратив на відкриття власної майстерні з виробництва токарів для бірж, через рік Едісон володів вже трьома такими майстернями.
Незабаром справи пішли ще успішніше. Томас заснував компанію «Pope, Edison & Co», наступні п'ять років були врожайними, зокрема, з'явився найбільший винахід — квадруплексний телеграф, за допомогою якого стало можливим передавати одночасно до чотирьох повідомлень по одному дроту.
У 1876 році в селищі Рарітан, у його районі Менло Парк, що за 38 км від Нью-Йорка, Едісон організував першокласну лабораторію, оснащену найдосконалішим устаткуванням, з обширною науково-технічною бібліотекою. То був перший у світі центр винахідницької діяльності та необхідних для неї промислових досліджень. У 1876 році Томас Едісон вперше в Америці здійснив прийомопередачу ЕМХ на 30 м.
Протягом 1877—1878 років він займався вдосконаленням телефону Александра Белла. Запатентував десятки варіантів вугільного мікрофона (замість електромагнітного) і, головне, для збільшення дальності телефонної передачі вбудував у мікрофонне коло індукційну котушку, що підвищує силу струму.
У серпні 1877 року Едісон винайшов фонограф — попередник грамофона, патефона і взагалі пристроїв звукозапису і звуковідтворення. На початку 1878 року фонографи демонструвались на виставках у США і Європі і вони привернули увагу широкої публіки. Біля експонатів спостерігалося, як писали газети, «вавилонське стовпотворіння». Тисячі відвідувачів годинами стояли в черзі, щоб прослухати запис. Дотепно висловився Отто фон Бісмарк: «Фонограф — небезпечна річ для дипломатів, але він стане надзвичайно хорошим, якщо дипломати почнуть говорити правду».
Через два роки світ прийняв найвідоміший винахід Томаса Едісона — він примудрився вдосконалити електричну лампочку, продовживши час її роботи і спростивши виробництво. Існуючі лампи перегорали через пару годин, споживали багато струму або коштували дорого. Едісон заявив, що незабаром весь Нью-Йорк висвітлюватимуть вогнетривкі лампочки, а ціна електрики стане доступною, і взявся за експеримент. Для нитки розжарювання випробував 6000 матеріалів і, нарешті, зупинився на вугільному стрижні, яке горіло 13,5 год. Пізніше термін служби збільшився до 1200 год.
Фонограф був улюбленим творінням Едісона. Впродовж 40 років він вносив до його конструкції все нові удосконалення, на які отримав 80 патентів. Один з своїх приладів він прислав на знак пошани Льву Толстому для запису голосу великого письменника.
Внесок у розвиток електротехніки У 1878 році Едісон заснував компанію «Edison Electric Light» (тепер General Electric).
У 1880—1882 роках Едісон розпочав електрифікувати транспорт, спорудивши в Менло-Парку електрифіковану ділянку залізниці завдовжки спочатку 0,5 км, потім 1,5 і 4 км. Електровоз міг тягнути 6—8 навантажених платформ. Едісон не був фахівцем у цій галузі, але він був одним із перших, хто перейшов від ідей і намірів до реального застосування електричної тяги на практиці.
Багато років присвятив Едісон удосконаленню акумуляторів для електрифікованого транспорту, зокрема для електромобілів. Він розгорнув масштабні дослідження, у результаті яких був створений залізо-нікелевий акумулятор з електролітом — розчином їдкого калію, що перевершував за своїми техніко-економічними параметрами свинцеві акумулятори. Новинкою оснащувалися прогулянкові катери, використовувалася вона і в акумуляторних візках. Був сконструйований і невеликий світильник із низьковольтною електролампою, що кріпиться на касці шахтаря; акумулятор для неї підвішувався на поясі. Копальневі електролампи дозволили відмовитися від полум'яних ламп, що сприяло зменшенню числа нещасних випадків. Загалом, лужні акумулятори знайшли широке застосування.
Едісону належить багато винаходів у різних галузях техніки, але один із них, з часом вдосконалений, постійно знаходиться перед очима сучасної людини. Він швидко і надзвичайно широко розповсюдився по всій земній кулі і значною мірою сприяв соціальному і культурному прогресу. Цей винахід — електрична лампа розжарення.
Сконструювати її намагалися починаючи з 1838 року два десятки ентузіастів. Але більшість їхніх ламп не вийшли за межі лабораторій і лише два типи ламп розжарювання демонструвалися публічно: одну з них створив емігрант із Німеччини Генріх Гебель, що жив у Нью-Йорку, другу — російський електротехнік Олександр Лодигін. Але і ці лампи були недостатньо надійні та довговічні.
У підході Едісона до розв'язання даної проблеми виявилися його широка ерудиція, вміння точно оцінювати назрілі потреби суспільства і бачити реальну перспективу застосування нового. Він добивався того, щоб електричне освітлення стало загальнодоступним, дешевим, легко регульованим, простим в обслуговуванні й надійним.
Були виконані десятки тисяч дослідів, знайдений оптимальний матеріал для вугільної нитки — різновид японського бамбука, застосовано глибоке вакуумування скляних колб. До кінця 1879 року лампа розжарення практично була створена, і 1 жовтня 1880 року в Менло-Парку почала працювати перша у світі фабрика по виробництву електроламп.