Калімантан (), також Борнео () — третій за величиною острів у світі; єдиний морський острів, розділений між трьома державами: Індонезією, Малайзією і Брунеєм. Площа — 743 330 км². Острів лежить у центрі Малайського архіпелагу в Південно-Східній Азії.
Індонезійська — велика частина острова поділяється на чотири провінції (Західний Калімантан, Центральний Калімантан, Південний Калімантан та Східний Калімантан). Малайзійська частина поділяється на два штати — Сабах та Саравак.
Природа
Калімантан оточений Південно-Китайським морем, Морем Сулу, Морем Сулавесі, Макасарською протокою, Яванським Морем та протокою Карімата. На захід лежать півострів Малакка й острів Суматра, на південь — острів Ява, на схід — острів Сулавесі, на північний захід — острови, що належать Філіппінам.
Найвищою точкою на острові є гора Кінабалу (4095 м) у малайському штаті Сабах. У цій же частині острова є діючий вулкан Бомбалай.
Калімантан знаходиться в екваторіальному кліматичному поясі. Клімат тут вологий і жаркий протягом усього року, без чітко виражених сезонів. Середньорічні температури коливаються від +25 до +27 °C. Основна кліматична особливість — висока кількість опадів. У середньому на рік випадає від 2000 до 4000 мм, а в гірських районах — до 5000 мм. Дощі йдуть практично щодня, особливо в другій половині дня, часто супроводжуються грозами. Вологість повітря зазвичай перевищує 80–90 %. Важливу роль відіграють мусони: улітку (червень—вересень) переважають південно-західні мусони, що приносять вологе повітря з Індійського океану, а взимку (грудень–березень) — північно-східні мусони з Південно-Китайського моря. Такі умови сприяють формуванню густої тропічної рослинності та численних річкових систем.
Калімантан — один із найбагатших на річки островів світу. Його річкова мережа відзначається високою густотою та повноводністю. Більшість річок течуть із центральних гірських районів до узбережжя, утворюючи розгалужені дельти. Найбільші річки: Капуас (довжина понад 1140 км), Махакам (980 км), Баріто, Барам, Батанг-Лупар, Каян, Кахаян та інші.
Найбільші міста Калімантану: Банджармасін, Мартапура, Понтіанак, Самаринда і Балікпапан (Індонезія), Кучинг, Сібу і Сандакан (Малайзія), Бандар-Сері-Бегаван (Бруней).
Калімантан — великий унікальний острів, де поєднуються різноманітні екваторіальні типи ландшафтів: від заболочених низовин до високогірних альпійських зон. За фізико-географічним районуванням світу Калімантан належить до однойменної Калімантанської острівної області Малайської острівної фізико-географічної країни. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру острівної території, Калімантан можна поділити на 5 великих фізико-географічних районів: Північний гірський район (найбільш гірська частина з вершиною Кінабалу); Західний низовинний район (долина Капуас — найбільша низовина острова); Центральний гірський район (охоплює внутрішню частину острова із середньогірськими хребтами); Східний прибережний район (басейн Махакам; поєднання прибережних низовин та гірських масивів у глибині); Південний болотяно-рівнинний район (рівнини, густо порізані річками й болотами).
Історія
Найдавніші відомі переселенці припливли на Калімантан з Африки понад 40 тисяч років тому. 13 тисяч років тому вони розселилися на Малакському півострові. Прямі нащадки цих людей — негріто, які досі живуть в Малайзії.
Негріто розселилися на північ у Східну Азію і Тайвань приблизно 8 тисяч років тому. На материку при надлишку ресурсів природний відбір забезпечував виживання рослих і сильних, а на островах — невисоких, які могли обходитися меншою кількістю їжі. 3—5 тисяч років тому полінезійці зі Східної Азії стали розселятися на острови і відтісняти негріто в гори. Нащадки полінезійців — дусуни, мурути і даяки — нині населяють внутрішні частини Борнео й віддалених островів Індонезії, а також острів Нова Гвінея майже повністю, а негріто майже не збереглися. І полінезійці, і негріто вважаються корінним населенням — протомалайцями.
Приблизно в 3 столітті до нашої ери на території Південного Китаю відбулася зустріч монголоїдів, які поступово розселялися з північного заходу Азії, і місцевих народів, що прийшли з півдня. Змішаний монголо-полінезійський народ поступово, мігруючи на південь, заселив півострівну Малайзію та зараз називається дейтеромалайці. Дейтеромалайці влаштувалися також на узбережжі Калімантану, а внутрішні області займали протомалайські етноси. Тих і тих попри величезну етнічну різницю нині часто називають корінними жителями Малайзії.
На півдні Калімантану живуть банджари. З некорінних народів найбільшу чисельність мають китайці.
У XV столітті острів став залежним від індонезійської імперії Меджепегіт. Правителька індуїстської держави Негара Дипа, що знаходиться на Калімантані, Джунгджунг Буї, вийшла заміж за яванського принца Суріяната, і вони спільно управляли царством, яке з 1365 а платило данину імперії Меджепегіт. Таким чином воно стало частиною Нусантари — збірної назви індонезійських земель. Коли принц Негара Дипа, Самудра (Суріансія), навернувся в іслам і утворив ісламську державу Банджара, туди також увійшла велика частина земель індуїстського царства Негара Даха.
Північний Калімантан з XV по XVII століття входив до складу султанату Бруней, який на той час переживав розквіт. 1703 у (за іншими джерелами 1658) велика частина півночі острова була передана султанату Сулу, розташованому на південних Філіппінах, після того як останній надав султану Брунею військову допомогу проти повстання в Брунеї. 1857 султан Сулу Джамалуль Ахлам Кірам (1863—1881), здав Північний Калімантан в оренду Британської компанії Північного Борнео. Ця частина острова зараз входить до складу Малайзії і знана як Сабах. Внутрішні території острова були населені тубільцями. У XIX столітті прибережні території, ще залишалися під контролем Брунею, поступово перейшли під контроль династії, заснованої Джеймсом Бруком.
Ресурси На острові багаті родовища нафти, видобуток якої формує основу економіки Брунею і є однією з основоположних статей економіки Індонезії. Крім цього, на острові видобувають алмази. Острів лежить у вологому екваторіальному поясі й густо вкритий джунглями. Проте заготівля дров різко зменшує запаси деревини. Джунглі також потерпають від лісових пожеж у посушливі періоди, особливо сильні пожежі були в 1997—1998 роках, що могло призвести до екологічної катастрофи.
Цікаві факти На Калімантані протікає дві річки з однаковою назвою — Капуас. Одна з них, у провінції Західний Калімантан, є найдовшою річкою Індонезії (1143 км) і найдовшою острівною річкою у світі. Інша, у провінції Центральний Калімантан, значно коротша (близько 600 км), притока річки Баріто. У західній частині острова зустрічається єдиний досі відомий вид жаб, у якого відсутні легені — борнейська пласкоголова жаба.
Примітки
Література
Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467 Барановська О. В. Фізична географія материків та океанів : Навч. посібник у 2 ч. — Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2018. — Ч. 2. Північна Америка та Євразія. — 378 с. — ISBN 978-617-527-106-3 Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, ISBN 978-5-89355-169-3, стр. 98-99 Зарубежная Азия. Юго-Восточная Азия (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1979, стр. 160, 170, 184—186, 200—203, 229—230 Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Природа мира. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4 Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003 — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2018. — Т. 1. Азія. — 416 с. — ISBN 978-966-439-989-1 Gudgeon, L. W. W. 1913. British North Borneo. Adam and Charles Black, London. (An early well-illustrated book on «British North Borneo», now known as Sabah.) </div>
Посилання Подорож до Малайзії і Борнео
Borneo: Eco Warriors — Online documentary Стаття І. Корабельникова Відеосюжет про алмазному промислі на півдні Калімантану