Миха́йло Сергі́йович Горбачо́в (; 2 березня 1931, Привольне, Медвеженський район, Північнокавказький край, СРСР — 30 серпня 2022, Москва, Росія) — радянський та російський політичний, громадський та партійний діяч, останній Генеральний секретар ЦК КПРС (1985—1991): останній голова Президії Верховної Ради СРСР(1988—1989); перший голова Верховної Ради СРСР (1989—1990). Перший та єдиний Президент СРСР (1990—1991). Мав значний ряд нагород та почесних звань. Найвідоміша серед них — Нобелівська премія миру (1990).

За часів правління Горбачова відбулись серйозні зміни, які вплинули не тільки на СРСР, а й на весь світ: період перебудови, введення в СРСР політики гласності, «нового політичного мислення», свобода слова та масової інформації, проведення демократичних виборів, реформування соціалістичної політики, закінчення холодної війни, виведення радянських з Афганістану, розпад СРСР та Варшавського блоку.

Життєпис

Народився 2 березня 1931 року в селі Привольне (зараз Красногвардійський район Ставропольський край), у селянській сім'ї. Батько — Горбачов Сергій Андрійович (1907—1976), росіянин. Дід Андрій Мойсейович (1890—1962), який разом з батьком Мойсеєм (Дмитро Чобіт припускає, що насправді його звали Мусій) і братами Олексієм і Григорієм поселився на краю села Привольне. Під час голоду 1932—1933 років село дуже постраждало, зокрема, троє з шести дітей Андрія Горбачова померли, а його в 1934 році за відмову вступати до колгоспу арештували й засудили на заслання в Сибір, де рік провів на лісоповалі під Іркутськом. Дружина Степанида залишилась з двома дочками (Анастасією, Олександрою) й сином Сергієм.

Дмитро Чобіт припускає, що прізвище Горбачов — неросійського походження, походило від прізвиська «Горбач» (для росіян характерні Горбун, Горбунов).

Мати — Гопкало Марія Пантиліївна (Пантелеймонівна) (1911—1993), українка. Працювала ланковою в колгоспі, не знала грамоти, була набожною, у покутті влаштувала іконостас, любила співати українських пісень. Її батько Пантелеймон Єфимович (1894—1953) походив з селян Чернігівської губернії, яких більшовики насильно переселили до Черкесії. З 1928 року член ВКП(б), брав участь в розкуркуленні, був призначений головою колгоспу. В 1937 році арештований НКВД як «троцькіст», однак у 1938 році звільнений і відновлений у партіїЧобіт Д. Горбачов як генератор нашої Незалежності… — С. 5..

У дитинстві Михайло спочатку розмовляв українською (троюрідний брат Іван Рудченко називав його «хохляк»). Із 13 років періодично поєднував навчання в школі із роботою в МТС і в колгоспі. Із 15 років працював помічником комбайнера машинно-тракторної станції. У 1948 році, сімнадцятирічним, був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, як знатний комбайнер. У тому ж році призваний у Радянську армію, служив начальником продовольчого складу.

В 1950 році вступив до МДУ імені М. В. Ломоносова на юридичний факультет. Його другом під час навчання був чехословацький комуніст Зденек Млинарж, що у майбутньому став одним з очільників Празької весни.

Після закінчення в 1955 році МДУ був направлений до Ставрополя у крайову прокуратуру. Працював заступником завідувача відділу агітації і пропаганди Ставропольського крайкому ВЛКСМ, першим секретарем Ставропольського міськкому комсомолу, потім другим і першим секретарем крайкому ВЛКСМ (1955—1962).

Партійна робота

1952 — прийнятий до лав КПРС. Березень 1962 — парторг крайкому КПРС Ставропольського територіально-виробничого колгоспно-радгоспного управління. 1963 — завідувач відділу партійних органів Ставропольського крайкому КПРС. Вересень 1966 — обраний першим секретарем Ставропольського міськкому партії. 1967 — закінчив економічний факультет Ставропольського сільськогосподарського інституту (заочно), спеціальність — агроном-економіст. Серпень 1968 — другий секретар Ставропольського крайкому КПРС. Квітень 1970 — перший секретар Ставропольського крайкому КПРС. 1971—1991 — член ЦК КПРС. Листопад 1978 — обраний секретарем ЦК КПРС. 1979—1980 — кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС. Член Політбюро з 1980.

На початку 80-х років здійснив ряд закордонних візитів, під час яких познайомився з Маргарет Тетчер і подружився з Олександром Яковлєвим, який очолював у той час радянське посольство у Канаді. Брав участь у роботі Політбюро ЦК КПРС щодо розв'язання важливих державних питань.

Генеральний секретар та Президент

З березня 1985 року — Генеральний секретар ЦК КПРС, а з жовтня 1989 року по червень 1990 року — голова Російського бюро ЦК КПРС.

Під час спроби державного перевороту в 1991 році був відсторонений від влади віцепрезидентом Геннадієм Янаєвим та ізольований у Форосі; після відновлення законної влади повернувся на свою посаду, котру обіймав до розпаду СРСР в грудні 1991 року.

Обирався делегатом XXII (1961 рік), XXIV (1971 рік) і всіх наступних (1976, 1981, 1986, 1990) з'їздів КПРС. З 1970 по 1990 рік був депутатом Верховної Ради СРСР 8-12 скликань. Член Президії Верховної Ради СРСР з 1985 по 1988 рік; Голова Президії Верховної Ради СРСР із жовтня 1988 по травень 1989 року.

Голова Комісії у справах молоді Ради Союзу Верховної Ради СРСР (1979—1984); Голова Комісії у закордонних справах Ради Союзу Верховної Ради СРСР (1984—1985);

Народний депутат СРСР від КПРС — березень 1989 — березень 1990; Голова Верховної Ради СРСР (сформована З'їздом народних депутатів) — травень 1989 — березень 1990; Депутат Верховної Ради РРФСР 10-11 скликань.

15 березня 1990 року Михайло Горбачов був обраний Президентом СРСР. Одночасно до грудня 1991 року був Головою Ради оборони СРСР, Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил СРСР.

Нагороджений Нобелівською премією миру 1990, але його міжнародна репутація постраждала через придушення демократичних виступів у балтійських республіках. Після невдалого путчу в серпні 1991 р., прискореного розпаду СРСР, влада Горбачова ослабла, і 25 грудня 1991 він пішов у відставку.

4 листопада 1991 начальник управління з нагляду за виконанням законів про державну безпеку генеральної прокуратури СРСР Віктор Ілюхін порушив проти М. С. Горбачова кримінальну справу за статтею 64 Кримінального Кодексу РРФСР (Зрада Батьківщині) у зв'язку з підписанням постанов Держради СРСР від 6 вересня 1991 р. про надання незалежності Латвії, Литві, Естонії; Генеральний прокурор СРСР Микола Трубін закрив справу, а через два дні Ілюхін був звільнений з органів прокуратури1991 рік: Про порушення кримінальної справи за зраду Батьківщині стосовно М. Горбачова // Сайт КПРФ зі посиланням на спогади голови ради директорів «Інтерфаксу» Михайла КомісараІлюхін В. І.Чому я порушив кримінальну справу щодо Горбачова М. С. / Особистий сайт В. І. Ілюхіна.

13 червня 1992, скликаний з дозволу Конституційного суду РРФСР, пленум ЦК КПРС виключив М. С. Горбачова з партіїпартія Радянського Союзу.

Діяльність на посаді генсека і президента Перебуваючи на вершині влади, Горбачов проводив численні реформи і кампанії, які згодом привели до ринкової економіки, знищення монопольної влади КПРС і розпаду СРСР. Оцінка діяльності Горбачова суперечлива.

Консервативні політики критикували його за економічну розруху, розвал Союзу та інші наслідки перебудови.

Радикальні політики критикували його за непослідовність реформ і спробу зберегти колишню центрально плановану економіку і соціалізм.

Багато радянських, пострадянських та закордонних політиків і журналістів вітали реформи Горбачова, демократію і гласність, закінчення холодної війни, об'єднання Німеччини. Оцінка діяльності Горбачова за кордоном колишнього СРСР носить більш позитивний і менш суперечливий характер, ніж у пострадянському просторі.

Ось короткий список його ініціатив і подій, прямо або побічно з ним асоційованих:

8 квітня 1986 відбувся візит М. С. Горбачова до Тольятті, де він відвідав «Волзький Автозавод». Результатом цього візиту було рішення про створення на базі флагмана вітчизняного машинобудування інжинірингового підприємства — галузевого науково-технічного центру (НТЦ) ВАТ «АВТОВАЗ», що стало значущою подією радянського автопрому. На своєму виступі у Тольятті Горбачов вперше виразно вимовляє слово «перебудова», це було підхоплено ЗМІ і стало гаслом нової епохи, що почалася в СРСР.Як гекачепісти країну з кризи виводили. 15 травня 1986 року почалася кампанія посилення боротьби з нетрудовими доходами, яка на місцях розумілася як боротьба проти репетиторів, продавців квітів, шоферів, які підвозили пасажирів, і продавців домашнього хліба в Середній Азії. Кампанія була незабаром згорнута і забута через наступні події. Антиалкогольна кампанія в СРСР, розпочата 17 травня 1985 р., призвела до підвищення на 45 % цін на алкогольні напої, скорочення виробництва алкоголю, вирубування виноградників,Там, де вирощують Білий мускат, будували будинки, а Чорний мускат укатали … під асфальт зникнення цукру в магазинах унаслідок самогоноваріння і введення карток на цукор, але і збільшенню тривалості життя населення, зниження рівня злочинів, скоєних на ґрунті алкоголізму. Прискорення — цей лозунг був пов'язаний з обіцянками різко підняти промисловість і добробут народу за короткі терміни; кампанія призвела до прискореного вибування виробничих потужностей, сприяла початку кооперативного руху і підготувала перебудову. Переведення підприємств на госпрозрахунок, самоокупність, самофінансування — введення перших елементів ринкової економіки в СРСР, повсюдне впровадження кооперативів — провісників приватних підприємств, зняття обмежень з валютних операцій. Перебудова з чергуванням нерішучих і різких заходів і контрзаходів з введення або з обмеження ринкової економіки і демократії. Реформа влади, запровадження виборів до Верховної Ради та у місцеві Ради на альтернативній основі. Повернення з політичного заслання радянського вченого і дисидента, лауреата Нобелівської премії А. Д. Сахарова, припинення кримінальних переслідувань за інакомислення. Гласність, фактичне зняття партійної цензури на засоби масової інформації та твори культури. Придушення локальних національних конфліктів, у яких владою приймалися жорстокі заходи, зокрема силовий розгін мітингу молоді в Алма-Аті, введення військ до Азербайджану, розгін демонстрації у Грузії, розгортання багаторічного конфлікту в Нагірному Карабасі, придушення сепаратистських устремлінь балтійських республік. На горбачовський період припадає різке зменшення відтворення населення СРСР. Зникнення продуктів з магазинів, прихована інфляція, введення карткової системи на багато видів продовольства у 1989 році. Для періоду правління Горбачова характерно вимивання товарів з магазинів у результаті накачування економіки безготівковими рублями, а згодом — гіперінфляція. За Горбачова зовнішній борг Радянського Союзу продовжував зростати. Приблизні дані такі: 1985 рік: зовнішній борг — 31,3 млрд доларів; 1991 рік: зовнішній борг — 70,3 млрд доларівАналіз стану державного зовнішнього боргу Російської Федерації // Бюлетень Рахункової палати РФ, № 9 (81), 2003 (для порівняння, загальна сума російського зовнішнього боргу на 1 жовтня 2008 р. — 540 500 000 000 доларівЗовнішній борг РФ в січні — вересні 2008 року (дані ЦБРФ), в тому числі державний зовнішній борг в іноземній валюті — близько 40 млрд доларів, або 8 % від ВВПЗовнішній борг Росії — найнижчий у Європі // КМ.RU, 04.11.2007 — більш детально див у статті Зовнішній борг Росії). Пік російського державного боргу припав на 1998 рік (146,4 % ВВП)Звернення посла Россйіской Федерації П. В. Стегній до учасників чорноморського форуму з питань розвитку ділового співробітництва. Стамбул, 3 березня 2004 р. // Посольство Російської Федерації в Туреччині.