Зооно́з ( — тварина, — хвороба) — інфекційна хвороба тварин. Зоонози — узагальнена назва природно-осередкових інфекцій, тобто таких інфекційних хвороб, які зазвичай поширені у тварин, але здатні іноді передаватися від тварин до людини. Існує близько 200 таких хвороб. Іноді в медичній літературі ті зоонози, які можуть бути передані людині, називають зооантропонозами.
Загальна характеристика Зоонози бувають в популяціях диких, синантропних і свійських тварин і можуть в певних ситуаціях становити загрозу для здоров'я людини.
Серед найактивніших джерел та резервуарів зоонозів: хижі ссавці (найчастіше сказ), кажани (сказ), гризуни та комахоїдні (лептоспіроз, туляремія), травоїдні (сибірка). Нерідко зоонози заносяться разом з інвазійними видами. Розвиток епідемій чуми у портових містах різних континентів пов'язаний з численними інвазіями чорних пацюків (переважно з торгових суден).
Переносники зоонозів Це можуть бути: Протозойні організми; Паразитичні грибки; Віруси; Пріони; Бактерії;
Механізми зараження Механізми зараження зоонозами: контактний, який реалізується прямим чи опосередкованим шляхами; трансмісивний; фекально-оральний, який реалізується водним та аліментарним шляхами.
Приклади зоонозів Чума;Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3. Туляремія; Сказ; Лептоспіроз; Сибірка; Орнітоз; Пташиний грип.
Контроль зоонозів Методи профілактики зоонозних захворювань відрізняються для кожного збудника; проте кілька цих методик визнано ефективними для зниження ризику на громадському та особистому рівнях.
Безпечні та адекватні рекомендації щодо догляду за тваринами в сільськогосподарському секторі допомагають зменшити можливість спалахів харчових зоонозних захворювань через такі продукти, як м’ясо, яйця, молочні продукти або навіть деякі овочі. Стандарти щодо чистої питної води та видалення відходів, а також захист поверхневих вод у природному середовищі також є важливими та ефективними.
Просвітницькі кампанії з пропаганди миття рук після контакту з тваринами та інші поведінкові прийоми можуть зменшити поширення зоонозних захворювань у суспільстві, коли вони виникають.
Резистентність до антибактерійних препаратів є ускладнюючим фактором у боротьбі із зоонозами та їхній профілактиці. Використання антибіотиків у тварин, які вирощуються для їжі, є широко поширеним і збільшує потенціал стійких до ліків штамів зоонозних збудників, здатних швидко поширюватися серед тварин і людей.
В Україні контроль за зоонозами ведуть відповідеі санітарні та ветеринарні органи. У зв'язку з участю в зоонозах різних груп тварин в цій системі працюють біологи-зоологи, переважно фахівці у галузі теріології та ентомології.
Див. також Антропоноз Сапроноз Мікоз
Примітки
Джерела Гоц Ю. Д., Колеснікова І. П., Мохорт Г. А. Епідеміологія. К.: Асканія. — 2007. — 353 с. Загальна епідеміологія (навч. посіб. для студ. вищ. мед. навч. закл. IV рівня акредитації) / Н. О. Виноград, З. П. Василишин, Л. П. Козак, Т. А. Романенко. — К. : Медицина, 2010. — 176 с. ISBN 978-617-505-046-0 Скакун М. П. Основи клінічної епідеміології та доказової медицини Навч. пос. Укрмедкнига Тернопіль. 2008—372 с. ISBN 978-966-673-103-9 WHO. Key facts. Zoonoses. 29 July 2020
Посилання Добірка публікацій з медичної теріології (на сайті «Теріологічна школа») Болезни, которыми человек может заразиться от животных Зоонози