А́нтонін-Ле́опольд Двόржак ( ) (8 вересня 1841 — 1 травня 1904) — чеський композитор i диригент епохи романтизму, слідом за Бедржихом Сметаною розвивав національні традиції й затвердив світове значення чеської музики та чеської музичної школи. Твори Дворжака, де часто проявляються мотиви й елементи народної музики Моравії та Богемії, вирізняються мелодійністю, багатством, розмаїтістю ритму й гармонії, барвистістю інструментування, стрункістю форми. До найвідоміших творів Дворжака належать Stabat Mater (1877), «Слов'янські танці» (1878, 1886), Реквієм (1890), Симфонія № 9 «З Нового світу» (1893), «Американський» струнний квартет (1893), Концерт для віолончелі з оркестром (1895) та опера «Русалка» (1900).
Біографія
Ранні роки Народився у Нелагозевсі, передмісті Праги у сім'ї Франтішека Дворжака (1814–1894) м'ясника, власника постоялого двору та Ганни Зденкової (1820–1882). Був першою дитиною у сім'ї з чотирнадцяти народжених і восьми дітей, що дожили до дорослого віку. Батько майбутнього композитора добре грав на цитрі й досить рано розпізнав обдарованість сина й вирішив віддати його до місцевої музичної школи, коли тому виповнилося шість років. Азів музики та гри на скрипці навчав сільський церковний органіст та вчитель музики у школі Йозеф Шпіц. Граючи на скрипці у сільському ансамблі та у церкві, проявив, на радість батькові, неабиякий талант та віртуозність. У 1853 батько настояв, щоб син переїхав до свого дядька по материнській лінії Антоніна Зденька у невелике містечко Злоніце для опанування професії різника та поглибленого вивчення німецької мови. Водночас він і далі займався музикою, вивчаючи її теорію та беручи уроки гри на фортепіано, органі, скрипці й альті у місцевих учителів-канторів Йозефа Томана та Антоніна Лєманна (). У листопаді 1856 року Дворжак отримав свідоцтво про закінчення навчання, а далі, щоб відкривати власну справу, слід було пройти річну практику. Оскільки в нього з німецькою не все було гаразд, батько відправив його на практику «до німців» — у місто Ческа-Каменіце, де переважало німецькомовне населення. Він відвідував німецьку школу й завдяки турботам Лєманна займався музикою: настоятель місцевого храму, випускник празької Органної школи Франтішек Ганке вчив хлопця теорії та гри на органі. Після закінчення навчання з оцінками «дуже добре» Дворжак повернувся у Злоніци, де його чекала радісна новина: Лєманн після важких умовлянь добився згоди батька Франтішека Дворжака звільнити сина від сімейної професії і дати можливість здобути музичну освіту в Празі.
У 1857 році Дворжак переїхав до Праги і вступив до Школи органістів, де почав складати музику. У його перших композиціях відчувається вплив композиторів-романтиків Р. Шумана, Ф. Ліста, Р. Вагнера. Його вчителями були Й. Звонарж і Ф. Блажек.
Композитор та органіст Закінчивши школу, Дворжак працював спочатку в празькому концертному ансамблі, а потім у відкритому 1862 року чеському «Тимчасовому театрі», яким керував відомий композитор Б. Сметана. До 1860-х років Дворжаком були складені ряд камерних і симфонічних творів — струнний квінтет, струнний квартет, симфонії до мінор «Злонницькі дзвони» та сі-бемоль мажор, а також і створення першої опери — «Альфред», завершеної у 1870 році.
У 1871 році Дворжак залишає роботу в оркестрі і присвячує себе цілковито композиторській роботі. В цьому ж році відбулося перше публічне виконання вокальних творів Дворжака, а наступного , 1872 року — виконання щойно завершеної опери «Король і вугляр» під керуванням Б. Сметани та фортепіанного квінтету.
У 1873 році А. Дворжак одружився з А. Чермаковою, хористкою Тимчасового театру, з якою вони за 31 рік перебування у шлюбі виховали дев'ятеро дітей. Матеріальна скрута примушує Дворжака займатися приватною педагогічною діяльністю, а також працювати органістом у храмі св. Войтеха. Проте в ці роки творчість Дворжака поступово завойовує визнання — у 1874 була здійснена прем'єра симфонії сі-бемоль мажор і другої редакції опери «Король і вугляр», у 1876 — опери «Ванда».
У 1875 році завдяки сприянню Й. Брамса та музичного критика Едуарда Гансліка Дворжаку вдалося одержати державну стипендію (400 золотих в австрійській валюті на рік), яка значно поліпшила його матеріальне становище і дозволила зосередитись на творчій діяльності. Й. Брамс допоміг молодому композиторові і в публікації його творів у відомого віденського видавця Фріца Зімрока. Перша збірка «Слов'янських танців», опублікована у 1878 році, одразу ж стала популярною. У ці роки Дворжак уже був автором багатьох творів — симфоній, опер, концертів, камерних інструментальних і вокальних творів. Він брав участь у багатьох подіях громадського життя Праги, зближується з передовими діячами чеської інтелігенції.
Міжнародне визнання
У 1880-і роки Дворжак розпочинає гастрольну діяльність як диригент-виконавець власних творів. У 1883 він здійснює поїздку до Гамбурга, де відбулася постановка його опери «Хитрий селянин». У 1884 він здійснює свою першу з дев'яти поїздок в Англію, де він виступає як піаніст і як диригент. Його симфонія № 7 була написана спеціально для британської столиці, де відбулась її прем'єра у 1885 році. Піаністкою у нього працювала видатна чеська театральна актриса Гана Квапілова.
У 1891 р. за виконання симфонії № 8 та Stabat mater у Кембриджському університеті отримав звання доктора наук.
В 1888 році в Празі відбувається знайомство Дворжака з П. І. Чайковським, що приїжджав у Прагу. Це знайомство сприяло поїздці Дворжака в Росію; в 1890 році він диригував у Москві й Петербурзі концертами зі своїх творів. З 1891 року Дворжак веде педагогічну роботу в Празькій консерваторії.
В 1892–1895 роках Дворжак живе в США, де очолює Національну консерваторію в Нью-Йорку. Він дає авторські концерти у Бостоні, виступає на всесвітній виставці у Чикаго. Значний успіх в США мала його 9-а симфонія — «З Нового Світу», написана протягом зими-весни 1893-го, в основу якої лягли інтонації народних негритянських й індійських мотивів. Особливу популярність серед американців ця симфонія дістала й тому, що вона стала першим зі значних симфонічних творів, в яких були використані американські народні мотиви. Влітку 1893 року гостює у чеської громади у Спіллвіллі (штат Айова). Тут, в оточенні родичів й земляків в еміграції, він створює 2 струнних квартети й сонатину для фортепіано зі скрипкою. Матеріальна невизначеність, поряд зі зростаючою популярністю в Європі й тугою за домівкою, спонукали Дворжака повернутися до Чехії.
Після повернення на батьківщину Дворжак знову викладає в Празькій консерваторії, а в 1901 році стає її директором. В останні роки життя він продовжує інтенсивну творчу роботу; пише оперу в народному дусі «Чорт і Кача» (пост. 1899, Прага), поетичну казкову оперу «Русалка» (пост. 1901, Прага), з успіхом що йдуть і на нашій сцені, 2-й віолончельний концерт, що займає почесне місце в репертуарі віолончелістів.
Помер композитор в Празі, 1 травня 1904 року від крововиливу у мозок. Похований на Вишеградському кладовищі.
Творчість Разом із Бедржихом Сметаною, Антонін Дворжак вважається чільним представником чеської композиторської школи. Його творча спадщина охоплює різні жанри — симфонії (найвідоміша — мі мінор «З нового світу» op. 95, 1893), струнний квартет, опери (найвідоміша — «Русалка»), симфонічні поеми, пісні, меси, фортепіанні твори та інструментальні концерти, зокрема найвідоміший — віолончельний концерт сі мінор op.103, про який Й. Брамс писав наступне: «Якби знав, що віолончель здатна до таких речей, сам написав би цей концерт»
Дворжак широко використав жанрові й ритмоінтонаційні особливості чеського й моравського музичного фольклору. Риси національної самобутності виявилися в комічній опері «Король і вугляр», патріотичному гімні «Спадкоємці Білої Гори» для хору й оркестру й вокальних «Моравських дуетах»; особливо яскраво національний характер відчуємо в «Слов'янських танцях» (спочатку для фортепіано в 4 руки, пізніше для оркестру, й інших інструментів) і «Слов'янських рапсодіях».
Ряд творів Дворжака присвячені історичному минулому Чехії й національно-визвольних устремлінь народу; серед них — ораторія «Свята Людмила», «Гуситська увертюра», музика до спектаклів драматичного театру, у тому числі до п'єси «Йозеф Каетан Тил». Опери Дворжака поряд з операми Б. Сметани становлять основу національного музично-театрального репертуару.
Найціннішим внеском у світову музичну культуру є симфонії Дворжака, що заклали фундамент національного симфонізму, концерт для віолончелі з оркестром і камерно-інструментальні твори (тріо «Думки»). Багато творів Дворжака приваблюють життєрадісністю, теплим ліризмом, м'яким гумором, відбивають картини чеської природи й побуту. Своєрідний світ чеських казок і легенд розкривається в симфонічних поемах «Водяний», «Напівзоряниця» й ін.
У Празі працюють товариство та музей його імені (з 1932). У Нелагозевесі в будинку, де народився Дворжак, також відкритий музей. Ім'я Дворжака носить один із празьких квартетів.
Вшанування
У 1950-х роках у Чехословаччині було видане повне зібрання творів Дворжака (гол редактор О. Шоурек, з 1956- Ф. Бартош). У Празі існує товариство Дворжака, а також його музей, музеї Дворжака були засновані й в інших містах Чехословаччини, зокрема в Нелагозевесі у будинку, де народився композитор. Ім'я Дворжака носить один із струнних квартетів Праги. Твори А. Дворжака увійшли в репертуар багатьох музичних колективів, а 9-а симфонія стала також невід'ємною частиною навчального репертуару молодих диригентів-симфоністів.
Галерея
Список творів Спадщина Антоніна Дворжака досить велика і жанрово багатоманітна — вона налічує 120 опусів, значне місце займають оркестрові, вокально-інструментальні та музично-драматичні твори. Усі твори Дворжака були хронологічно каталогізовані Ярмілом Бургхаузером () у виданій у 1960-му в Празі книзі «Антонін Дворжак. Тематичний каталог. Бібліографія. Огляд життя і творчості»Jarmil Burghauser Antonín Dvořák — Tematicky katalog, bibliografie, prehled zivota a dila. — Prag: Editio Baerenreiter, 1960. — 735 p.. За прізвищем укладача скорочено каталоговий номер пишеться з латинською літерою B (; наприклад, Симфонія № 9 op. 95 — B.178). У музикознавстві, однак, поряд з цією нумерацією продовжують використовувати і опуси (авторська нумерація творів) — почасти за звичкою, а почасти для полегшення роботи зі старими виданнями. Найчастіше зустрічаються опуси в афішах та концертних програмах.
Опери Альфред, 1870 Король і вугляр (Král a uhlíř), 1871, 2.verze — op. 14, 1874 Вперті (Tvrdé palice), op. 17, 1874 Ванда (Vanda), op. 25, 1875 Хитрий селянин (Šelma sedlák), op. 37, 1877 Дімітрій (Dimitrij), op. 64, 1882, 2.verze — 1894 Якобінець (Jakobín), op. 84, 1888, 1897 (částečně přepracováno) Чорт і Кача (Čert a Káča), op. 112, 1899 Русалка (Rusalka), op. 114, 1900 Арміда (Armida), op. 115, 1903
Для симфонічного оркестру 9 симфоній Симфонія № 1, c-moll «Zlonické zvony», 1865 Симфонія № 2, B-dur, op. 4, 1865 Симфонія № 3, Es-dur, op. 10, 1873 Симфонія № 4, d-moll, op. 13, 1874 Симфонія № 5, F-dur, op. 76, 1875 Симфонія № 6, D-dur, op. 60, 1880 Симфонія № 7, d-moll, «Лондонська», op. 70, 1885 Симфонія № 8, G-dur, op. 88, 1889 Симфонія № 9, e-moll, «З Нового світу», op. 95, 1893. Симфонія, «Нептун», 1893 (незакінчена) Симфонічна поема (Рапсодія a moll), op. 14, 1874 Симфонічні варіації для оркестру, op. 78, 1877 Слов'янська рапсодія, op. 45 (D dur, g moll, As dur), 1878 Чеська сюїта, op. 39, 1879 Легенди, op. 59, 1881 Гуситська, драматична увертюра op. 67, 1883 Карнавал, концертна увертюра op. 92, 1891 Scherzo capriccioso, op. 66, 1883 Сюїта A dur, op. 98B, 1895 Vodník, симфонічна поема за баладою К. Я. Ербена, op. 107, 1896 Polednice, симфонічна поема за баладою К. Я. Ербена, op. 108, 1896 Zlatý kolovrat, симфонічна поема за баладою К. Я. Ербена, op. 109, 1896 Holoubek, симфонічна поема за баладою К. Я. Ербена, op. 110, 1896 Богатирська пісня (Píseň bohatýrská), симфонічна поема op. 111, 1899 Слов'янські танці op. 46 a 72 — I.řada, op. 46, 1878