Павло Ключи́на, також Поль-К., П. Чарський (справжні ім'я і прізвище — Ключник Павло Юхимович; 8 вересня (26 серпня) 1914, Великий Самбір — 2 червня 1972, Ромни) — український поет-байкар, прозаїк, журналіст, педагог; член Спілки письменників України з 1955 року.
Біографія Народився року в містечку Великому Самборі Великосамбірської волості Конотопського повіту Чернігівської губернії (тепер село Конотопського району Сумської області, Україна) у становій козацькій сім'ї.
Учасник німецько-радянської війни. У 1951 році закінчив Глухівський педагогічний інститут. Член ВКП(б) з 1951 року. Працював педагогом у Великосамбірській середній школі, вчителем у школах Конотопського району та Дубов'язівського району, кореспондентом у сумській газеті «Ленінській правді». 1969 став директором Роменського краєзнавчого музею.
Помер у Ромнах 2 червня 1972 року, похований на міському цвинтарі міста Ромни. На могилі споруджено пам'ятник роботи скульптора Івана Штанова.
Творчість З 1944 почав друкуватись в сумській обласній газеті. На постійній основі друкувався з 1948 року за сприяння редактора газети Дубов'язівського району Петра Носенка. Згодом заручився підтримкою класика української літератури — Остапа Вишні, який був вийшов із концтабору.
Дописувач журналу «Перець». Разом із поетами Йосипом Дудкою та Анатолієм Воропаєм, представник роменського гуртка інтелектуального опору комуністичному режиму. Автор книг:
«Байки» (1955); «Кропива» (1957); «Лев, Осел та Заєць» (1959); «Нові байки» (1960); «Пшениця і Кукіль» (1961); «Солов'ї та Жаби» (1964); «Муха на пасіці» (1965); «Ведмідь гне дуги» (1967); «Свиня в саду» (1968); «Завзяті рогачі: Сатира та гумор» (1968); «Сила землі» (1971); «Краплини барв земних» (1974); «Байки» (1977); «Байки та гуморески» (1978). </div> Окремі байки поета перекладені російською, білоруською, вірменською, болгарською, польською, чеською мовами.
В обласних та районних газетах серії опубліковані історико-літературних нарисів про перебування на Роменщині Тараса Шевченка, Михайла Щепкіна, Марка Кропивницького, Марії Заньковецької.
Похований на Роменському цвинтарі, надгробок зберігся.
Оцінка творчості Член спілки журналістів Валентин Бугрим підкреслює: Павло Ключина працював у часи поновлення брутального тиску на все українське, але це не заважало йому активно друкуватися у популярному журналі гумору і сатири «Перець»:
Роменська громадська діячка Надія Карпенко:
Вшанування пам'яті
Одну з вулиць Ромен названо його ім'ям; На будинку на вулиці Коржівській № 15 в Ромнах, де він жив останні роки, встановлено меморіальну дошку; У Роменському краєзнавчому музеї постійно діє експозиція про життя і творчість літератора. Ім'я письменника увічнено також на меморіальній дошці, виготовленій для Роменського краєзнавчого музею скульптором Олегом Прокопчуком.
Примітки
Література Павел Ключина // «Писатели Советской Украины», Радянський письменник, Київ, 1960, сторінка 222 ; Дорошенко В. О. Ключина Павло Юхимович // , сторінка 492; Ромен Л. В. Ключина Павло //