Васи́ль Ві́кторович Сачко́ ( 3 травня 1975, Старомлинівка, Великоновосілківський район, Донецька область, УРСР) — колишній український футболіст, нападник, головний тренер луцької «Волині». Виходець із аматорського футболу , постійно на професіональному рівні почав грати з 23 років. Виступав за команди «Таврія» (Сімферополь), «Оскіл» (Куп'янськ), «Волинь» (Луцьк) «Кривбас» (Кривий Ріг) та «Ворскла». Володар Кубка України, найкращий гравець та найкращий бомбардир Першої ліги України сезону 2001–2002 років .
Ранні роки
Василь Сачко народився 3 травня 1975 року в сім'ї робітників у селі Старомлинівка Великоновосілківського району Донецької області, за сто кілометрів на захід від Донецька. Ще в дитинстві Василь захопився футболом, став уболівати за донецький «Шахтар» й навіть відвідував у Донецьку матчі цієї команди, улюбленим гравцем якої в нього був Віталій Старухін. Його гру головою Василь вважав за взірець. Також почав грати у футбол, спершу з хлопчиками на галявинах, а тоді у звичайній сільській ДЮСШ, де його першим тренером став Володимир Митрофанович Липовий . Усі дитячі змагання, в яких брав участь Василь, були не вищі від районного рівня.
Закінчивши школу, Василь пішов призовником в армію й потрапив до Сімферополя . Перед призовом Василеві не доводилося виступати на високому рівні у футболі, тому його й не взяли в жодну армійську команду. Взагалі не граючи у футбол, він відслужив належні півтора року як звичайний солдат. Звільнившись у запас, він не відразу вирішив, що робити далі, але не кинув свого улюбленого заняття — футболу. Зокрема, виступав за села Іскра та Успенівка Донецької області в матчах з представниками інших сіл .
Клубна кар'єра
«Шахта Україна»
За якийсь час Василя запримітив і запросив до свого клубу колишній гравець донецького «Шахтаря» Віктор Грачов, який тоді тренував аматорський футбольний клуб «Шахта Україна» з невеликого міста Українськ Донецької області. Але за цю гру спортсменам-любителям фактично не платили, тому Василь вирішив працевлаштуватися. Вибір роботи в маленькому місті був, відповідно, невеликий: або шахта, або міліція. Оскільки Василь відслужив у збройних силах, то без особливих труднощів влаштувався працювати в міліції — у відділі боротьби з наркотиками. Поєднуючи роботу зі спортом, він на дозвіллі грав за свій клуб. По суті, це було хобі. Робота в міліції забирала багато часу та сил, згодом довелося вибирати між службою і грою, тож Василь вирішив взагалі покинути команду. Мотивував це тим, що як міліціонер має зарплату 400 гривень, а як футболіст заробляв би набагато менше. Однак Грачов, розгледівши потенціал Василя Сачка, вирішив вмовити його залишитись у команді й зосередитися на футболі. Тренер придумав оригінальний хід і домовився з директором шахти, яка спонсорувала команду, щоб той попросив місцевого начальника міліції підписати такий документ: якщо припиниться фінансування команди, то Сачка знову приймуть на роботу в міліцію. Коли це питання успішно вирішили, Василь згодився й далі займався тільки футболом. На той час клуб перебував у найнижчій — третій лізі Донецької області серед аматорів, але завдяки фінансуванню від шахти ставив перед собою високі задачі й кожного сезону підвищувався у класі.
У сезоні 1997–1998 команда Сачка вийшла у Вищу аматорську лігу , а Василя заявили в команді під десятим номером. 20 вересня 1997 року в матчі проти команди «Даліс» (Комишуваха) Василь Сачко дебютував у цій лізі. Забити гола йому не вдалося, команда програла з рахунком 1:3, зате далі пішло краще. Сачко забивав у трьох іграх поспіль, причому в матчі проти «Шахтаря» з Горлівки зробив дубль. У нападі з Сачком грав Олександр Чех, разом вони склали забивний атакувальний дует. Що цікаво, задовго перед зустріччю в команді «Шахта Україна», коли Василь ще виступав за сільські команди, Чех грав проти нього у командах противників. Згодом вони здружились і навіть стали кумами. Загалом в чемпіонаті з 26 голів команди Сачко та Чех разом забили 12 голів, а Василь в 11 матчах забив 8 голів і став найкращим бомбардиром 4-ї групи чемпіонату. Посівши друге місце, команда здобула право грати у фінальному турнірі, але відмовилася від дальших виступів і поступилася місцем «Шахтарю» (Горлівка).
«Таврія»
Ще перед закінченням сезону 1997–1998 Віктор Грачов дістав запрошення замінити Івана Балана на посту головного тренера «Таврії» (Сімферополь) , яка виступала у Вищій лізі. Грачов керував командою в останні п'ять турів чемпіонату і врятував її від вибування в Першу лігу . Після першості відкрилося трансферне вікно, й футболісти могли змінювати команди. Пам'ятаючи результативну гру Василя Сачка за команду «Шахта Україна», Грачов запросив його у свою нову команду. Василь згодився й дістав у клубі одинадцятий номер . Пройшов передсезонні збори і завдяки тому, що дотримувався спортивного режиму, витримав немалі фізичні навантаження, передбачені для гравців у клубах Вищої ліги. Партнерами Василя у складі «Таврії» тоді були воротар Максим Левицький , який згодом грав за національну збірну України , півзахисник Роман Войнаровський, який у 2008 році забив один із найшвидших голів в історії футболу . У нападі грав капітан команди Олександр Гайдаш, другий найкращий бомбардир в історії «Таврії» та член Клубу бомбардирів Олега Блохіна .
7 липня 1998 року в Сімферополі на стадіоні «Локомотив» у першому турі Вищої ліги сезону 1998–1999 «Таврія» Василя Сачка приймала срібного призера попереднього чемпіонату — донецького «Шахтаря» . Віктор Грачов поставив Василя відразу у стартовий склад. Так у 23 роки Сачко дебютував у професіональному футболі, причому одразу у вищій лізі, проти однієї з найсильніших команд в Україні. У нападі Василь діяв разом із Олександром Гайдашем. За іронією долі, довелося дебютувати саме проти команди, за яку вболівав ще змалку. Перший матч Василя виявився вдалим для «Таврії»: вже на самому початку його команда забила гол і вийшла вперед, після перерви подвоїла перевагу, а на 58-й хвилині матчу Василя Сачка замінив півзахисник Роман Войнаровський. Попри те, що на 69 хвилині донеччани завдяки зусиллям Андрія Воробея забили один гол, кримчани здобули перемогу з рахунком 2:1.
В другому турі «Таврія» зустрілась у Дніпропетровську з «Дніпром». Василь потрапив у основний склад та відіграв перший тайм матчу, після чого був замінений. На початку другого тайму «Таврія» пропустила гол і програла з рахунком 0:1. У третьому турі «Таврія» вдома приймала кіровоградську «Зірку». Василь відіграв весь матч, а завдяки голу Олександра Гайдаша у ворота Андрія Глущенка на 89 хвилині матчу «Таврія» перемогла — 1:0. Наступний матч «Таврія» вдома програла з рахунком 2:3 клубу «Металург» (Запоріжжя), в якому Василь відіграв весь матч. Виграний матч з «Прикарпаттям» (Івано-Франківськ) Василь провів у запасі. У матчі сьомого туру проти «Кривбасу» Василь Сачко спочатку був у запасі, але на 39 хвилині Віктор Грачов випустив його на поле, змінивши Дениса Андрієнка. Забити Василю не вдалося, а його команда програла з рахунком 0:2.
Без належного досвіду Сачкові було важко одразу заграти на професійному рівні, фізичні навантаження вищої ліги він витримував, але не розумівся на тактичних схемах і під час матчу не дуже орієнтувався, що треба робити в тій чи іншій ситуації. Позначився різкий перехід від аматорського до професіонального футболу. Фактично Василь перебував у «Таврії» на оглядинах і не мав контракту з клубом, тому після п'яти зіграних матчів був змушений залишити клуб.
Повернення в аматори
Через півроку, а саме в жовтні 1998 року, Василь Сачко повернувся в свою колишню команду «Шахта Україна», де його добре прийняв відомий вже колектив. 10 жовтня 1998 року в матчі 8 туру аматорського чемпіонату 1997—1998 Василь зіграв за свою команду проти клубу «Харчовик» (Попівка), який завершився з рахунком 1-1. Сачко зіграв ще 3 матчі, а в 11 турі в матчі проти клубу «Металург» (Комсомольське) відзначився голом. Але в цей час фінансування шахтою команди погіршилось і вже на 12 тур команда не вийшла й знялася з чемпіонату .
Втім в аматорському Кубку України справи у команди йшли краще. В його розіграшу 1998–1999 років Василь провів 8 матчів та забив 2 голи, а його команда вийшла до півфіналу, де за сумою двох матчів з рахунком 2-3 програла команді «ГПЗ» (Варва), яка в фінальному матчі стала володарем кубку .
В аматорському чемпіонаті сезону 1999 року «Шахта Україна» не брала участі , але грала у аматорському Кубку України того ж року . Розіграш почався у вересні 1999 року, у 1/8 фіналу команда Сачка по сумі двох матчів переграла клуб «Екіна» (Алмазна), потім були переможені «Сигнал» (Одеса) та «ГПЗ» (Варва). Таким чином «Шахта Україна» вийшла в фінал кубку, який складався з двох матчів. Перший матч пройшов 17 жовтня 1999 року на домашньому стадіоні команди Сачка «Україна» в місті Українськ, на якому зібралося 5 тисяч глядачів. Суперником команди Василя Сачка стала «Троянда-Експрес» з села Гірка Полонка Волинської області, яка в минулому сезоні виходила у фінал аматорського кубку. Домашній матч видався вдалим, Сачко провів всі 90 хвилин, а його клуб виграв з рахунком 2-0. Наступний матч проходив на виїзді 27 жовтня 1999 року. У Гіркій Полонці не було належного поля, тому матч проходив у Луцьку на стадіоні «Авангард». Матч судив майбутній арбітр Прем'єр-ліги України, Олег Орєхов. Сачко провів на полі весь матч, та забити йому не вдалось. Поєдинок завершився перемогою господарів з рахунком 2-1, але за сумою матчів володарем кубку стала команда «Шахта Україна». Так Василь завоював перший в своїй кар'єрі трофей.
У сезоні 2000 року «Шахта Україна» повернулась в аматорський чемпіонат та потрапила у 8 групу. В матчі 4 туру Василь забив 2 м'ячі в ворота команди «Моноліт» (Костянтинівка), а загалом його команда тоді виграла з рахунком 4-0. У 8 турі ж він забив 3 голи команді «Шахтар» (Луганськ). Втім команду Сачка знову спіткали фінансові труднощі, попри те що команда посіла друге місце в групі, вона не вийшла на останній тур й знялася з чемпіонату. На той момент Сачко зіграв 5 матчів та забив 5 голів.
Втім без клубу він не залишився, його запросила до себе команда «Моноліт» (Костянтинівка), яка посіла перше місце в групі та мала право на участь у другому етапі чемпіонату. Що цікаво в разом з Сачком в цю ж команду перейшов і його старий знайомий Олександр Чех. 28 червня 2000 року в матчі проти «ЗАлК» (Запоріжжя) Василь дебютував за нову команду та завдяки забитому їм голу приніс своїй команді нічию. Після цього Василь провів ще 4 матчі, та не забивав голів. Втім ще до закінчення чемпіонату Сачко полишив команду.
«Оскіл» Все своє майбутнє життя Василь Сачко вже зв'язував лише з футболом. Він відчував у собі сили грати в професійному футболі, тому не полишав спроб та не зупинявся на досягнутому. Василь звернувся до Ігоря Комаревича, який був колишнім адміністратором в колишній команді Сачка, «Шахта Україна», підшукати йому професійну команду.
Тренер команди «Оскіл», з міста Куп'янськ Харківської області, Ігор Сіроштан вже давно хотів щоб Сачко потрапив до нього в клуб. До того в команді всі нападники були невисокого зросту, тому Василь з його 191 сантиметрами зросту дуже підходив. Президент команди Володимир Бездєнєжний також підтримав це рішення, тому він платив Сачку найвищу зарплату у команді, а саме 300 американських доларів на місяць.
Василь Сачко дебютував за свою нову команду 6 серпня 2000 року в 1/16 фіналу розіграшу Кубку другої ліги України в матчі проти команди «Фрунзенець-Ліга-99» з міста Сум, за яку, до речі, тоді грав майбутній гравець «Динамо» (Київ) та національної збірної України Олег Гусєв. Сачко відіграв весь матч, але забити не зміг, його ж команда програла з рахунком 2-1 і вибула з подальшого розіграшу.