Іммобілізація (від — нерухомий) — науковий термін, що пов'язаний з просторовою фіксацією, знерухомленням об'єкта.
У біомедичних науках Іммобілізація в хірургії — галузь десмургії, яка вивчає правила знерухомлення ушкоджених ділянок (частин тіла людини), найчастіше за допомогою пов'язок та медичних шин, методи їх накладення з метою попередження або зведення до мінімуму ускладнень при транспортуванні чи лікуванні постраждалого; один із етапів оперативного втручання, коли виділяють орган, його частину чи інший анатомічний утвір з навколишніх тканин, з метою забезпечення технічної можливості проведення подальших етапів операції. — процес, який використовується для закріплення ферментів, клітин або їх фрагментів на твердому носії з метою підвищення ефективності їх використання. — непорушність будь-якої частини або всього тіла людини та тварини, тимчасове знерухомлення. Може досягатися накладанням відповідних пов'язок, за допомогою хімічних речовин. Використовується з метою вивчення, відлову, лікування.
Інше Іммобілізація в економіці — процес зупинки оборотних коштів відволікання, вилучення підприємством, фірмою, компанією . Іммобілізація — включення трансуранових РАВ у заставні елементи (з переведенням їх в довготривалу стабільну по відношенню до радіаційного і термічного впливу інертну фізико-хімічну форму) та приміщення закладних елементів в скломасу.
Див. також Перша медична допомога
Література І. Поліщук. Іммобілізм політичний // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.279 ISBN 978-966-611-818-2.