Ганнібал (, ; 247—183 р.р. до н. е.), повне ім'я Ганнібал Барка, карфагенський полководець, вважається одним з найвеличніших полководців в історії. Батько Ганнібала Гамількар Барка успішно командував карфагенськими військами під час Першої Пунічної війни. Його молодшими братами були Магон і Гасдрубал. Ганнібал жив у період найбільшого напруження на теренах Середземномор'я. За легендою, у віці 9 років він заприсягнувся батькові довічно бути ворогом Риму. Ставши головнокомандувачем карфагенського війська в Іспанії, розпочав Другу Пунічну війну, атакувавши місто Сагунт. Одним з його найбільших військових успіхів став перехід з Іберійського півострова через Піренеї та Альпи в Італію. Протягом перших трьох років війни Ганнібалові вдалося здобути три великі перемоги в Італії — при Требії, Тразименському озері та Каннах, у яких проявився талант Ганнібала як полководця. Ганнібал продовжував військові дії на території Італії протягом 15 років, але римлянам вдалося переломити хід війни, перейшовши в наступ спочатку в Іспанії, а потім і в Африці. Викликаний карфагенською владою на допомогу для захисту столиці, Ганнібал зазнав поразки у битві при Замі.

Після війни Ганнібал займався політичною діяльністю, зокрема, недовго обіймав посаду суфета, допоки у 196 р. до н. е. не був звинувачений в антиримській діяльності й змушений був відправитися у вигнання.

У вигнанні Ганнібал служив радником при дворі сирійського правителя Антіоха ІІІ Великого і розробляв план війни проти Риму. У 190 р. до н. е. після поразки Антіоха ІІІ у битві при Магнезії знову був змушений тікати. Останній свій притулок Ганнібал знайшов у Віфінії, де у 183 р. до н. е. був зраджений місцевим правителем і, не бажаючи здаватися римлянам, наклав на себе руки.

Ганнібал вважається одним із найвеличніших військових стратегів в історії, а також стоїть в одному ряду з такими полководцями античності, як Александр Македонський, Юлій Цезар та Пірр Епірський.Plutarch,Life of Titus Flamininus 21.3-4.Plutarch, Life of Pyrrhus 8.2.

Походження імені Ім'я Ганнібала у фінікійській транскрипції подавалося без голосних — HNBL. Грецькі історики представляли його як «Annibas Barkas». Значення імені до наших днів залишається достеменно невідомим — існують такі версії як «дар Баала»Benz, Franz L. 1982. Personal Names in the Phoenician and Punic Inscriptions. P. 313—314, «Баал милостивий»Baier, Thomas. 2004. Studien zu Plautus' Poenulus. P. 174. Барка (BRQ) було прізвиськом його аристократичного роду й означало у перекладі «блискавка»..

Дитинство та юність Ганнібал був одним із синів карфагенського полководця Гамількара Барки, мав кількох сестер та двох братів — Гасдрубала та Магона. Ще дитиною він застав Повстання найманців та завоювання Іберії. Прізвисько Барка («блискавка»), мабуть, було спадковим, тому що пізніше Ганнібал і його брати також носили ім'я Барка. Після поразки Карфагена у Першій Пунічній війні Гамількара було відіслано в Іберію, щоб «покращити там справи Карфагена». Країна була розореною після війни, тому за відсутністю кораблів Гамількару довелося долати шлях з Африки до Іспанії суходолом. Він узяв з собою в похід і свого сина — Ганнібала, якому, перед тим як вирушити, наказав принести клятву, яка набула значення крилатого вислову «Ганнібалова клятва». Гамількар спитав сина чи хоче той вирушити разом з ним, почувши схвальну відповідь, Гамількар сказав, що перед жертовним вівтарем він має поклястися бути довічним ворогом Риму. За Полібієм, ця історія була розказана самим Ганнібалом селевкідському царю Антіоху ІІІ. Дитинство Ганнібала пройшло в місті Гадес, з якого його батько почав завойовницькі походи в Іспанії. Гамількар піклувався про освіту сину, тому найняв для нього вчителів з Карфагену та Еллади, від яких він отримав загальні знання та навчився класичним мовамКорнелий Непот, Ганнибал, 13. З часом Ганнібал почав брати участь і у військових авантюрах батька. Зокрема, Гамількар відвоював у місцевих племен золоті та срібні копальні й відновив карбування монети для виплати контрибуції РимовіДион Кассий, фрагмент 46. У 229 р. до н. е. він взяв в облогу місто Геліка, біля якого, потрапивши у засідку оретанів, загинув, рятуючи Ганнібала та Гасдрубала. По смерті Гамількара командувачем армією став його зять Гасдрубал, який служив його помічником. Гасдрубалові вдалося помститися за смерть Гамількара та розширити карфагенські володіння в Іспанії. Він підписав договір з Римом про розподіл сфер впливу на Іберійському півострові, в якому йшлося, що Карфаген не претендуватиме на землі північніше річки Ебро, якщо Рим не буде здійснювати експансію на південні території.

Початок військової кар'єри За Лівієм, Ганнібал після смерті батька від'їжджав з братами до Карфагену, але у 224 р. до н. е. повернувся до Іспанії, де отримав посаду командира кінноти в армії Гасдрубала. У 221 р. до н. е. Гасдрубал був убитий власним слугоюТит Ливий, XXI, 1, 2, 6 і війська обрали своїм командиром Ганнібала, згодом він був призначений карфагенським урядом головнокомандувачем військами в Іспанії. Лівій писав, що воїни бачили в образі Ганнібала молодого Гамількара з все тим же запалом в очах. Прийнявши командування, Ганнібал взявся за розширення володінь в Іспанії та укріпленні карфагенських позицій. Впродовж двох років йому вдалося повністю підкорити іберійські племена південніше річки Ебро. У своєму першому поході він взяв у облогу та захопив столицю олькадів, фортецю Альталію, що призвело до визнання ними влади Карфагену над собою. Також були підкорені Саламантика та Арбокала, а Ганнібал в свою чергу одружився з іберійською принцесою Імількі. Дії Ганнібала не могли не занепокоїти РимПолибий, III, 30, 2, ситуація ускладнювалася повстанням у римському протектораті Сагунті, яке було придушене римськими військами. Римське посольство застерегло Ганнібала від військових дій проти Сагунта, мотивуючи це тим, що напад на Сагунт буде розцінений як напад на римські володіння. Ганнібал не дав римлянам прямої відповіді на питання щодо агресії, заявивши про напади на карфагенські території зі сторони Сагунту. Ганнібал повідомив у столицю про наступ Сагунту на права прибічників Карфагену, у відповідь на що рада старійшин наказала йому діяти на власний розсуд. Сагунт було взято в облогу і після восьмимісячної облоги спалено, а населення страчено або продано в рабство. Римське посольство прибуло до Карфагену з вимогою видачі Ганнібала для суду за римськими законами, але зважаючи на популярність та авторитет Ганнібала, рада старійшин відповіла відмовою, на що римляни оголосили війнуТит Ливий, XXI, 18. Уряд Карфагену призначив Ганнібала відповідальним за ведення бойових дій.

Друга Пунічна війна. Кампанія в Італії (218—204 до н. е.)

Від Іберії до Італії План походу не був спонтанним рішенням і продумувався ще Гасдрубалом Красивим за його командування в Іспанії. Римляни побоювалися союзу карфагенян з племенами кельтів, тому до 220 р. до н. е. підкорили Цизальпійську Галлію. Смерть Гасдрубала фактично збіглася з цією подією і тепер доля задуму знаходилася в руках Ганнібала. Римляни, почуваючи себе в цілковитій безпеці від вторгнення галло-карфагенських військ, з початком війни відправили двох консулів в Іспанію та Сицилію для подальшого вторгнення в Африку. Не маючи іншого виходу, Ганнібал вирішив сам перейти до активних дій і атакувати римлян в Італії, таким чином захистивши Африку. Ганнібал вирушив у похід з Нового Карфагену наприкінці весни 218 р. до н. е., попередньо посиливши місцеві гарнізони армією у 20000 воїнів та призначивши свого брата Гасдрубала відповідальним за управління та оборону іспанських земель. За записами Полібія, армія Ганнібала налічувала 90 тисяч піхотинців, 12 тисяч вершників та 37 бойових слонівПолибий, III, 35, 1, з яких 11 тисяч він залишив у Каталонії під командуванням Ганнона і стільки ж, небажаючих полишати батьківщину солдатів, він розпустив по домівках, тому до Галлії увійшло 40000 піших воїнів та 12000 вершників, що наштовхує на думку, що лише в Іспанії Ганнібал втратив близько третини своєї армії в боях. Це твердження не виглядає правдоподібним і не має джерельних підтверджень, тому сучасні історики схиляються до початкового розміру армії в 60-70 тис. воїнів. Ганнібал розумів, що йому потрібно буде перейти Піренеї, Альпи та велику кількість бурхливих річокMahaney, W.C., 2008. «Hannibal's odyssey: Environmental Background to the Alpine Invasion of Italia.» Gorgias Press, Piscataway, N.J., 221 pp. ISBN 978-1-59333-951-7. На додачу до всього проблемою могли стати войовничі племена галлів, через територію яких доведеться пройти. За допомогою дарів галльським вождям широкомасштабної битви вдалося уникнути і до кінця серпня 218 р. до н. е. армія Ганнібала вийшла до берегів Рони. Він вирішив звернути вглиб континенту, щоб уникнути зустрічі з консульською армією Публія Корнелія Сципіона, який просувався в напрямку Іспанії узбережжям Середземного моря і зупинився табором у Массалії. Після переправи через Рону випадково зіткнулися між собою карфагенська та римська розвідки і Сципіонові стало зрозумілим те, що Ганнібал просувається в напрямку Італії. Римський консул вирушив назустріч карфагенському війську, але знайшов лише полишений табір Ганнібала. Сципіон відмовився від подальшого переслідування противника і повернувся з частиною армії в долину По, щоб зустріти його в Італії, а іншій частині наказав продовжувати перехід в Іспанію. Пройшовши в гору по течії, а потім і вздовж Ізера, Ганнібал вийшов до підніжжя Альп у середині жовтня. Підйом на висоту понад 3000 метрів не виявився легкою справою і його армії неодноразово доводилося вступати в бій з місцевими гірськими племенами. Лівій пише, що і спуск з гір ознаменувався великими труднощами і зайняв шість днів. Спускаючись, Ганнібал помітив, що шлях униз перекритий завалом з каміння, для того, щоб розчистити собі шлях, йому довелося вдатися до певних хитрощівLivy History of Rome book21,36 , використати оцет та багаття для того, щоб розколоти величезні брили. У підсумку Ганнібал через два тижні спустився з гір у верхню долину Морієни з військом, згідно з повідомленнями Полібія, у 20000 піших, 4000 вершників та лише з кількома уцілілими слонами.Полибий, III, 56, 4 Ганнібалове бачення війни частково було плодом спілкування з грецькими вчителями й частково — спричинене особистим досвідом його батька Гамількара. Він вважав, що єдиним способом перемогти Рим буде руйнування Римо-Італійського союзу шляхом надання його членам прав вільних міст-держав, аніж воювати проти об'єднаної римської держави. Пам'ятаючи про гіркий досвід свого батька у війні на власній території, Ганнібал переніс театр бойових дій на територію супротивника. Перейшовши через Альпи і мобілізувавши величезні людські ресурси, полководець дав перший поштовх потрясінням, від яких Середземномор'я потерпатиме найближчі майже два десятиліття.

Битва при Требії

Швидка поява Ганнібала в Італії стала несподіванкою для римського сенату. Спустившись у долину По, карфагеняни штурмом узяли столицю тавринів (сучасний Турин), після чого деякі галльські племена почали переходити на бік карфагенян, проте більшість залишалася осторонь під страхом присутності римлян. Для боротьби з Ганнібалом римляни тимчасово відмовилися від вторгнення в Африку і відкликали із Сицилії консула Тиберія Семпронія Лонга. Карфагенський полководець, своєю чергою, також бажав швидкої переможної битви для того, щоб схилити місцеві племена на свій бік. Біля ріки Тіцин відбулася перша сутичка на території Італії між військами Ганнібала та Публія Корнелія Сципіона (батька Публія Корнелія Сципіона Африканського). Битва звелася до сутички між римською і пунійською кавалерієюDodge, Theodore. Hannibal. Cambridge Massachusetts: De Capo Press, 1891 ISBN 0-306-81362-9, під ударами противника в тил римлянам довелося відступитиПолибий, III, 65Тит Ливий, XXI, 46, а серед допоміжних галльських частин стався заколот і багато з них перейшли на сторону ГаннібалаПолибий, III, 67.