Корабе́ль (від — корабель, судно) — узагальнювальний морський термін, який застосовується до військових плавучих засобів.Військово-політичний енциклопедичний словник. — під. ред. Грищука А. В. У 2 т. — К.: Вид. дім «Румб», 2008. ISBN 978-966-2273-01-4 Т. 1. стор. 414
Термін
Етимологія Українське слово корабель походить від , де вставне [l] пояснюється йотацією попереднього [b], а випадне [e] — епентезою після занепаду редукованих. Походження праслов'янського слова остаточно не з'ясоване, здебільшого розглядається як давнє (з огляду на наявність [b] на місці β) запозичення з грецької мови: від («корабельний човен, шлюпка»), звідки походить візантійське і новогрецьке κάραβι («корабель, судно»). Слово є характерним для елліністичного койне (значення якого змінилося вже в праслов'янські часи) демінутивним утворенням від («вид легкого судна»), до якого зводяться також , каріб («човен»), нар.-лат. carabus, (звідки й caravela — «каравела»), , . Грецьке слово виводять від зоологічного терміна («краб»): можливо, через те, що в греків вантажні судна, на відміну від швидкохідних «довгих» кораблів, мали округлу форму. Висловлювалася думка і про фракійське або тюркське посередництво при запозиченні грецького слова до слов'янських. Проблемою найпоширенішої гіпотези походження від є те, що перехід дзвінкого проривного [b] у дзвінкий спірант [v] у грецькій мові відбувався вже з I ст. н. е., тоді як найдавніші письмові згадки слов'янських слів з пом'якшеним [b] () датуються тільки X століттям, окрім того, у самій грецькій мові слово у значенні «вид легкого судна» засвідчується лише з VII ст., доти воно вживається тільки в значенні «краб». З огляду на це висувалися версії і питомо слов'янського походження: пов'язання з («різати, рубати»), гіпотеза спорідненості з («порожнисте дуплисте дерево, дупло»), пов'язаним з («шкаралупа, кора»), зближення з *korbьji, *korbъ («короб»), *kr̥banъ/*kr̥banjь («коробка», «посудина», «дзбан»). Висувалася і необґрунтована версія походження із слов'янських мов.
Загальна характеристика В епоху вітрильного флоту кораблями називалися усі мореплавні засоби, за винятком маломірних (у СУМ-11 слово тлумачиться як «велике морське судно»). Найчастіше, однак, під кораблем розуміли великий бойовий вітрильник, що мав не менше трьох щогл з повним вітрильним оснащеннямПід повним вітрильним оснащенням розуміють, прямі вітрила на усіх щоглах, а на бізань-щоглі додатково косе вітрило (контр-бізань на бізань-гафелі), при цьому щогли корабля закінчуються щонайменше брам-стеньгами.. З XX століття кораблями прийнято називати тільки військові плавзасоби (вони називаються також військовими кораблями) та цивільні вітрильники з 3-5 щогламиКорабель // .
Сьогодні у більшості випадків під кораблем розуміється військовий корабель — судно, яке має озброєння та інші технічні засоби для виконання бойових завдань, має військовий екіпаж і входить до складу військово-морських сил.Морской энциклопедический справочник (в двух томах). — под. ред. академика Н. Н. Исанина. — Л.: Судостроение, 1987. — Т. 1 (А-Н) стор. 340—341 Военный энциклопедический словарь. Министерство обороны СССР. Институт военной истории. — М.: Военное издательство. 1983. стор. 357
У Великій Британії і країнах Британської Співдружності в наш час під поняттям «корабель» () розуміють будь-яке велике морське судно з водотоннажністю понад 500 тон (на відміну від маломірних суден прибережного плавання — )Article «Ship» на сайті Британської енциклопедії незалежно від відомчої належності. В українській військово-політичній і науково-технічній лексиці щодо суден цивільного флоту (рибальських, вантажних, пасажирських та інших) термін «корабель» не вживається.
Еволюція кораблів
Кораблі як засоби для торгових комунікацій, дослідження нових земель відомі з давніх-давен. Вже в античні часи єгиптяни, фінікійці, греки, римляни та інші народи використовували кораблі не тільки для торгівлі і мандрівок, а і як військову техніку.
Історію кораблебудування і військово-морської справи прийнято ділити на п'ять етапівДоценко В.История военно-морского искусства. — под. ред. В. И. Куроедова. — М.: ЭКСМО, 2003. — Т. 1. ISBN 5-699-04856-1 стор. 11 Article «Naval warfare#Historical development» на сайті Британської енциклопедії : період галерних (гребних) флотів; період вітрильних флотів; період парових броненосних флотів; період флотів різнорідних сил (інколи — епоха авіаносців); період ракетно-ядерних флотів.
При цьому кожен з періодів може складатися з декількох етапів в залежності від підходів до способів ведення війни на морі що тоді існували і, відповідно, конструкцій і озброєння кораблів.
Ера галерних флотів
Судна періоду галерних (або гребних) флотів ділилися на довгі і короткі: перші були бойовими кораблями, другі — торговими суднами і кораблями забезпечення. На коротких суднах, які через форму корпусу також називали «круглими», які рухалися в складі бойового флоту, перевозили десант, провізію, питну воду та інші необхідні для бою вантажіДоценко В. Галеры, парусники, броненосцы // История военно-морского искусства. — под. ред. В. И. Куроедова. — Москва: ЭКСМО, 2003. — Т. 1. ISBN 5-699-04856-1 стор. 57-59 .
Довгі, тобто бойові, кораблі будувалися максимально полегшеними аби підвищити їх маневреність і швидкість. Головним рушієм довгих суден було весло, коротких — вітрило. При зустрічному вітрі та в штиль короткі судна буксирувалися бойовими кораблями.
Довгі часи головним озброєнням корабля був таран, виготовлений з міцної деревини і нерідко обшитий металом. Найбільш розповсюдженими кораблями античності були триреми (трієри), тобто судна, що мали три ряди веслярів. В грецькі часи головним тактичним прийомом був таранний удар, римляни хоч і не відмовилися від тарану, але більше покладалися на абордаж та перестрілку, в той час як для греків це були суто допоміжні види боюArticle «Naval warfare#The age of galley warfare» на сайті Британської енциклопедії .
Не зважаючи на те, що з X століття почали будуватися судна з вітрильним озброєнням, галерний флот довгий час залишався основою бойових флотів: через недосконалість вітрильного озброєння вітрильники залишалися маломаневреними. Починаючи з X століття основними бойовими суднами стали галери і схожі з ними за характеристиками гребно-вітрильні судна (шведська галера, венеційська галера, скампавея). Одним з різновидів малих безпалубних галер була козацька чайкаФоменко В. Г. Про козацькі човни «чайки» та «дуби» // Український історичний журнал. −1966. — № 8. стор. 107—111. На галерах стали встановлювати артилерію.
«Золотим віком» галерних флотів вважається період XVI—XVII століття. Гребні галери залишалися на озброєнні флотів аж до XVIII століття. Однак для збільшення потуги артилерії як основного засобу ураження слід було збільшити розміри і тоннаж кораблів, тобто створити корабель нового типу.
Епоха вітрильних кораблів
Перехідна епоха від гребних до вітрильних кораблів тривала близько сторіччя з першої половини XVI століття до початку XVII століттяДоценко В. Галеры, парусники, броненосцы // История военно-морского искусства. — под. ред. В. И. Куроедова. — Москва: ЭКСМО, 2003. — Т. 1. ISBN 5-699-04856-1 стор. 113—128 .
З XIV століття в Європі почалася ера розвитку кораблебудування, чому дав великий поштовх винахід компаса. У цьому ж столітті виник новий вид суден — галеони, основним рушієм яких стали вітрила. У XIV—XV століттях галеони входили до складу флотів Іспанії, Англії, Голландії.
На початку XVI століття були винайдені гарматні порти, що мало також величезний вплив на розвиток військового кораблебудуванняArticle "Naval warfare#The age of fighting sail на сайті Британської енциклопедії . В XVI—XVIII століттях іспанські і голландські кораблі панували на океанських просторах. На початку артилерія вважалася допоміжним засобом ураження: бій починався з застосуванням артилерії на етапі зближення. В ближньому бою основним тактичним прийомом був абордаж.
Оскільки основна увага приділялася збільшенню потужності бокового вогню, кормові і носові надбудови ставали меншими, що позитивно вплинуло на маневреність кораблів. В основі створення кораблів, які в подальшому отримали назву лінійних, була покладена конструкція розвинутого галеона. Основними напрямками розвитку корабля стало покращення обрисів корпусу і парусності, розташування гарматних портів у дві-три батарейні палуби вище ватерлінії, введення шпилів для підйому якорів, обшиття підводної частини корпусу мідними листами.
На розвиток кораблебудування і тактики морського бою в цей період значний вплив мали англо-голландські війни XVII—XVIII століть. Саме в цей період з'явилися основні типи бойових вітрильних кораблів і суден забезпечення, а також виникла тактика лінійного бою. З кораблів почали формувати ескадри, а основним бойовим строєм став лінійний стрій кільватерної колони. У бойову лінію входили великі лінійні кораблі. Менші кораблі — фрегати — використовувалися для розвідки, ще менші — корвети, бриги та ін. — були посильними суднами. До складу флоту входили також брандери, бомбардирські кораблі, транспорти та допоміжні судна.
З появою парових броненосних кораблів епоха вітрильного флоту дійшла кінця.
Період парових броненосних флотів
Перші парові броненосні кораблі (панцерники, броненосці) з'явилися під час Кримської війни 1853–1856 роківДоценко В. Галеры, парусники, броненосцы // История военно-морского искусства. — под. ред. В. И. Куроедова. — Москва: ЭКСМО, 2003. — Т. 1. ISBN 5-699-04856-1 стор. 353—356, 488 . Це були французькі броненосні плавучі батареї, побудовані з деревини. Але вони мали броню товщиною до 35 см покладену на дерев'яну підкладку. На батареях крім вертикального бронювання застосовувалося і горизонтальне — тонкі бронелисти прикривали палубу над закритою батареєю. Вперше плавбатареї були використані при морському бомбардуванні російської фортеці Кінбурн (докладніше див. Кінбурнська баталія (1855)). Берегові батареї фортеці виявилися безсилими проти броньованих суденС. Р. Гриневецкий, И. С. Зонн, С. С. Жильцов. Черноморская энциклопедия. М.: Международные отношения, 2006 ISBN 5-7133-1273-9 стор. 274 .
Незабаром після Кримської війни броньовані плавбатареї почали будувати і в Англії. Однак оптимальний вигляд нового типу кораблів формувався ще досить тривалий час. Першим броненосним кораблем, побудованим з заліза і з водонепроникними перебірками став англійський броненосець «Воріор», спущений на воду в 1860 році. Одночасно відбувався пошук форм і способів ведення морського бою. Визначилося три основні напрямки боротьби з броненосними кораблями: таранний удар, збільшення потужності артилерії і застосування підводних мін. Таран, який спочатку розглядався як основний тактичний прийом, урешті-решт не виправдав себе. Основна боротьба розгорнулася між артилерією і бронею.
Другий період броненосного кораблебудування, який розпочався після Громадянської війни в США характеризувався створенням крейсерських сил. Бронепалубні крейсери озброювалися швидкострільною артилерією середнього калібру. Поширення мінної війни призвело також до появи нового класу кораблів — міноносців, що в свою чергу змусило озброювати великі кораблі протимінною артилерією, посилювати конструктивний протиторпедний захист. Паралельно відбувалося збільшення тоннажу, озброєності і захищеності броненосців. До кінця XIX століття погляди на нові кораблі поступово устоялися, привівши до виникнення так званих «ескадрених броненосців», важких артилерійських кораблів, пристосованих до ведення артилерійського бою у складі ескадр.