Олексі́й Олекса́ндрович Глази́рін (; *1 серпня 1922, Глазов, Удмуртська АРСР, РРФСР — †13 квітня 1971, Москва, РРФСР) — радянський актор театру та кіно.
Біографія Закінчив Державний інститут театрального мистецтва в 1944 році.
Працював в Таганрозькому драматичному театрі імені А. П. Чехова (1944—1955 роки), Новосибірському театрі «Червоний факел» (1955-1961) та Московському театрі імені К. С. Станіславського (з 1961). В 1957 році отримав звання Заслужений артист РРФСР.
Помер 13 квітня 1971 року в Москві, через 2 тижня після прем'єри фільму «Білоруський вокзал», в якому зіграв одну із своїх найкращих кіноролей. Похований на Введенському цвинтарі.
Фільмографія 1957 — «У гонитві за славою» 1958 — «Ми з Семиріччя» 1963 — «Оптимістична трагедія» — ведучий 1964 — «Живі і мертві» — Малинін 1965 — «Спекотний липень» — Столєтов 1966 — «На дикому березі» 1967 — «Вій» — сотник 1967 — «Короткі зустрічі» — Семен Семенович 1967 — «Звинувачуються у вбивстві» 1967 — «Сьомий супутник» 1967 — «Війна та мир. Фільм 3: 1812 рік» — епізодична роль 1968 — «Щит і меч» — майор Штейнгліц 1968 — «Карантин» — Баландин 1968 — «Чоловіча розмова» 1969 — «Тільки три ночі» 1970 — «Білоруський вокзал» — Харламов Віктор Сергійович 1970 — «Звільнення» 1970 — «Севастополь» 1971 — «Молоді» — батько Жені
Посилання Інформація на Кіно-Театр.ру Енциклопедія кіно Зорі, що не гаснуть