Анрі́-Емі́ль-Бенуа́ Маті́сс (; 31 грудня 1869 — 3 листопада 1954) — французький художник, скульптор, графік, майстер декоративного мистецтва, один з найоригінальніших представників образотворчого мистецтва початку XX-го століття. Малював портрети, жанрові картини, натюрморти, картони для вітражів і гобеленів.
Біографія Народився в Ле Като-Камбрезі на півночі Франції. Він був найстаршим сином у родині Еміля Матісса і Анни Жерар. Його дитячі роки пройшли в сусідньому містечку Боен-ан-Вермандуа, де його батько, торговець зерном, тримав крамницю. Мати захоплювалася розписом кераміки.Spurling, Hilary (2001). The Unknown Matisse: A Life of Henri Matisse: The Early Years, 1869—1908. University of California Press, 2001. ISBN 0-520-22203-2, С. 4-6.
З 1882—1887 рр. Анрі навчався в середній школі і, після неї, навчався у ліцеї Henri-Martin. У 1887 він виїхав до Парижа вивчати юриспруденцію в Школі юридичних наук. У серпні 1888, після закінчення навчання, 18-річний Анрі отримав право працювати за цією спеціальністю. Він повертається до маленького містечка Сен-Кантен і розпочинає працювати помічником адвоката.Матисс Анри на сайте Tonnel.ru
Навчання У 1889 році у нього стався напад апендициту. Коли він одужував після операції, мати купила йому приладдя для малювання. Тоді юний Анрі вперше почав писати — під час двомісячного перебування в лікарні він копіював кольорові листівки. Це його так захопило, що він вирішив стати художником. Анрі записався в школу малюнка Кантіна де ля Тур (фр. Ecole Quentin de la Tour), призначену для креслярів текстильної промисловості.Leymarie, Jean; Read, Herbert; Lieberman, William S. (1966), Henri Matisse, UCLA Art Council, с.9.Bärbel Küster. «Arbeiten und auf niemanden hören.» Süddeutsche Zeitung, 6 July 2007.
У 1891 році Анрі знову приїхав до Парижа. Він вступив до Академії Жюліана, де навчався у Бугро — майстра салонного мистецтва.
З 1892 року Матісс перебрався до Парижа. Серед його вчителів — В. Бугро́, Г. Фер'є, пізніше — Гюстав Моро. Відомо, що Моро не обтяжував учнів копіюванням зразків мистецтва і нудними нотаціями. Можливо, саме це і приваблювало майбутнього лідера художників-дикунів (фовісти в перекладі з французької — дикуни).
У 1893 році він перейшов до Школи вишуканих мистецтв, де займався в майстерні у Гюстава Моро. Анрі копіював твори старих французьких і голландських майстрів. Там він познайомився з юним Альбером Марке і Жоржем Руо, а також з Камуеном, Мангеном і бельгійським художником Евенепулом.
Під час навчання він копіював у Луврі твори старих французьких і голландських майстрів. Особливий вплив на нього в період навчання мала творчість Жана-Батиста Сімеона Шардена, він зробив копії чотирьох картин художника.Spurling, Hilary. The Unknown Matisse: A Life of Henri Matisse, the Early Years, 1869—1908, ст. 86. Творчість Анрі в цей час також знаходилось під впливом сучасних йому художників і японського традиційного мистецтва.
У 1894 році в особистому житті художника сталася знаменна подія. Його модель Кароліна Жобло () народила дочку Маргариту (1894—1982).
Літо 1896 року він провів на острові Бель-Іль біля узбережжя Бретані, разом з Емілем Бері, сусідом по сходовому майданчику в Парижі.
Тут Анрі познайомився з художником з Австралії, Джоном Пітером Расселом, другом Огюста Родена, колекціонером творів Еміля Бернара і Вінсента ван Гога. 1897 року він знову відвідав його.
Джон Пітер Рассел познайомив Анрі з імпресіонізмом і працями Вінсента Ван Гога, з котрим він товаришував десять років, і навіть подарував Анрі два його малюнки.Французский художник Анри Матисс. Биография .. Їхнє спілкування кардинальним чином вплинуло на творчість художника, і пізніше він називав Джона Пітера Рассела своїм учителем, який пояснив йому теорію кольору.
У 1896 році п'ять картин Анрі було виставлено в , дві з котрих придбала держава, зокрема його картину Читаюча, написану у 1894 році і придбану для резиденції президента Франції в Рамбує. Після виставки, за пропозицією П'єра Пюві-де-Шавана Анрі Матісс став членом-кореспондентом Салону Національного товариства образотворчих мистецтв.
Зрілість
10 січня 1898 року Анрі Матісс одружився з Амелі Парейр (), яка згодом народила синів Жана-Жерара (1899—1976) і П'єра (1900—1989). Його незаконнонароджена донька Маргарита також була взята у сім'ю. Дружина і донька були улюбленими моделями художника.
За порадою Каміля Піссарро у свій медовий місяць він вирушив з дружиною у Лондон досліджувати картини Вільяма Тернера. Потім подружжя зробило подорож по Корсиці, під час якого побували також у Тулузі та Генуї. У лютому 1899 року вони повернулись до ПарижаOxford Art Online, «Henri Matisse».
Із смертю Моро у 1898 році Матісс одразу покинув його навчальний клас. Ані академічно налаштований Вільям Бугро, ані схиблений на фантазійних образах і коштовностях Гюстав Моро не мали впливу на художню манеру Матісса. Від Бугро Матісс заразився лише безкінечним повторенням оголених жіночих фігур.
Якось на допитливі опитування художник роздратовано відповів: я не малюю жінок, я малюю картини. Фраза слугує свідченням деякого відриву художньої манери майстра від реальності і реальних моделей і переходу до схематичного відтворення дійсності.
Після чергового короткого навчання в Академії Жуліана, художник вступив на курси Ежена Карр'єра.
Його першою пробою у скульптурі була копія роботи Антуана-Луї Барі, зроблена ним у 1899 роціLeymarie, Jean; Read, Herbert; Lieberman, William S. (1966), Henri Matisse, UCLA Art Council, с.19-20.. 1900 року, паралельно з роботою над картинами, Анрі почав відвідувати вечірні курси Антуана Бурделя в Академії де ля Гран-Шом'єр. Вранці разом з Альбером Марке він малював у Люксембурзькому саду, а вечорами відвідував заняття зі скульптури.
Зростання сім'ї, відсутність постійного доходу і втрата капелюшної крамнички, якою, разом з партнером, володіла його дружина, стали причиною того, що дітям довелося переїхати до батьків Анрі.. Відчуваючи серйозні фінансові труднощі, він влаштувався на роботу художником-декоратором. Разом з Альбером Марке займався декоруванням об'єктів для Всесвітньої виставки в Гран-Пале, у Парижі у 1900 році. Робота була виснажливою, і Анрі захворів бронхітом. 1901 року, після недовгого лікування в Швейцарії, де він продовжував багато працювати, деякий час Анрі провів разом із сім'єю у батьків у Боен-ан-Вермандуа.. У ті дні художник був настільки засмучений, що навіть думав відмовитися від малярства.
Мандри Матісса
Серед подорожей Матісса — мандри в Німеччину, Іспанію, Алжир, Марокко, Російську імперію. В Мюнхені відбулася виставка ісламського мистецтва, яке цікавило Матісса, хоча й дещо поверхнево. Він брав від нього лише декоративну складову, яку використовував у своїх картинах (арабські килими, арабський одяг, кераміка тощо). Оригінальну ісламську архітектуру і витвори мистецтва він спостерігатиме в Алжирі і Марокко. В останньому він мандрував двічі у 1912 та 1913 роках. Згодом він з'явиться на Таїті і добереться до Америки. Виставляється дуже часто — у Берліні, Нью-Йорку, Ніцці (1914—1919), Санкт-Петербурзі, Парижі, Мадриді. Усе більше пише східних пейзажів і портретів — «Арабська кав'ярня», «Вид з вікна», «Портрет дружини художника».
Матісс і Росія Матісс мав великі проблеми із зором і тому його приваблювали геометричні, спрощені, майже схематичні форми мистецтва. Під час подорожі у 1911 році в Російську імперію художник хвалив схематичні форми російських ікон, чим полонив жадібних до похвал російських прихильників. Для російського багатія і колекціонера Сергія Щукіна Матісс виконав декоративні панно «Танок» та «Музика», що нагадували дитячі малюнки схематичними фігурами людей і монотонними фарбами. Замовлення від Щукіна надійшло ще в 1908 році, ще до відвідання Росії.
Для встановлення картин, за запрошенням Сергія Івановича Щукіна, в 1911 році Анрі Матісс особисто відвідав Санкт-Петербург і Москву, де його схвально зустріли. Відповідаючи на запитання журналістів про свої враження від країни, він сказав:
«Я бачив вчора колекцію старих ікон. Ось велике мистецтво. Я закохався в їхню зворушливу простоту, яка для мене ближче і дорожче картин Фра Анджеліко. Я щасливий, що нарешті потрапив до Росії. Я чекаю багато чого від російського мистецтва, бо відчуваю в душі російського народу зберігаються незліченні багатства; російський народ ще молодий. Він не встиг ще розтратити жару своєї душі».Русаков Ю. А. Матисс в России осенью 1911 года. — В кн.: Труды Государственного Эрмитажа, XIV. Л., 1973, с. 167—184.
На гроші від продажу своїх картин російським підприємцям і колекціонерам Сергею Івановичу Щукіну і Івану Абрамовичу Морозову, художник зміг, нарешті, остаточно перебороти матеріальні труднощі.
Пізніше, після мільйонної еміграції росіян в Західну Європу після перевороту більшовиків у 1917 році, він зустрів Лідію Делекторську. Росіянка Делекторська стала секретарем митця і прихильницею його мистецтва на довгі десятиліття. Саме вона дарувала Москві твори художника, серед яких картини, малюнки, книги з ілюстраціями Матісса, навіть його пензлі і палітру.
Каплиця Чіток
У 1947 році Матісс познайомився з домініканським священиком П'єром Кутюр'є, у розмовах з ним виникла ідея побудови невеликої каплиці для невеликого жіночого монастиря у Вансі. Матісс сам знайшов вирішення її художнього оформлення. На початку грудня 1947 р. Матісс склав план робіт, з погодженням з домініканськими монахами, братом Рейссіньє, і з отцем Кутюр'є.
«Не я вибрав цю роботу, доля призначила мені її в кінці мого шляху, моїх пошуків, і в Каплиці я зміг об'єднати і втілити їх», «робота над Каплицею потребувала від мене чотирьох років виключної посидючості і праці і вона — результат всього мого свідомого життя. Не дивлячись на всі її недоліки, я вважаю її своїм найкращим твором. Нехай майбутнє підтвердить цю оцінку, посиленою цікавістю до цього пам'ятника, що не залежить від його вищого призначення». Анрі Матісс
— так Матісс описав значення своєї роботи над вітражами і фресками для Каплиці Чіток (Каплиці Розарія)В російськомовній літературі зазвичай використовується назва «Капелла Чёток», французька назва — «Chapelle du Rosaire». у Вансі.
Освячення Каплиці Чіток відбулося 25 травня 1951 р.
Загальна характеристика творчості У його роботах переважають яскраві кольори, що підкреслюють святкову барвистість світу. Розробляв орнаменти, лінійні арабески; основними об'єктами зображення були одаліски (жінки з гарему), купальниці й танцюристки; пізні роботи являють собою чисті абстракції, як, наприклад, його колажі з різнобарвних паперів різної форми або візерунки 1949 — 1951 для оформлення каплиці Домініканського жіночого монастиря недалеко від Ніцци.
Основні картини художника
Відкрите вікно, 1905, полотно, олія, приватна колекція Портрет пані Матісс, 1905, Музей Statens Kunst в Копенгагені Радість життя, 1905—1906 Танок, 1909, полотно, олія, Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку Танок, 1910, полотно, олія, Ермітаж у Санкт-Петербурзі Жовті фіранки, 1914—1915, полотно, олія, приватна колекція Урок музики, 1917 Рожевий акт, 1935, полотно, олія, художній музей у Балтіморі Ікар, 1947, ілюстрація для книжки Jazz Блакитний акт IV, 1952, гуаш на папері, музей Матісса в Ніцці Сієста Золота рибка Мікаела Пишність, спокій, блаженство Десерт Люкс Ідіотизм
Матісс і декоративно-ужиткове мистецтво Деякий час Матісс робив спроби проєктувати одяг. Його спідниці в стилі Арлекін носила секретар Лідія Делекторська, що довго слугувала однією з моделей для нього.
Наприкінці 1940-х років Матісс зробив картони для вітражів каплиці Трояндового вінця в місті Ванс, яку спроєктували і побудували на його кошти.
Останні роки