Юстин I (, ; бл 450_ Наісус — 1 серпня 527) — імператор Візантії з 518 по 527 рік та перший імператор династії Юстиніанів (518−578 та 602). Про правління Юстина І писали Прокопій Кесарійський («Історія війн», «Про будови», «Таємна історія») та Іоан Малала («Хроніки»).
Походження Флавій Юстин народився у селянській сім'ї неподалік Наісуса провінції Середземноморська Дакія. У 470 отримав військову освіту. Почав службу в армії простим солдатом-легіонером. До кінця життя не навчився писати і використовував для підпису шаблон, що стало темою смішних історій.
У 503 році був серед генералів римського війська у поході проти сассанідів. У 515 був успішним адміралом, який розбив флот Римського генерала Віталіана.
Прокопій Кесарійський у «Таємній історії» писав, що генерал Іоанн Горбатий ув’язнив Юстина за якийсь злочин і мав намір стратити. Проте три ночі поспіль генералу являлося видіння, яке закликало його звільнити Юстина. Таким чином Юстин уникнув передчасної смерті.
Після смерті Анастасія I 10 липня 518 року Юстина було висунуто на імператора, не в останню чергу при підтримці армії. Тоді ж надав титул Августи своїй дружині Лупакії під ім'ям Євфемії.
Правління На момент смерті у 518 р. попередника Юстина Анастасія не було призначено наступника. Анастасій мав трьох племінників: Іпатія, Помпея та Проба, але жоден з них не посів престол. Юстин був головою палацової варти. Іоан Малала пише, що він використав гроші, які призначалися для просування іншого кандидата на свою користь, і таким чином став імператором.
Юстин І зійшов на трон 9 липня 518 р. Іоан Малала описує Юстина наступним чином: «Він був середнього зросту, з пишними грудьми, кучерявим, зовсім сивим волоссям, гарним носом, досить рум'яним кольором обличчя та гарною зовнішністю...»
Юстин сповідував халкедонське християнство (гілка християнства, вчення якого були затверджені на Халкедонському соборі 451 р.). Це призвело до гонінь східних християн, а патріарху Северусу Антіохійському, релігійні погляди якого підтримував імператор Анастасій, довелося тікати в Єгипет.
Зразу ж після вступу на трон було заборонено монофізитство. Також були відновлені відносини з папою римським, повернулися з вигнання захисники єдиної віри, в тому числі і Віталіан, з яким нещодавно бився Юстин. Віталіан і Юстин зустрілися і присягнулися один одному у вірності. Але незабаром Віталіан і двоє його найближчих друзів були вбиті при виході з лазні. Почалися гоніння на єпископів, які захищали монофізитство. Число засланих і єпископів що втекли досягла 54.
У 525, Юстин скасував закон, який фактично забороняв членам класу сенаторів одруження на жінці з низів суспільства, у тому числі й театру. Цей указ проклав шлях для його наступника Юстиніана, щоб одружитися з Феодорою, колишньою актрисою пантоміми, та і в остаточному підсумку призвело до значної зміни в старих класових відмінностях імператорського двору. Феодора стала рівною Юстиніану, брала участь в управлінні імперією та мала значний вплив.
Зовнішнє становище під час правління Юстина було складним — на сході була загроза від персів, з 526 року йшла війна на Кавказі, Іберії та Межиріччі.
Імператор Юстин І помер 1 серпня 527 року. Наступником став його племінник та адаптований син Юстиніан I, який уже з 525 року був цезарем і у квітні 527 року став авґустом. Це врешті-решт і зробило легкою зміну влади.
Див. також
Список Візантійських імператорів Юстиніан І Західна Римська імперія Візантійська імперія Примітки
Посилання
James Allan Evans: Біографія Юстина I у De Imperatoribus Romanis