Нагаленд

Нагаленд (, ) — невеликий штат на північному сході Індії, який межує на сході з М'янмою. Столиця — місто Кохіма, найбільше місто — Дімапур.

Населення 1 980 602 осіб (25-е місце серед штатів; за даними перепису 2011 р.). Офіційна мова — англійська. Раніше вживалася також назва Нага-Прадеш.

Географія Площа території 16 579 км² (25-е місце).

Клімат

У Нагаленді в значній мірі мусонний клімат з високою вологістю. Середньорічна кількість опадів близько 1800—2500 мм, які випадають в період з травня по вересень. Діапазон температур від 21°С до 40 °C. Взимку температура зазвичай не опускається нижче 4 °C. Літо найкоротший сезон в Нагаленді, воно триває протягом всього лише декількох місяців. Температура протягом літнього сезону залишається в межах від 16 °C до 31 °C . Зима наступає рано, лютий холод і суха погода вражає певні регіони. Максимальна середня температура, зареєстрована в зимовий сезон становить 24 °C. Сильний північно-західний вітер дме на території всього штату протягом лютого та березня.

Флора і фауна

Близько шостої частини Нагаленду вкрито тропічними і субтропічними вічнозеленими лісами, в тому числі пальмами, бамбуком, ротангом, а також лісами червоного дерева, у той час як деякі лісові ділянки були очищені для вирощування культивованих рослин та чагарникового лісу.

Ящери, їжатці, слони, леопарди, ведмеді, багато видів мавп, олені, воли і буйволи проживають в лісах штату. Великий індійський птах-носоріг є одним з найвідоміших птахів, знайдених у Нагаленді. Сірочеревий трагопан з ряду фазанів, дуже рідкісний азійський птах, який також помічений в Нагаленді, а саме в Кохіма, у Зунхебото і у Пхеко. З 2500 трагопанів, відомих у світі, долина Dzükou є природним місцем існування понад 1000 голів.

Гаял або мітун (напіводомашнений гаур), котрий водиться тільки в північно-східних штатах Індії, є твариною-символом Нагаленду і його зображення затверджено для державної печатки штату нагаленд. Це традиційно один найбільш цінних видів. Для збереження і захисту цієї тварини на північному сході штату Індійською радою з сільськогосподарських досліджень (ІКАР) у 1988 році було створено Національний науково-дослідний центр по мітунах (NRCM).

Історія У XII—XIII століттях наги встановили контакт з ахомами, що населяли в той час територію сучасного Ассаму. Однак на традиційний спосіб життя нагів це серйозно не вплинуло. Довгий час території, населені нагами не входили в жодну державу. Тільки в 1824—1826 роках у зв'язку із завоюванням англійцями території Ассама рівнинні території проживання нагів потрапили під їх контроль. Англія відправила 18 експедицій проти народу нага на північ провінції у 1832—1887 роках. У 1872—1873 роках британська влада відокремила гірські райони, населені нагами, в свого роду резервацію: індійцям було заборонено без спеціального дозволу відвідувати землі горців.

Наприкінці XIX століття серед нагів поширилося християнство — його проповідь виявилася успішною багато в чому тому, що був відсутній вплив індуїзму і ісламу. У 1881 році в складі Ассама була створена особлива адміністративна одиниця Гори Нага. Виникла організація «Клуб Нага», яка в 1929 році почала вимагати самовизначення. Після проголошення незалежності Індії в 1947 році територія входила до складу штату Ассам. Однак місцеве населення було невдоволене і боролося за самовизначення, почалася партизанська боротьба нага з індійським урядом. У 1951 році був проведений референдум, в ході якого 99,9 % тих, хто проголосував висловилися за створення незалежного Нагаленда, а в 1952 році наги бойкотували вибори в індійський парламент.

У 1957 році було досягнуто згоди між лідерами нагів та індійським урядом і створено окремий регіон Нага-Хілз-Тюнсан. Він був виведений зі складу штату Ассам, отримав статус союзної території з широкою автономією і підпорядковувався безпосередньо центральному урядові. Проте це не задовольнило нагів, територією ширилися протестні акції, іноді із застосуванням сили, мали місце напади на армійські й урядові установи, банки, населення відмовлялося сплачувати податки. Врешті решт було прийнято рішення про створення нового штату Індії, який отримав назву Нагаленд. Формальне проголошення штату відбулося 1 грудня 1963 року.

Нагаленд став 16-м штатом Індійського Союзу. Він межує з Ассамом на заході, Аруначал-Прадеш на півночі, Маніпуром на півдні, а також з державою М'янма на сході. Нагаленд має 11 адміністративних округів, які населяють 16 основних племен та інших народностей.

Дотепер продовжуються окремі сутички з урядом.

Битва при Кохіма

У 1944 році під час Другої світової війни, поряд з Маніпуром, британські та індійські війська в Нагаленді успішно дали відсіч японським військам у битві при Кохіма. Битва продовжувалася з 4 квітня по 22 червня 1944 року біля міста Кохіма. Тут є кладовище загиблих у 2-й Світовій війні, а на честь тих, хто загинув під час Другої світової війни в ході бойових дій між Британською імперією і японськими військами створено Музей війни. Близько 4000 солдатів Британської імперії загинули, поряд з 3000 японців. Багато з тих, хто втратив тут життя, були люди нага, особливо з племені Ангамі. Біля меморіалу є католицький кафедральний собор Кохіма, він стоїть на пагорбі Арадера, побудований на кошти сімей та друзів загиблих японських солдатів. Молитви проводяться в Кохіма за мир і в пам'ять про загиблих під час битви з обох сторін.

Історичні ритуали

Історично склалося, що племена нага проводили два основні ритуали.

Один з цих ритуалів — бенкет. Бенкети символізували велич і перемогу життя племені Нага. Лише одружені чоловіки могли проводити такі свята, і їхні дружини займали чільне і почесне місце під час ритуалу, який підкреслював важливість чоловічої і жіночої співпраці і взаємозалежності. Дружина, варила пиво, яке чоловік пропонував гостям. Він, як правило, запрошували всіх з племені. Ця подія підвищувала авторитет пари в племені.

Населення Населення

Населення Нагаленду, за переписом населення Індії 2011 року, становило 1 980 602 особи, 1 025 707 з яких чоловіки (51,8 %) і 954 895 жінки (48,2 %). 71 % населення, або 1 406 861 особа, проживають у сільської місцевості, 29 %, або 573 741 особа, є жителями міст. Серед округів штату, Дімапур за чисельністю населення на першому місці - 379 769 осіб, а після нього йде Кохіма - 270 063 осіб. Найменш населений район Лонгленд - 50 593 осіб. 75 % населення проживає в сільській місцевості. Станом на 2013 рік, близько 10 % сільського населення перебуває за межею бідності; серед людей, що живуть в міських районах, 4,3 % з них знаходяться за межею бідності.

Динаміка чисельності населення Нагаленду за даними переписів 1901—2011 років: Рік190119111921193119411951196119711981199120012011Населення101 550149 038158 801178 844189 641212 975369 200516 449774 9301 209 5461 990 0361 978 502 Незначне зниження чисельності населення штату (0,58 %) відбулося за даними переписів в період з 2001 року до 2011 року. Це пояснюється вченими тим, що був неправильно проведений підрахунок під час минулих переписів; перепис в Нагаленді у 2011 році вважається найнадійнішим з тих, що відбулися досі.

86,5 % населення штату становлять представники зареєстрованих племен, переважно нага.

Індійська статистика виділяє на території Нагаленду 17 племен нага. За даними перепису 2011 року їх чисельність становила: коньяки () — 237 568 осіб, семи () — 236 313 осіб, аосьці () — 226 625 осіб, лоти () — 173 111 осіб, чахесанги () — 154 874 особи, ангами () — 141 732 особи, сангтами () — 74 994 особи, зелянги () — 74 877 осіб, їмчаунгри () — 66 972 особи, чанги () — 64 226 осіб, ренгми () — 62 951 особа, хьємнунгани () — 61 647 осіб, фоми () — 52 682 особи, почури () — 21 948 осіб, тіхіри () — 7 537 осіб, чири () — 138 осіб, маквари () — 10 осіб. Ще є 5 843 таких, що були записані як просто нага, і 3 664 некласифікованих нагів. Всі наги () разом нараховують 1 667 712 осіб.

Інші зареєстровані племена: куки () — 18 768 осіб, качари () — 13 034 особи, гари () — 2 346 осіб, мікіри () — 218 осіб.

Що стосується представників основних народів Індії, то за даними перепису 2001 року на території Нагаленду найбільше проживало носіїв бенгальської мови 58 890 осіб, мови гінді 56 981, непальської мови 34 222 особи та асамської мови 16 813 осіб.

Наги переважають у населенні всіх округів. На півночі розселені племена, що належать до числа північних нагів, це коньяки в окрузі Мон, фоми в окрузі Лонгленг, чанги і хьємнунгани в окрузі Туенсанг. Центральні округи населяють племена групи ао-нага та ангамі-почурі. До групи ао-нага належать аосьці, що живуть в окрузі Мококчунг (є вони також в округах Дімапур і Когіма), лоти в окрузі Вока та в Дімапурі, сантами та їмчаунри в округах Туенсанг і Кіфіре. Представниками групи ангамі-почурі є семи, яких найбільше в округах Зунгебото і Дімапур, ренми в окрузі Кохіма, почури в окрузі Фек, а також ангами в окрузі Когіма та ще в Дімапурі і чахесанги в окрузі Фек. Нарешті, в південному окрузі Перен живуть зелянги, які належать до групи земе.

Усі інші народи живуть, головним чином, в Дімапурі і є переважно міськими жителями. Куки ще живуть в окрузі Перен.

Традиційно виділяють 16 основних племен Нагаленду: ангами, аосьці, чахесанги, чанги, хьємнунгани, куки, коньяки, качари, лоти, фоми, почури, ренгми, суми (семи), сангтами, їмчаунгри, зелянги. Їхні мови викладаються в початковій школі.

У антропологічному відношенні корінне населення штату належить переважно до монголоїдної раси.

Мова

Незважаючи на те, що наги усвідомлюють себе як єдину етнічну спільноту, в мовному плані така єдність відсутня. Хоча всі вони говорять мовами сино-тибетської родини, такого підрозділу як наганські мови, або мови нага, в її класифікації не існує. Кожне плем'я має один або кілька діалектів, які незрозумілі іншим. Наприклад, у племені ангамі кожне село має власний діалект, відмінності між якими збільшуються пропорційно до географічної віддаленості. Перша спроба класифікації назьких мов належить Грірсону (1903) Відповідно до цієї класифікації, відомої ще як класифікація Linguistic survey of India (скорочено LSI), мови нага поділяються на західні, центральні та східні, а ще нага-бодо та нага-кукі. До числа західних нага зараховувались мови ангамі, сема, ренгма, до числа центральних — мови ао, лота, сангтам (тукумі), їмчаунгре (ячумі), мови коньяк (ангванку, табленг), фом (чингменгу, намлу, асирінгія) та чанг (моджунг) були віднесені до східної підгрупи, а зелянг (земе, кача-нага, кабуї, ронгмай, лянгмай) разом із мовою мікір (карбі) — до підгрупи нага-бодо.

Згодом класифікація Грірсона зазнала ревізії. Власну систему класифікації сино-тибетських мов розробив Шафер (1955). У складі бірманських мов він виділив кукійську групу з підгрупами: південна, лахер, старі кукі, лангот, центральна, північна, лугопа, західна, північні нага, східна, мейтей, мікір. Бенедикт (1972) ідентифікував 7 підгруп тибето-бірманських мов: тибето-канаурську, багінг-ваю, абор-мірі-дафла, качинську, лоло-бірманську, бодо-гаро, коньяк та кукі-чин. Бредлі (1997) об'єднав існуючі класифікації, зокрема Шефера та Бенедикта, і виділив окремо групу кукі-чин-нага. На жаль, і досі немає остаточної й ґрунтовної класифікації сино-тибетських мов, поширених на північному сході Індії. Причиною тому є брак лінгвістичних досліджень, обумовлений, в свою чергу, напруженою політичною ситуацією в регіоні, яка склалася ще в колоніальну добу й продовжувалася вже в незалежній Індії.

Якщо брати за основу класифікацію Берлінга (2003), то вона північно-назькі мови, разом із мова бодо, гаро, коч і цзинпо зараховує гілки сал (бодо-коньяк-цзинпо), тоді як решту до гілки кукі-чин-нага. Класифікація основних мов Нагаленду виглядає таким чином: Гілка бодо-коньяк-цзинпо група коньяк: мови коньяк (табленг), фом (чингменгу, тамлу), чанг, хьємнунган (хьямнган) група бодо: мова качарі Гілка кукі-чин-нага група ао: мови ао-чунглі, ао-монгсен, сангтам (тукумі), їмчаунгре (ячумі), лота група ангамі-почурі: мови ангамі, чокрі, хеза, мао (сопвома), нтеньї, мелурі (аньо), почурі, сема (сімі), ренгма