Військо́вий пи́сар або Кошовий писар — виборна службова особа, що відала всією канцелярією Держави (Коша) Війська Запорозького у 16-18 ст.

Загальний опис Писарі з'являються у Запорізькому війську в 1570-х роках, після організаційних форми, та зараховувалися до старшини. Основним обов'язком писаря було рахувати склад війська, припаси, та вести військове листування. Пізніше сферою діяльності писарів залишилося переважно листування. Писарі мусили володіти канцелярським стилем письма та іноземними мовами. Зважаючи, що навіть гетьман міг бути неписьменний, писар мав надзвичайне значення. Мав виключне право вести листування від імені Коша Запорозької Січі. Як правило, брав участь у посольствах.

Посада писаря добре оплачувалася і платня постійно зростала. В 1601 році писар отримував майже 10 золотих на чвертьріччя (полковник — 30 золотих). У 1625 році писар одержував вже 100 золотих (однаково з полковником). Потім — половину платні гетьмана. Обирався козацькою радою терміном на рік, але, як правило, переобирався протягом багатьох років.

У роботі писарю допомагав кошовий підписар.

Знаком посади військового писаря була довга чорнильниця — каламар («калям» — від схід. тростина), яку він під час військових рад зберігав за поясом, а також гусяче перо, застромлене за праве вухо.

Відомі військові писарі Військові писарі, чиї імена відомі, включають:

Янча (Януш) Бегер (на посаді в 1578—1583 роках) — мадяр за походженням, був агентом польського короля Стефана Баторія, з його доручення організував полк реєстрових «низових» козаків і був назначений писарем при цьому війську. Страчений поляками у Львові в 1583 році, ймовірно, за участь у козацькому поході проти турків. Іван Кричкович — підписав угоду Криштофа Косинського з Костянтином Василем Острозьким 10 лютого 1593 року після розгрому козаків під П'ятками. Лев Воронович — підписав повноваження послам Запорізького війська до імператора Рудольфа II 3 липня 1594 року. Лаврентій Пашковський (на посаді між 1617 і 1625) — підписав заяви Запорізького війська польським комісарам 1617 та 1619 роками. Ці листи уточнюють права війська супроти польського уряду. Вдруге Пашковський виступає як писар при Маркові Жмайлу, підписуючи заяву Запорізького Війська, передану польській урядовій комісії, 28 жовтня 1625 року. Вже не бувши писарем, у вересні 1632 року, він очолював посольство Запорізького війська до Варшави. Андрій Кривоболотський — згадується в інструкції послам Запорізького війська на польський сейм 1 січня 1625 року. Підписав проїзний універсал Михайла Дорошенка 26 червня 1625 року для турецького претендента Олександра Яхії. Сава Бурчевський (Бучевський, Вурчевський, також Гробневський, між 1625 і 1632) — згадується в інструкції запорізьким послам 3 листопада 1625 року та акті куруківської угоди 6 листопада. Після складення булави Марком Жмайлом був писарем при новому гетьмані Михайлові Дорошенку і на початку 1626 р. їздив у посольстві до Варшави. Вочевидь його цінували як досвідного писаря. Підписав заяву гетьмана Івана Петрижицького в справі Богоявленського братства і його шкіл у Києві 12 березня 1632 року, та інструкцію послам на елекційний сейм 6 вересня 1632 року. Константин Вовк — був писарем за невідомих обставин до 1625 року, заміняв Бурчевського в червні 1626 року та 3 січня 1627 року. Згадується в документах, які стосуються платні війську, провізії. Підписав універсал Григорія Савича Чорного 28 лютого 1630 року для Печерського монастиря. Гетьман Антін Конашевич вимагав від поляків передати Вовка і двох його товаришів для покарання за те, що не підтримали повстання 1630 року. В 1635 був полковником. Критикувався за спричинення «розладу» у війську. Теодор Онишкевич — підписав інструкцію послам Запорізького війська 30 вересня 1636 року та лист 25 червня 1637 року. Учасники козацького повстання 1637 року захопили Онишкевича та стратили. Як і попередник, гостро критикувався. Степан Домарадський — згаданий на листі Павла Бута 20 вересня 1637 року у відповідь на лист польського гетьмана Станіслава Конєцпольського. Лист пояснює становище Запорізького війська супроти політики польського уряду. В листі поставлено вимогу, що Запорізьке військо має бути під владою одного гетьмана. Стефан Догоринський — згадується 15 грудня 1637 року. Роман Попович — підписав універсал полковника Карпа Скидана 24 жовтня 1637 року, яким закликав військо до боротьби за православну віру. [Григорій] Себестіянович — згадується в червні 1638 р., без деталей. Можливо, це Григорій Себестіянович, у грудні 1638 року назначений корсунським сотником. Мартин Незнанський — вказаний на акті капітуляції Запорізького війська на гирлі річки Старця 7 серпня 1638 року. Богдан Хмельницький — згаданий як військовий писар при капітуляції Запорізького війська під Боровицею 1637 року, складав також інші документи від імені війська. Іван Виговський (1649). За часів московського протекторату відомі такі військові писарі:

Олексій Петруша (1740-і). Іван Афанасев (1740-і). Андрій Миргородський, Олекса Вербицький (до 1749). Петро Чернявський — підписав 24 вересня 1749 реєстр страчених поляками запорозьких козаків та захопленого у них в 1733—1749 роках майна. Артемій Васильєв (-1754). Дмитро Романовський (1757). Іван Чугуєвиць (1757—1760). Артемій Васильєв (Кумпан) (1760—1761). Онисим Кривицький (до 1761, 1763). Андрій Товстик (1763—1764). Іван Глоба (1765—1775).

Інше В Радянській армії писарями називали спеціально навчених військовослужбовців, які вміли креслити і писати плакатними шрифтами тушшю і залучалися до графічного оформлення бойових документів. Із розповсюдженням в армії офісної комп'ютерної техніки бойові документи розробляються на персональних комп'ютерах, проте військовослужбовців — операторів цих комп'ютерів — за традицією називають писарями.

Див. також Генеральний писар Гусяче перо Каламар Канцелярія Чорнило Актуарій

Примітки

Джерела та література О. Л. Олійник. Кошовий писар, військовий писар // Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000. Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993.