Кахексія (, від  — поганий та  — стан; також синдром виснаження, загальна атрофія) — клінічний синдром, стан, що супроводжується великою втратою маси тіла через зникнення жирової клітковини, атрофію м'язів. Виникає при голодуванні, недостатній калорійності їжі, а також при різних захворюваннях із порушенням проходження їжі (звуження стравоходу), травлення та всмоктування (ентерити). Кахексія нерідко супроводжує злоякісні пухлини різної локалізації, тривалу серцеву недостатність, хронічні нагнійні процеси, деякі нейроендокринні розлади. Досить рідко кахексія може мати психогенне походження як наслідок анорексії.

Розрізняють за причинами виникнення кахексію аліментарну (при голодуванні), променеву, марантичну, пухлинну, плюригландулярну, супраренальну, струміпривну, гіпофизарну, нервово-психічну.Похудание (исхудание).

Історія дослідження Екстремальну втрату тканин організму у зв'язку з тяжкими захворюваннями лікарі спостерігали з часів Стародавньої Греції. Термін «кахексія» був позначкою для «signum mali ominis» (сигнал смерті) при різних, здебільшого смертельних, захворюваннях. Перша згадка про значну втрату ваги у зв’язку з тим, що можна діагностувати як хронічне захворювання, сягає 2400 років тому — до класичної Греції та медичної школи Гіппократа (приблизно 460–377 рр. до н. е.) на острові Кос.

Спостерігаючи зв’язок між водянкою та кахексією, Гіппократ писав:«...плоть поглинається і стає водою, … живіт наповнюється водою, стопи та ноги набрякають, плечі, ключиці, груди та стегна тануть … Ця хвороба смертельна» .Гіппократ усвідомлював серйозність цього синдрому.

Окремий випадок серцевої кахексії описав британський ботанік та лікар Вільям Візерінг (1741–1799) у 1785 році. У своїй праці «Звіт про наперстянку та деякі її медичні застосування з практичними зауваженнями щодо водянки та інших хвороб» він зазначав:«...обличчя його було блідим, пульс швидким і слабким, тіло надзвичайно виснаженим, за винятком живота, який був дуже великим».Найперша письмова згадка терміна «серцева кахексія» належить французькому лікарю Шарлю Моріаку. У своїй медичній дисертації 1860 року він писав про:«...загальноспостережуване вторинне явище у пацієнтів, уражених хворобами серця … своєрідний стан кахексії, який… умовно називають серцевою кахексією».

Клінічні ознаки Клінічні прояви при кахексії різного походження можуть бути пов'язані із характером основного захворювання. Одночасно найчастіше є слабкість, сонливість, при аліментарній кахексії — постійне відчуття голоду та спраги. При обстеженні відмічають різке виснаження, блідість шкіри, іноді набряки, пов'язані із гіпопротеїнемією.

Перебіг та прогноз кахексії залежить від характеру захворювання, що її викликало. Розвиток кахексії при злоякісних пухлинах зазвичай свідчить про пізню стадію хвороби із несприятливим прогнозом для життя. При кахексії іншої етіології можливе покращення стану хворих при раціональній терапії основного захворювання.

Кахексія впливає на загальний стан пацієнта — він може відчувати підвищену стомлюваність, низьку переносимість фізичної активності. Втома може бути частково результатом анемії, якамвикликана основним хронічним захворюванням.

Лікування Повноцінне харчування, деякий час ліжковий режим. При необхідності — переливання крові, плазми, глюкози. Харчування збільшують поступово, починають з легкозасвоюваних страв. При різній патології необхідна у першу чергу раціональна терапія основного захворювання.

Також рекомендують помірну фізичну активність — вправи (аеробні та силові). Вони уповільнюють розвиток кахексії, підвищують синтез білків і знижують їхній розпад. Також вправи підвищують чутливість до інсуліну та знижують окиснювальний стрес, зменшують вираженість запалення.

При раковій катексії використовують аналоги прогестерону, кортикостероїди, комбіновану терапію оланзапіном та мегестрол ацетатом та препарат аноморелін.

Галерея

Див. також Анорексія Астенія Дистрофія Рак (захворювання)

Примітки

Посилання

Симптоматическая терапия кахексии и других нарушений обмена веществ при распространенных злокачественных опухолях.