Лі́мна — село в Україні, у Турківській міській територіальній громаді Самбірського району Львівської області. Населення — 1216.
Географія Розташоване в Карпатах, на березі Дністра. Найближча залізнична станція — за 21 км у райцентрі Турка. У селі річка Лихнева впадає у річку Дністер.
Історія Засноване 1519 року.
За Королівською люстрацією 1565 року в селі серед платників податків фіксується піп — отже, вже була церква.М. Грушевський. Жерела до істориї України-Руси, т. І — Львів, НТШ, 1895. — с. 229. Оприлюднено список прізвищ 47 господарів села Лімна 1585 року, яке належало до Дністрянської країни Самбірської економії.
З 1 серпня 1934 року відповідно до закону про самоврядування (23 березня 1933 року) увійшло до складу сільської гміни Ломна .
У Радянсько-німецькій війні на боці СРСР брали участь 160 селян, з них не повернулися 38. На честь загиблих вояків встановлено пам'ятний обеліск.
З приходом радянської окупаційної влади влаштовано примусову колективізацію. 1946 року в Лімні створено колгосп «Нове життя», а село стало його центром.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Турківської міської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Турківського району, село увійшло до складу новоствореного Самбірського району.
Походження назви Місцеві жителі вважають, що раніше село називалося Ломна, і ця назва походить від слова «ломати». Однак, скоріш за все в основі назви лежить румунське лемн «деревина». Волохи були одними з перших жителів села, яке було засноване приблизно в XV столітті. За легендою, у селі було поставлено хрест на честь перебування тут Маркіяна Шашкевича.
Церква
Греко-католицький храм Собору святого Івана Хрестителя (ц. св. арх. Гавриїла) збудований 1881 (1882) року й нині занесений до пам'яток архітектури місцевого значення ох. № 2070. Споруда належить до типу бойківських церков, має три бані. Традиційно орієнтована на схід. До вівтаря зі сходу прилягає рівно широкий зруб двоярусної ризниці. Основні зруби прямокутні (нава ширша), завершені наметовими чотирибічними верхами з двома заломами, увінчані великими восьмибічними ліхтарями з маківками й оригінальними хрестами. Оперізує церкву піддашшя, окреме для кожного зрубу, оперте на профільовані виступи вінців. Чільний вхід обшальований пластиковою вагонкою і перероблений зі збільшенням металевих колон ґанку. Будував церкву майстер Теодор Стерла.
Пам'ятки Неподалік села на горі стоїть фігура святого Йосафата.
Господарство У колгоспу, який діяв на теренах села, перебувало на балансі 2765 га сільгоспугідь, з них 1513 га ріллі. Спеціалізація — м'ясне тваринництво, вирощування картоплі та льону.
Соціальна сфера Середня школа, народний дім на 360 осіб, бібліотека (10 500 книг), поштове відділення, десять крамницьІсторія міст і сіл Української РСР. Львівська область/ — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — стор. 695.
У селі працює дільнична лікарня на 35 місць.
Відомі люди Мотичак Роман — герой АТО. Загинув 10.08.2014 р. у бою під Іловайськом (Донецька область). Поточняк Василь (09.07.1973 — 15.04.2015) — протоієрей, уродженець селаЮстин єрм. Бойко. Біографія протоієрея Василя Поточняка.О. Василь Поточняк. Духовний тестамент (заповіт).
Література Асафат Дністрян. Від Карпат до Заполяр'я. — Ізяслав; Острог: Ізяславський районний історико-краєзнавчий музей, 2012.
Посилання Інформація про храми Турківського району на сайті РДА
Примітки