Націона́льна акаде́мія сухопу́тних ві́йськ і́мені ге́тьмана Петра́ Сагайда́чного — один з провідних навчальних закладів у системі військової освіти Міністерства оборони України, заснований 1899 року як школа кадетів піхоти. Займається підготовкою офіцерів сухопутних військ.

Історія

Австро-Угорщина 1 жовтня 1899 року на території нинішньої Академії відбулось відкриття Імператорської і королівської школи кадетів у Львові (). Цей заклад був єдиним у Галичині і шістнадцятим в усій Австро-Угорщині військовим навчальним закладом. Випускники закладу отримували звання «Кадет — заступник офіцера». У році школу евакуювали до Австрії. Серед визначних випускників — полковник Гнат Стефанів, підполковник Альфред Бізанц, отаман Богуслав Шашкевич, які відіграли важливу роль під час визвольних змагань.

Польська Республіка

Після Розпаду Австро-Угорщини і до 1921 року комплекс споруд був покинутим. З 1921 року тут розташовувався Польський кадетський корпус № 1 ( — з 1935 року, імені Юзефа Пілсудського) перебазований з Кракова. Напад Німеччини змусив польське командування у вересні року евакуювати з Равича до Львова Корпус кадетів № 3. Однак у зв'язку з наступом Червоної армії розпочати заняття так і не вдалося. Після приєднання західноукраїнських земель до УРСР радянська влада розформувала навчальний заклад.

СРСР

З кінця вересня до 14 листопада 1939 року в приміщеннях колишнього кадетського корпусу був розміщений штаб Українського фронту. Після його розформування тут розмістилося Львівське піхотне училище Червоної армії, яке через рік було переміщене до Острога. З до року навчальні корпуси по вул. Кадетській, 32 стають місцем дислокації 15-ї моторизованої кулеметно-артилерійської бригади. У Березні року її замінила 32-га танкова дивізія 4-го механізованого корпусу Червоної армії. під час німецької окупації на території нинішньої Академії був розташований військовий шпиталь, а з кінця року і до весни року — радянський військовий шпиталь.

Потім тут діяло військово-політичне училище, створене року в м. Брянськ Орловської області. Училище здійснювало підготовку офіцерів-політпрацівників. За роки Німецько-радянської війни училище переміщувалось у міста Бобров, Халтурин, Харків і випустило близько 11 тисяч офіцерів. За мужність у роки війни 15 вихованців навчального закладу отримали звання Героя Радянського Союзу.

У 1947 році училище переміщується до Львова і стає Львівським військово-політичним училищем (деякий час носило ім'я М. О. Щорса), займаючи територію кадетського корпусу. Заклад готував офіцерів для служби у редакціях військових ЗМІ і культурно-просвітницьких закладах армії та флоту.

У 1962 році Львівське військово-політичне училище перетворено на вище.

30 квітня 1975 року Указом Президії Верховної ради СРСР Львівське вище військово-політичне училище було нагороджено орденом Червоної Зірки.

У 1978 році за заслуги у справі підвищення боєготовності збройних сил Чехословацької Соціалістичної Республіки ЛВВПУ нагороджується Орденом Червоної Зірки ЧССР.

За роки Радянської влади надбано вагомий досвід у підготовці офіцерських кадрів для збройних сил іноземних держав. Після набуття училищем статусу вищого навчального закладу на спеціальному факультеті з серпня 1971 року навчалися військовослужбовці більш ніж 20 країн Східної Європи, Азії, Африки та Латинської Америки.

Україна

Зі здобуттям Україною незалежності, створенням власних Збройних Сил розпочинається нова сторінка в історії Львівського військового інституту. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 490 від 19.08.1992 року 8 жовтня 1993 року на базі Львівського вищого військового училища і військових кафедр цивільних вищих навчальних закладів м. Львова було створено вищий військовий навчальний заклад нового типу, який першим в Україні був тісно інтегрований із системою цивільної вищої освіти, зокрема з Національним університетом «Львівська політехніка». Тим самим було започатковано реалізацію основоположного принципу Концепції військової освіти в Україні, закріпленого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1997 р. № 1410 «Про створення єдиної системи військової освіти», де визначено, що «військова освіта інтегрується у державну систему освіти на засадах єдиної законодавчої та нормативно-правової бази».

У тісній інтеграції з базовим університетом Львівський військовий інститут розпочав з 1993 року готувати офіцерів за п'ятнадцятьма спеціальностями, зокрема такими, як «Бойове застосування механізованих підрозділів», «Бойове застосування аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів» (курсанти цих спеціальностей були переведені до Одеського інституту Сухопутних військ в 1995 році), а також за спеціальностями «Фінансове забезпечення і економіка бойової та господарчої діяльності військ», «Правознавство» тощо.

У листопаді 2000 року за значні успіхи у підготовці кваліфікованих фахівців для українського війська та з нагоди 100-річчя підготовки офіцерських кадрів у Галичині Указом Президента України № 1221/2000 від 10 листопада 2000 року інституту присвоєно ім'я гетьмана Петра СагайдачногоУКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ «Про присвоєння почесних найменувань військовим навчальним закладам».

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2005 року № 381 навчальний заклад реорганізовано у Львівський інститут Сухопутних військ і з 1 вересня 2006 року здійснює підготовку військових фахівців за всіма спеціальностями Сухопутних військ Збройних Сил України.

30 вересня 2006 року інститут відвідав Президент України — Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Віктор Андрійович Ющенко, який дав високу оцінку організації підготовки офіцерів для Збройних Сил України.

З 1 вересня 2009 року згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2009 року № 467 Львівський ордена Червоної Зірки інститут Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного виведено зі складу Національного університету «Львівська політехніка» і перетворено в Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з утворенням в її складі військового коледжу сержантського складу.

21 вересня 2015 року відповідно до Указу Президента України № 551/2015 Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного надано статус Національної.

В листопаді 2017 року на базі академії розпочався перший вишкіл військових капеланів.

15 січня 2018 року розпочато підготовку розрахунків протитанкових ракетних комплексів (ПТРК) Javelin із проведення мовної підготовки з метою набуття необхідного рівня знання англійської мови. По завершенню мовної підготовки, відібрані кандидати будуть направлені за кордон для проходження навчання щодо бойового застосування протитанкових ракетних комплексів.

У травні 2025 року академію з вісьмома іншими українськими вищими військовими навчальними закладами було включено до мережі Європейського коледжу безпеки та оборони (ESDC).

Герої 23 випускники академії загинули під час виконання військового обов'язку на сході України у 2014 р.: старший лейтенант Віталій Бєліков (1992, Скадовськ Херсонської обл. — 17.6.2014, с. Нижня Вільхова), командир взводу 128-ї окремої механізованої гірсько-піхотної бригади, випускник 2012 р.; старший лейтенант Віталій Бахур (2 липня 1989 р., с. Зозулі Золочівського району Львівської обл. — 17.6.2014, Луганськ), заступник командира батареї — інструктор з повітрянодесантної підготовки, випускник 2011 р., лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня; старший лейтенант Владислав Файфура (1980, Чернівці — 17.6.2014, с. Металіст Луганської обл.), командир взводу 3-го батальйону тактичної групи 80 окремого аеромобільного полку, випускник 2007 р., лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня; капітан Степан Воробець (4 червня 1987, Коломия, Івано-Франківська область — 19.6.2014, смт Ямпіль Донецької області), командир розвідувальної роти штабного батальйону 24-а механізована бригада, випускник 2010 р., лицар ордена Богдана Хмельницького I ступеня; старший лейтенант Євгеній Зеленський (1991, Потсдам, Німеччина — 24.6.2014, Київ), командир групи 8-го окремого полку спеціального призначення, випускник 2012 року. Йому посмертно було присвоєно звання «Герой України»; майор Ігор Кісельов (7 червня 1988, Одеса — 30.6.2014, с. Крива Лука Донецької області), випускник 2009 р., Головне управління розвідки.; старший лейтенант Ігор Холо (9.9.92, с. Олександрівка Жашківського району Черкаської обл. — 23.7.2014, Харків), командир взводу снайперів 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир), випускник 2013 р. лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня; лейтенант Микола Куценко (23 вересня 1992, Миргород Полтавської обл. — 27 липня 2014, с. Лутугине Луганської обл.), командир взводу у 1-ї окремій гвардійській танковій бригаді (Гончарівське), випускник 2013 р. капітан Кирило Андреєнко (6.5.1988, Чита, РСФСР — 29 липня 2014 , м. Сніжне Донецької обл.), командир групи СП 3 оп СП. Випускник 2011 р., лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня; старший лейтенант Андрій Родич (5.3.88, м. Новояворівськ Яворівського району Львівської обл. — 29.7.2014, Харків), 1-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади, випускник 2011 р., лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня; старший лейтенант Валентин Прихід (4.4.92, с. Забужжя (Сокальський район), Львівської обл. — 7.8.2014, висота Савур-Могила в Донецькій області), командир механізованої роти 51-ї окремої механізованої бригади, випускник факультету підготовки офіцерів запасу 2010 р.; капітан Валерій Бондаренко (15 вересня 1989, с. Попівка, Новгород-Сіверського району — 14.8.2014, околиці Луганська), командир роти 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів), випускник 2010 (?) р., лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня; старший лейтенант Владислав Рильський(20.07.1992 м. Острог, Рівенська обл. — 13.08.2014, околиці Луганська), командир взводу 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів), випускник 2013 р., кавалер ордена «За мужність» III ступеня; старший лейтенант Євген Подолянчук (4.7.91, Черкаси — 14.9.2014, Донецьк), командир групи спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення, випускник 2012 р., лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня; старший лейтенант Максим Савченко (3 березня 1989, Суми — 19 липня 2014, Лисичанськ), командир взводу, заступник командира мінометної батареї, інструктор по парашутно-десантній підготовці, 95-а окрема аеромобільна бригада, випускник 20?? р., лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня; старший лейтенант Антон Мілько (14 травня 1988, Первомайськ — 16 серпня 2014, Лутугине), командир танкового взводу, 30-а окрема механізована бригада, випускник 20?? р., лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня; лейтенант Денис Коза (22 листопада 1993, с. Чорнобаївка, Херсонської обл. — 17 серпня 2014, ?), командир взводу, 25-а окрема повітряно-десантна бригада, випускник 2014 р., лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня; лейтенант Іван Габчак (29 червня 1992, с. Уличне, Дрогобицького району, Львівської області — 29 серпня 2014, Іловайськ), командир взводу звукометричної розвідки, 55-а окрема артилерійська бригада, випускник 2014 р., лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня; лейтенант Дмитро Севостьянчик (17 вересня 1991, с. Покровське, Дніпропетровської обл. — 29 серпня 2014, Іловайськ), командир взводу звукометричної розвідки, 55-а окрема артилерійська бригада, випускник 2014 р., лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня; лейтенант Юрій Думанський (17.6.91 — 14.8.2014 околиці Луганська), командир взводу 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів), випускник 2013; старший лейтенант Іван Пасевич (25.10.89 — 16.08.14), заступник командира 3 роти 80 оаембр, випускник 2014 р.; лейтенант Станіслав Ліщинський (30.4.1989, Кривий Ріг — 20.8.2014, Іловайськ), командир механізованого взводу механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади, випускник 2014 р., лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня;