Наказний гетьман (отаман) — в Україні у XVII—XVIII столітті особа, що тимчасово обіймала посаду гетьмана (отамана).
Наказного гетьмана обирала козацька старшина чи призначала генеральна старшина, як правило зі свого складу в разі смерті (в цьому випадку наказний гетьман виконував обов’язки до обрання постійного гетьмана) або тривалої відсутності гетьмана (отамана). Призначали наказного гетьмана (найчастіше з полковників) також для очолення у поході козацького війська, коли гетьман залишався у своїй резиденції.
Призначення наказного гетьмана оформлялося універсалом, а з 1720-х років — царським указом. Деякі наказні гетьмани очолювали державу лише кілька років: Яким Сомко (1660—1663), Павло Полуботок (1722—1724). Джерела та література Ю. А. Мицик. Гетьман наказний, Наказний гетьман // Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000. Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993. Посилання Наказний гетьман //