Бенедикт Нурсійський або Бенедикт з Нурсії (, бл. 480, Норчія — 21 березня 547, Монте Кассіно) — реформатор західного чернецтва і засновник ордену бенедиктинцівГілл, Джонатан (2010), стор. 164—165Бенедикт з Нурсії // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006..
Бенедикт був канонізований Католицькою церквою і визнаний святим у 1220 році та вважається головним святим покровителем ЄвропиFr. Paolo O. Pirlo, SHMI (1997). «St. Benedict». My First Book of Saints. Sons of Holy Mary Immaculate — Quality Catholic Publications. pp. 145—147. ISBN 971-91595-4-5.
Родовід
Аніцій Євпропій та його дружина Клавдія Абондантія Регуардаті, Батьки Святого Бенедикта і Святої Схоластики Святий Бенедикт Свята Схоластика
Біографія Окрім короткого вірша, що приписується Марку з Монте-Кассіно, єдиний стародавній звіт про Бенедикта міститься у другому томі «Діалогів» папи Григорія І з чотирьох книг, який, як вважається, був написаний у 593 р., хоча справжність цієї роботи було поставлено під сумнівLife and Miracles of St. Benedict (Book II, Dialogues), translated by Odo John Zimmerman, O.S.B. and Benedict R. Avery, O.S.B. (Westport, CT: Greenwood Press, 1980), p. iv..
Народився у шляхетній родині в місті Нурсія (сучасна Норчія) в Умбрії близько 480 року. Навчався у Римі, але розпусність римського життя не подобалося йому і він подався в гірську місцевість неподалік від міста «Ендіфе», де він жив у печері багато років. Під містом «Ендіфе» згідно традиції вважають місто Аффіле в Лаціо, що знаходиться в 55 км від Риму.
Слава про побожне життя Бенедикта привела до нього кількох прибічників, з якими він заснував 12 маленьких монастирів.
Ворожість місцевого кліру змусила його разом з учнями перебратися південніше, до Монте-Кассіно, де вони заснували новий монастир, для якого Бенедикт склав правила, в яких висловив свої погляди на чернецтво і душу людини. Бенедикт написав монаший статут Бенедиктинського Чину (Статут Бенедикта, ), у якому, за висловом св. Григорія — «святий муж вчив так, як жив сам».
Бенедикт став першим, хто створив продуману систему правил життя у монастирі. Згідно з ними чернець повинен був зректися самого себе і осягнути Бога, при чому він зобов'язувався не мати майна, вести життя у цноті як дієвий член Товариства любові і послуху.
Згідно Статуту Бенедикта, кожен хто хотів стати монахом мав пройти річний випробувальний термін (новіціат). Монахи давали три обітниці: цноти, бідності та послуху. Монахи мали дотримуватися мовчання, молитися згідно з установленим порядком молитов, читати Святе письмо та Отців церкви, забезпечувати себе за рахунок власної праці. Аскетичні норми встановлені святим Бенедиктом були досить доступними, але одночасно строгими, що й зумовило його популярність. Кожен монах приписувався до певного монастиря, у якому мав жити. Статут Бенедикта Нурсійського впорядкував чернече життя на Заході, виключив з нього анархію та бродяжництво монахів. З плином часу цей устав став головним у католицькому чернецтві.
Галерея
Шанування По смерті Бенедикта папа Григорій І сприяв поширенню бенедиктинського чернецтва в Італії, Галлії і Англії.
Бенедикт був канонізований Католицькою церквою і визнаний святим у 1220 році.
11 липня — День Святого Бенедикта.
Патрон : уся Україна : уся Португалія
Див. також Свята Схоластика — рідна сестра Святого Бенедикта. Медалик Святого Бенедикта
Примітки
Джерела Гілл, Джонатан (2010). Історія християнства. — К.:Темпора, 560 с.:іл. ISBN 978-617-5690-13-0
Посилання
Катехеза Абатиси Бенедиктинського монастиря про життя св. Бенедика