Ронні Джеймс Діо, (англ. Ronnie James Dio), справжнє ім'я — Рональд Джеймс Падавона (англ. Ronald James Padavona), (10 липня 1942 — 16 травня 2010) — американський рок-музикант, вокаліст, пісняр. Зробив значний внесок у розвиток рок-музики, зокрема геві-металу (особливо такого піджанру, як павер-метал). Найбільш відомий як фронтмен гуртів: Rainbow, Black Sabbath, Heaven and Hell та власного проєкту Dio.

Першим серйозним успіхом у музичній кар'єрі Діо став гурт Elf, другим  — став гурт Rainbow, заснований Річі Блекмором у 1975 році після того, як він покинув Deep Purple. Третім переломним етапом в житті Діо стала участь у Black Sabbath, де музикант пробув два роки, під час яких гурт здобув велику популярність, однак після конфлікту в 1982 році Ронні покинув колектив і створив свій сольний проєкт під назвою Dio.

Продовжуючи творчість у стилі, характерному для альбомів, записаних з Black Sabbath, гурт Dio поступово здобував статус класики важкого року. У 1992 році Діо знову співпрацював з Black Sabbath і записував з цим гуртом альбом Dehumanizer, після чого повернувся до гурту Dio, з якими виступав до 2006 року. У 2006 році Ронні знову возз'єднався з колишніми учасниками Black Sabbath у гурті під назвою Heaven And Hell, де грав до кінця життя.

Протягом своєї тривалої кар'єри в рок-музиці Ронні Джеймс Діо взяв участь у записах приблизно 50 альбомів. Музиканта визнають одним з кращих у своїй справі як провідні музичні журнали (за версією журналу Classic Rock він займає 6 місце в рейтингу кращих вокалістів у рок-музиці, 5 місце у списку «66 найкращих хард-рок/метал фронтменів усіх часів» за версією онлайн журналу Loudwire, 1 місце в рейтингу найкращих хеві-метал-фронтменів за версією журналу New Musical Express та 165 місце у списку 200 найкращих співаків усіх часів за версією журналу Rolling Stone), так і його колеги та інтернет-ресурси. Саме Діо популяризував жест «коза» пальцями як символ рок-музики.

Біографія

Ранні роки Народився 10 липня 1942 року у Портсмуті, штат Нью-Гемпшир. Був єдиною дитиною у родині італійських емігрантів, Пета (Петсі) і Анни Падавона (), що переїхали до США. Виріс Ронні в Кортленді, штат Нью-Йорк, де працював його батько та жила вся родина Падавона.

Сім'я Падавона була віруючою і Ронні ріс під впливом католицької релігії, але переконаним католиком так і не став.

В дитинстві головними захопленнями Ронні були книги, спорт і музика. Він любив читати романи Вальтера Скотта, легенди про короля Артура і наукову фантастику.

Ронні мріяв стати бейсболістом і одного разу попрохав батька купити йому биту. Але батько хотів, щоб його син здобув музичну освіту і приніс додому трубу. Наступного дня після цього розпочались щоденні уроки Ронні, які тривали по чотири години. Завдяки цим урокам в Діо збільшився об'єм легенів і виробилася звичка правильно дихати, що пізніше позитивно відбилося на вокальних даних. Через деякий час хлопчик покинув гру на трубі. Після багатьох років він пояснив своє рішення наступним чином: «Труба — доволі простий інструмент, тому мені було не цікаво на ній грати. А ще я також був одним із багатьох трубачів. Не хотілось бути гвинтиком в механізмі. На щастя, я відкрив для себе рок-н-рол».

Вперше Ронні заспівав у віці семи років, під час виступу у школі. За його словами, він майже знепритомнів від хвилювання. З примусу батька хлопчик виконував головну партію в церковному хорі.

Ронні завжди любив класичну музику. Джузеппе Верді був його найулюбленішим композитором. «Ріголетто» цього італійського майстра, а також «Кільце Нібелунгів» Ріхарда Вагнера, Діо називав поміж найулюбленіших.

The Vegas Kings, Ronnie and the Rumlers і Ronnie and the Red Caps

У 1957 році Ронні разом з гітаристом Ніком Пентасом і барабанщиком Томмі Роджерсом створили гурт The Vegas Kings. Спочатку Ронні зайняв місце бас-гітариста і грав на трубі, але через деякий час почав виконувати і вокальні партії.

Трохи пізніше до них приєднався саксофоніст Джек Маскі та незабаром гурт перейменували на Ronnie & The Rumblers (на честь композиції «Rumble» легендарного гітариста Дуейна Едді). Музиканти орендували «American Login Hall», де по вікендах проводили танцювальні вечори, граючи по 2-3 години. Зароблених грошей ледве вистачало на покриття оренди.

В 1958 році гурт перебрався в сусіднє місто Джонсон-Сіті, де вони почали працювати в більшому залі. Але організатору танцювальних вечорів не сподобалась назва гурту, і вони вкотре її змінили на Ronnie And The Red Caps. Після цього до гурту приєднався вокаліст Біллі Де Вульф. Обов'язки менеджера виконував брат Ніка Пантаса, Джиммі. Він познайомився з власником приватної студії звукозапису, і незабаром гурт випустив свій перший сингл «Conquest"/"Lover», тираж якого не перевищував декількох сотень екземплярів.

Після випуску платівки гурт покинули Вульф і Маскі. Останньому батько поставив ультиматум: якщо син не припинить «займатися дурницями», то він не стане платити за навчання в коледжі. А ось Ронні зробив вибір на користь музики. Його товариш Даг Тейлер згадує: «Ронні так і не закінчив університет в Баффало. Він покинув навчання ще десь на першому курсі. Хоча він і був дуже здібним, він зовсім не цікавився заняттями». Замість Джека Маскі прийшов гітарист Дік Боттофф.

Наприкінці 1960 року гурт випустив свій другий сингл з головною партією вокалу у виконанні Ронні "An Angel Is Missing"/"What'd I Say". Саме на ньому вперше з'являється псевдонім Ронні — «Діо» за ім'ям одного з членів мафіозного угрупування з Флориди, якого звали Джонні Діо. «Dio» в перекладі з італійського означає «Бог». Сам музикант так пояснив походження псевдоніма: «Моє справжнє прізвище було занадто довгим і екзотичним. Потрібно було щось таке, що легко запам'ятовується. Я хотів, щоб псевдонім показував моє італійське походження і вибрав прізвище одного з босів мафії — Джонні Діо. Не для того, щоб поживитися на поганій славі, а тому, що він був короткий і бив просто в ціль».

Ronnie Dio and the Prophets

Ronnie And The Red Caps перейменувались в Ronnie Dio & The Prophets. Під цією назвою гурт випустив декілька синглів і один альбом — Dio At Domino's. Сингл, до якого входили пісні «Mr. Mistery» і «Our Year», виданий в серпні 1963 року, вийшов не тільки у США, але й в інших країнах, включаючи Індію.

Цікаво, що для першої з пісень, італієць Ф. Спеччіа написав італійський текст, і Ронні з перемінним успіхом виконав композицію мовою своїх предків. Наприкінці 1963 року на гурт звернув увагу промоутер з Нью-Йорку Саймон Брім. Саме він відправив гурт в тур по Скандинавії, разом з гуртом Боббі Комстока. І майже три місяці обидва гурти виступали на розігріві співачки Ліл Бебс.

Подальші дії Саймона були досить суперечливі. По-перше, він вирішує випускати сингли, як сольні релізи Ронні Діо; а по-друге, дає команду записувати тільки кавери вже відомих пісень. У 1965 році Роджерса замінив Ґері Дрісколл. Восени 1966 року сталася чергова зміна складу: на місце Діка Боттоффа був прийнятий двоюрідний брат Діо, Девід Файнштейн.

The Electric Elves/The Elves

У вересні 1967 року давній друг гурту Даг Тейлер стає клавішником гурту. Гурт знову змінює назву, тепер на The Electric Elves. 12 лютого 1968 року, під час поїздки на черговий концерт, учасники колективу потрапили в автокатастрофу. Гітарист Нік Пентас загинув, а Діо пробив обличчям лобове скло, і йому було накладено близько 150 швів. У Девіда Фанштейна була зломана гомілка і також розбите обличчя. В лікарню з багатьма травмами потрапив і Даг Тейлер. Аварія сильно перетасувала склад гурту і на місце клавішника взяли Мікі Лі Соула. Наприкінці року назва гурту скорочується до Elves. Також, незабаром, до гурту повертається Тейлер, який бере на себе гітарні партії.

Elf

В середині 1970 року гурт останній раз змінює назву на Elf. «Команда називалась Elf, тому що я і мій кузен Дейв були невеликого зросту і були схожими на ельфів, — розповідає Діо. — Наш клавішник Міккі Лі Соул також був дуже маленьким, і навіть барабанщик Дрісколл, не був особливо великим і також нагадував ельфа».

В січні 1972 року на одному з їх виступів побували учасники Deep Purple Роджер Ґловер і Ієн Пейс. Їм сподобався молодий гурт, і в 1972 році Elf випустили однойменний дебютний альбом, спродюсований Яном і Роджером. За словами Діо, це було чудом: «Було просто чудово знаходитися поряд з ними. Все пройшло дуже швидко: я грав на басу, і майже все ми робили наживо. Решта музикантів вступали, і я починав грати та співати одночасно. Ми були достатньо підготовлені, гурт був чудовим. Ми довго грали разом і разом виросли, тому ми просто розпочали запис і „бац“: він вже закінчився. Вийшов по справжньому чудовий альбом, і створювали ми його із задоволенням».

У 1973 група провела спільний тур з Deep Purple та підписала контракти з «MGM Records» у США та з «Purple Records» в Англії. До гурту приєднався бас-гітарист Крейґ Ґрабер і Ронні Діо тепер повністю зосередився на вокальних партіях. В 1974 році гурт приїхав до Англії, де разом з продюсером Роджером Ґловером розпочав роботу над наступним альбомом. Авторами пісень були Соул і Діо. Також вони обидва взяли участь у сольному проєкті Ґловера під назвою The Butterfly Ball. Влітку 1974 року Elf виступали на розігріві Deep Purple під час концертів у США.

Rainbow

Під час гастролів Deep Purple у Міннесоті, гітарист Річі Блекмор запросив Діо до свого номера в готелі, зіграв йому мелодію і запропонував до наступного дня написати текст. Ронні погодився. Після прослуховування результату Блекмору все повністю сподобалось. Разом з учасниками гурту Elf Річі записав альбом Ritchie Blackmore's Rainbow, який спершу планувався як сольний сингл, але «виріс» у зовсім новий проєкт — Rainbow.

21 липня 1975 році Річі Блекмор пішов з Deep Purple і запропонував учасникам Elf стати його колегами у проєкті Rainbow. Роджер Ґловер також планував включити Діо до свого гурту, і той навіть дав свою згоду, але потім вирішив вибрати Блекмора.

В Rainbow Ронні Діо був вокалістом, одним з основних композиторів і писав тексти пісень. Проте, якщо в Elf він був беззаперечним лідером, то в Rainbow таким був Річі Блекмор. Одного разу гітарист запропонував Діо використати його середнє ім'я Джеймс, і той погодився. Так з'явилося його повне сценічне ім'я: Ронні Джеймс Діо.

Перший альбом Ritchie Blackmore's Rainbow був випущений у 1975 році. Після того як альбом був записаний, Річі Блекмор звільнив з гурту усіх, крім Діо. В новому складі Rainbow записали другий студійний альбом Rising, який вийшов у 1976 році і зайняв шосте місце у чартах Великої Британії. Rising часто називають найкращим альбомом Rainbow. Через рік був виданий концертний альбом On Stage, а в 1978 році — Long Live Rock 'n' Roll, після виходу якого Rainbow стали одним з найуспішніших європейських гуртів.

На всіх цих альбомах Діо не грав на жодному інструменті, але відомо, що окрім текстів, він складав музику і брав участь в аранжуваннях усіх пісень. Вокаліст був щасливий працювати в гурті:

Річі Блекмор був дуже задоволений потенціалом Діо: за його словами, коли він вперше почув вокаліста, то у нього «по спині забігали мурашки». Також гітарист говорив, що йому не потрібно було нічого пояснювати, так як Ронні робив все, як потрібно.

Проте після виходу Long Live Rock 'n' Roll Блекмор під тиском лейблу вирішив змінити напрямок гурту до мейнстріму, що дуже не сподобалось Діо. До того ж вокалісту набридло завжди знаходитись в тіні легендарного Річі, і в 1979 році він покинув Rainbow: «для мене завжди було задоволенням грати з Річі, але робити музику, яку він планував, не стало б для мене таким; він хотів стати поп-артистом і писати пісні про кохання, а я цим не займаюсь»Блекмор, навпаки, говорив, що Діо був звільнений з гурту. Спочатку причиною звільнення він назвав творчі мотиви. Але за словами Козі Павелла, це було наслідком зіткнення двох сильних характерів, і бажання Ронні мати свій гурт і бути в центрі уваги.

Black Sabbath