Болгари Бессарабії ( ) — етнічна група болгар, нащадків переселенців з Болгарії, що входила до Османської імперії, до Бессарабії, що відійшла до Російської імперії, наприкінці XVIII — першої половини XIX століття. Мають свій діалект, відмінний від літературної болгарської мови, що зветься «бессарабський діалект болгарської мови».

Переселенці-болгари, гагаузи і арваніти заснували понад 60 поселень, серед них сучасні міста такі як Болград, Тараклія, Комрат та Твардіца.

Хронологія До початку Російсько-турецької війни 1806-1812 років у Буджаку проживало 4 тисячи етнічних болгар («старі болгари»), які мігрували сюди ще в османський період. Саме ця група багато в чому сприяла стійкому вкоріненню болгарської ідентичності у регіоні (у Криму та на Херсонщині новоболгарські переселенці не утворили регіонів компактного проживання). У ході війни і відразу після неї до 4 тисяч «старих» болгар приєдналася 21 тисяча нових переселенців, багато з яких тікали від розбійницького свавілля, відомого як османське курджалійство.

В описах тих років усі переселенці називаються «болгарами», проте серед них були також етнічні гагаузи та арваніти. 1828 року болгар у Бессарабії налічувалося 26 679. У 1835 — вже понад 61 тисяча осіб. Остання хвиля масової еміграції болгар у Буджак припала на 1830 рік. Після цього болгарська інтелігенція почала активно чинити опір еміграції болгар до Російської імперії з метою посилення демографічних передумов для створення незалежної болгарської держави на основі балканських провінцій Османської імперії. До 1897 року зі складу бессарабських болгар за мовною ознакою виділилися гагаузи: перепис зафіксував у Російській Бессарабії 103 492 етнічних болгарина (з 170 000 за імперією загалом) і 57 045 гагаузів.

Більш висока народжуваність гагаузів, і навіть їхня велика етнічна стійкість призвели зрештою до більшого збереження гагаузской спільності, ніж болгарскої. В цілому, болгари і гагаузи зберігають етнічну рівновагу тільки в тих селах, де їх спочатку оселилося приблизно порівну (Кірсова, Кубей), а в інших випадках відбувалася асиміляція одного етносу іншим залежно від того, який етнос спочатку був переважним.

Розселення та кількість

За офіційною статистикою в Республіці Молдова 1989 року мешкало 88 419 осіб болгарської національності. За переписом, проведеним у жовтні 2005 року, в Молдові мешкало 65 072 болгар, без урахування болгар Придністров'я.

Болгари мешкають у різних населених пунктах Молдови, включно зі столицею Кишиневом, де переважають змішані шлюби. найбільша концентрація болгарського населення — у південній частині країни: Тараклійський район — 28 500 осіб, або 66%, Кагульський район, Леовський район, Кантемірський район, а також Республіка Гагауз Ері. У Гагаузії мешкає приблизно 8 000 болгар, або 5% населення.

В українській частині Бессарабії болгари є численнішими — 140 000 осіб. Переважно це населення Болградського району. Чимало болгар мешкає в Тарутинському, Арцизькому, Саратському, Ізмаїльському й Татарбунарському районах Одещини. Незначною меншістю є болгари в Кілійському та Білгород-Дністровському районах.

Хоча місто Одеса й розташоване за межами історичного регіону Бессарабія, чимало болгар переселилися туди.

Сталінський геноцид Під час Голодомор в Бессарабії 1946-1947 років загинуло 150 тисяч болгар, що становить третину їх кількості.

Література

Див. також Болгари в Україні

Примітки

Посилання

Конгрес болгар України Болградська гімназія Сайт села Задунаєвка Сайт села Кубей Сайт села Паркан Кліп про бессарабських болгар "Роден Край" - державна газета болгар України Філіпова, М. Масово-формулярні матеріали як джерело для історико-демографічних та антропонімічних досліджень болгарського населення Буджака першої половини XIX століття. - Український історичний збірник, Т. 13 (2010), c.76-84