Соната для фортепіано № 22 фа мажор, опус 54 — музичний твір Лювіга ван Бетховена для фортепіано, написаний ним у 1803–1804 рр. і опублікований через два роки потому.
Не містить посвяти. Належить до найменш популярних сонат композитора.
Композиційно складається з двох частин: «In tempo d'un Menuetto» та «Allegretto».
Критика Вільгельм Ленц вважає твір «дивним» і «безформним», бачачи в ньому ознаки третього періоду творчості Бетховена. Інші дослідники, такі як Ромен Роллан і Борис Асаф'єв, також не знаходять особливих музичних достоїнств сонати, яку нині вважають швидше якоюсь чернеткою, або відпрацюванням композитором своєї технічної майстерності, аніж повноцінним музичним твором.
Примітки
Посилання Ноти на IMSLP Бетховен. Соната № 22 Соната для фортепиано №22 фа мажор (1804), op. 54