Гексоген (циклотриметилентринітрамін, ; ) — бризантна вибухівка, що належить до групи вибухових речовин підвищеної потужності. Має високу питому енергію та швидкість детонації. Вперше був запатентований Георгом Фрідріхом Ґеннінґом у Німеччині в 1898 р.

Властивості

+Властивості Густина 1,8 г/см³ Температура плавлення 202 °С Температура спалахування 215—232 °С Температура вибуху 3380–3700 °С Швидкість детонації 8380 м/с Тротиловий еквівалент 1,6 Фугасність 450–490 см³ Бризантність за Гесом 16—24 мм Чутливість до удару за стандартною пробою 80% Чутливість до тертя з піском 490 кгс/см² Чутливість до тертя без піску 1500 кгс/см² Енергія вибухового перетворення 1290 ккал/кг Гарантійний термін зберігання 20 років

Нормальний агрегатний стан — дрібнокристалічна речовина білого кольору без смаку й запаху. У воді не розчиняється, негігроскопічна (добре розчиняється в концентрованій азотній кислоті, гірше — в ацетоні, погано — у хлороформі, спирті). З металами в хімічну реакцію не вступає. Пресується погано. Від удару, прострілу кулею може вибухати. Загоряється легко й горить білим яскравим шиплячим полум'ям. Горіння може перейти у детонацію.

У чистому вигляді застосовується тільки для спорядження деяких зразків капсулів-детонаторів (для підривних робіт у чистому вигляді - ні). Використовується для промислового виготовлення вибухових сумішей (ПВВ-4 (пластит), С-1, С-2, С-3, С-4, ТГА, МС, ТГ-50). Зазвичай ці суміші застосовуються для спорядження деяких видів боєприпасів. Із цією метою чистий гексоген змішують із флегматизаторами (зазвичай це суміш парафіну й церезину, стеарин, вазелін) і пресують до густини 1,66 г/см³. У суміші ТГА й морська суміш (МС) для підвищення енергії вибухового перетворення в гексоген додають алюмінієву пудру. Всі ці роботи проводять у промислових умовах на спеціальному устаткуванні.

Отримання Необхідні речовини: Уротропін Нітрит натрію або нітрит калію Перекис водню Азотна кислота (60%)

Перший спосіб Готується насичений розчин уротропіну у воді і насичений розчин нітриту у воді, 5:1 за уротропіном. Обидва розчини охолоджуються. Змішується розчин з рівною кількістю HNO3 і швидко змішується з розчином уротропіну, при доброму охолодженні, інтенсивно перемішується. Після припинення реакції ще 1 годину випадає осад, який відфільтровується і промивається. Готується суміш H2O2/HNO3 і охолоджується. Відфільтрований осад потроху досипається в розчин H2O2/HNO3, при ретельному охолодженні. Після припинення реакції розчин відстоюється і фільтрується осад, який і є гексогеном.

Другий спосіб До розчину аміачної селітри в концентрованій азотній кислоті при 20 °С повільно додають уротропін: (CH2)6N4 + 4HNO3 = 4/3(CH2NNO2)3 + 2CH2O + H2O. Потім суміш нагрівають до 60-70°С і протікає реакція 3NH4NO3 + 3CH2O = (CH2NNO2)3 + 6H2O. Для підвищення виходу використовують розчин уротропіну в концентрованій оцтовій кислоті. Гексоген відфільтровують, промивають водою і перекристалізують з ацетону. В продукті зазвичай міститься значна частка октогену.

Застосування

Застосовується як складова частина деяких амонійно-селітряних вибухових речовин та для вторинного заряду в капсулях-детонаторах і в електродетонаторах, а також у вигляді сплавів з іншими нітросполуками.

Позначення: Г в чистому вигляді для снарядів малого калібру, капсулів-детонаторів, виготовлення пластичних та еластичних вибухових речовин. A-IX-1 флегматизований (5 %) для боєприпасів артилерії. Для спрощення ідентифікації підфарбований у рожевий колір. А-ІХ-2 суміш з пудрою алюмінію (20 %) для спорядження бронебійно-запалювальних і реактивних снарядів. А-ІХ-2О суміш А-ІХ-2 флегматизована оксизином. Гекфол-2,5 гексоген флегматизований оксизином (2,5 %). ГТТ сплав гексогену, тротилу, тетрилу (75 %, 12,5 %, 12,5 %) для спорядження авіабомб, застарілий сплав. МС (морська суміш) гексоген, алюміній, тротил, флегматизатор (57,6 %, 17,0 %, 19,0 %, 6,4 %). ПМШ-250 підривні шашки у формі кубу масою 250 г (50×50×50 мм).

Токсичність і ризик отруєння Гексоген належить до високо токсичних речовин. Отруєння можливі як при виробництві та зберіганні, так і у разі аварій чи забруднення довкілля залишками боєприпасів та відходами хімічних виробництв.

За даними токсикологічного профілю Агентства з токсичних речовин та реєстру захворювань США (ATSDR), середня летальна доза (LD50) для щурів при пероральному введенні становить близько 71–118 мг/кг.

У судово-медичній літературі повідомляється, що орієнтовна смертельна доза для людини може становити близько 1 мг/кг, хоча достовірних клінічних підтверджень немає, а дані базуються на токсикологічних оцінках та випадках гострих отруєнь.

Існують розбіжності у значеннях LD50, що може бути пов’язано з різними умовами експериментів, видом тварин, фізико-хімічною формою речовини та способом введення.

Література

Примітки

Посилання

Гексоген на сайті Sappers