Пло́ща Ри́нок — центральний майдан у Львові, історичне серце сучасного міста, характерне для середньовічної архітектури європейських міст. Центр історичної дільниці Середмістя.
Історія Згадки про теперішню головну площу Львова містить книга протоколів судових засідань Львівської міської ради 1382—1389 років (найстаріша в Україні). Там вона фігурує як circulo, що є калькою з німецького ring, слова яке надалі трансформувалося у звичне слов'янське ринок.
Площа виникла за князювання Лева Даниловича у другій половині XIII століття. внаслідок регулярного планування забудови за взірцем середньовічних західноєвропейських міст, як центр торговельного та суспільного життя нового міста, що підтвердили археологічні розкопки 2017 року.
Німецька колонія княжого Львова отримала від короля Казимира III нові привілеї, зокрема, дозвіл закласти нове укріплене місто південніше Високого Замку в низькій, багнистій, рідко заселеній тоді околиці. .
Для парцеляції було застосовано давню галицьку, похідну від грецького ліктя, систему мір. Ще до пожежі 1381 року на площі переважала мурована забудоваМогитич Р. І. Планувальна структура львівського середмістя і проблеми його датування // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Т. CCXXVII. Праці Секції мистецтвознавства. — 1994. — С. 279—288.. З кожного кута площі виходять дві взаємоперпендикулярні вулиці, котрі закінчувалися біля міських фортифікацій, що опоясували середньовічне місто. Площу розміром 142×129 метрів утворюють 44 будинки та ратуша в центрі. Більшість ділянок під забудову мала однакову площу, що було зумовлено уніфікацією податків. 1452 року площа і головні вулиці були забруковані. Від початкової готичної забудови, яка загинула під час пожежі 1527 року, збереглися підвали та фрагменти стін з готичними деталями. Дбайливо відновлюючи вцілілі мури, нові будинки після руйнівної пожежі містяни будують тільки з каменю та цегли і називають їх кам'яницями.
Архітектурний вигляд площі формувався в період розквіту ренесансу у Львові. Ансамбль створювали найкращі архітектори — Петро Красовський, Мартин Градовський, Петро з Барбони, Павло Римлянин, Бернард Меретин, Себастьян Фесінґер та інші. Будівлі споруджувались за замовленням багатої знаті і заможних купців, оскільки ділянки на центральній площі міста були дуже дорогими. Лише дворяни та вище духовенство мали право споруджувати будинки вище трьох поверхів заввишки; лише вони мали право розміщувати на фасаді більше трьох вікон на одному поверсі. Це наклало свій відбиток на архітектурний вигляд будівель: більшість будинків побудовані на вузьких, витягнутих вглибину ділянках, складаються із головної будівлі, внутрішнього двору та флігеля.
Фасади будинків здебільшого тривіконні із асиметрично розміщеними прорізами, що відповідає ренесансній структурі планування: двовіконна світлиця і одновіконна бокова кімната (ванькир). До XVI століття перші поверхи будинків мали криті галереї-підсіння. Підвали виходили за лінію фасаду під теперішній тротуар і мали вхід з вулиці. Нумерації будинків не було. Кожна кам'яничка мала назву від прізвища власника або за елементами декоративного оформлення фасаду: «Під левом», «Під оленем», «кам'яниця Лукашевичів».
Упродовж багатьох століть площа Ринок була центром усього життя Львова — економічного, політичного, культурного. Тут вирував базар, який відвідували перси і англійці, турки і голландці, росіяни і французи.
На площі розміщувалося міське управління, виконувалися судові вироки, влаштовувалися різноманітні урочистості, вистави, процесії.
На площі Ринок у XIX—XX століттях існував ринок, де торгували лише продуктами рільництва — овочами, фруктами, молочними продуктами, а також квітами. У 1940-х роках продуктовий ринок з площі Ринок був перенесений на площу Святого Теодора, де функціював до кінця 1950-х років. Наприкінці 1950-х років вже цей ринок був перенесений на територію старого єврейського цвинтаря, де від 1947 року вже працював колгоспний «Центральний ринок» (нині — Краківський ринок).
Пам'ятки Ратуша
У центрі площі стоїть будівля ратуші. Тут у всі часи і донині урядують виборчі органи міської влади. В середньовіччі містом керував бурмістр, рада, що відала міським бюджетом і податками, та лава, що чинила суд. Нинішня ратуша, що розташована у центрі площі, збудована у 1827—1835 роках в стилі класицизм.
Кам'яниця Бандінеллі
Сучасна пл. Ринок № 2. Свою назву дістала від прізвища власника італійця Роберто Бандінеллі, який 1629 року організував у будинку пошту, звідки поштові кур'єри двічі на тиждень відвозили кореспонденцію в різні куточки Європи. На фасаді будинку зображені дельфіни, які є символом успішної торгівлі. У цьому ж будинку розташовано відділи Львівського історичного музею, зокрема, відділ історичних коштовностей «Королівські Зали». 12 грудня 2008 року в палаці Бандінеллі відбулося урочисте відкриття Музею пошти.
Кам'яниця Убальдіні
Кам'яниця № 3 названа за прізвищем родини львівських міщан італійського походження, котрі володіли попереднім будинком на цьому місці. Нинішній бароковий споруджено 1772 року за проєктом Петра Полейовського на старих фундаментах, що походили ймовірно ще з XV століття. Скульптурне оздоблення, зокрема фігури атлантів, що підтримують балкон виконав Франциск Оленський. Розписи інтер'єрів зробив Станіслав Строїнський (не збереглися). Надалі через зміну власників кам'яницю часом звано «Бзовською» і «Валентинівською». У 1834—1840 роках тут мешкав граф Станіслав СкарбекВуйцик В. С. З історії львівських кам'яниць. Площа Ринок, 3. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 14. — Львів, 2004. — С. 117—123. — ISBN 966-95066-4-13..
Чорна кам'яниця
Сучасна пл. Ринок № 4. Збудована у 1588—1589 роках італійськими архітекторами Павлом Римлянином і Петром Барбоном. Фасад будинку покритий кам'яним діамантовим рустом, котрий потемнів з часом. Звідси і назва будинку. Будинок має багатий декор інтер'єрів, котрі можна вільно оглянути, відвідавши розташований тут історичний музей міста Львова. У 2019 році завершено трирічну реставрацію кам'яниці.
Кам'яниця Лукашевичів
Сучасна пл. Ринок № 5. Збудована у 1571–1577 роках на замовлення львівської міщанки Зофії Ганель за проєктом архітектора Петра Красовського з Лугано на місці давнішої кам'яниці львівського патриція Станіслава Ганля, що була знищена пожежею у 1571 році. Тоді уцілів лише перекритий ґотичними склепіннями перший поверх. Під час реконструкції 1571–1577 років Зофія Ганель за власні кошти відбудувала верхню частину кам'яниці, добудувала офіцини, які від подвір'я отримали ґанок. Будинок отримав також вогнетривкі стіни. Від 1595 року кам'яниця Ганлівська змінила назву та власників. Від цього часу й до XVIII століття належала родині Лукашевичів. Фасад будинку був прикрашений білокам'яною різьбою, колонами, карнизами. Після 1926 року будинок перейшов у власність міста та був сполучений з сусідніми кам'яницями; в ньому розмістилася експозиція Львівського історичного музею.
Палац Корнякта
Сучасна пл. Ринок № 6. Збудована у 1580 році тими ж архітекторами, що будували Чорну кам'яницю. Замовником був заможний грецький купець Костянтин Корнякт, котрий міг собі дозволити розкішний шестивіконний будинок на центральній площі середньовічного міста. Внутрішній дворик будинку оточений з трьох сторін відкритою аркадою. Львів'яни називають його італійським за схожість з ренесансними двориками Флоренції та Рима. Нині будинок належить Львівському історичному музею. В італійському дворику влітку працює кав'ярня, а вечорами відбуваються концерти класичної музики. Як і попередні два будинки, збудований у стилі ренесансу.
Палац Любомирських
Сучасна пл. Ринок № 10. Класичний взірець бароко. Своєю назвою завдячує графові Любомирському, котрий перебудував будівлю для власного житла в 1760 році. В 1895 році палац придбало товариство «Просвіта», котре об'єднало творчі сили української інтелігенції довкола ідеї просвіти простого народу і покращення його долі. 1975 року після адаптації в будинку відкрита експозиція з фондів музею етнографії та художнього промислу.
Кам'яниця Юстгляцівська
Сучасна пл. Ринок, № 12. Кам'яниця збудована у XVI столітті. Тоді власником кам'яниці був радник Йодок Ґляч, від прізвища якого й походить її назва. У 1870-х роках власниками будинку були Самуель Фішер та Сімхе Менкес Райхер. У 1878 році Сімхе Менкес Райхер у подвір'ї кам'яниці збудував невелику за розмірами синагогу «Шомрей Шабат». Синагога зруйнована під час німецької окупації і по війні ця споруда не була знесена, а перебудована під житло. Кам'яниця внесена до реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним № 326/11.
Венеційська кам'яниця
Сучасна пл. Ринок, № 14. Має над вхідним порталом кам'яний герб Венеційської республіки — лев з розкритою книгою. Кам'яниця перебудована Павлом Римлянином за участю Павла Щасливого 1589 року у ренесансному стилі на місці давнішої готичної кам'яниці Гінковської (XVI століття) на замовлення консула Венеційської республіки у Львові та купця Далмати Антоніо Массарі.
Кам'яниця Бєльських (Більських, Кайзерівська, Кралівська)
Сучасна пл. Ринок, № 20. Житловий будинок збудований у XVI столітті. Будинок цегляний, тинькований, витягнутий вглиб ділянки, чотириповерховий. Фасад вирішений у стилі рококо, його прикрашають витончені вази, ліпні гірлянди, фігурні консолі балкону другого поверху з ажурною металевою решіткою. Скульптурний декор виконаний у 1786 році скульптором Франциском Оленським.
Кам'яниця Шольц-Вольфовичів
Сучасна пл. Ринок № 23. Збудований у 1570 році на замовлення вихідців зі Сілезії Шольц-Вольфовичів в стилі ренесансу. Фасад будинку багато декорований як біблійними скульптурними композиціями, так і скульптурними портретами звичайних львів'ян.
Кам'яниця Массарівська
Сучасна пл. Ринок № 24. Відбудований після пожежі 1527 року в ренесансних традиціях. Свого часу його власником також, як і Венеційської кам'яниці, був Антоніо Массарі. Це ще один будинок на площі, де можна оглянути експозицію історичного музею.
Кам'яниця Якубшольцівська
Сучасна пл. Ринок № 25. Вперше згадується у XVI столітті. Спочатку він належав доктору права Миколаю Ґелязінусу, пізніше його придбав райця та будівничий Якуб Шольц. Від початку XVII століття за кам'яницею закріпилася назва «Якубшольцівська». Під цією назвою вона подана на плані середмістя з 1767 року. Від 1752 року в партері будинку працювала друкарня. Разом з друкарнею 1758 року кам'яницю придбав друкар і гравер Іван Филипович. У середині XIX століття кам'яниця належала книгареві Янові Міліковському. У 1873 року надбудований четвертий поверх, а також у 1893, 1904 та 1912 роках проведені реконструкції будинку. Нині будинок перебуває у власності територіальної громади міста Львова. Приміщення в партері перебуває у користуванні громадського закладу харчування (кафе-бар «Білий лицар»).
Кам'яниця Гепнерівська (також «Кам'яниця з афоризмами»)
Сучасна пл. Ринок № 28. Зберігся у незмінному виді з часу своєї відбудови на початку XVII століття. Це одна з найкращих пам'яток львівської житлової архітектури епохи Ренесансу. Будівлю спорудив львівський райця і доктор медицини Павло Домінік Гепнер. Він поселився у приміщенні 1610 року. Відтоді будинок називали Гепнерівським, Докторівським та Домініківським.