Сицилія

Сици́лія (, ) — найбільший острів у Середземному морі. Автономний регіон Італії. Відокремлений від південно-західної околиці материка Мессінською протокою. Адміністративний центр — Палермо. Складається із провінції Агрідженто, Енна, Кальтаніссетта, Катанія, Мессіна, Палермо, Рагуза, Сиракуза й Трапані. Площа — 25700 км². Населення — осіб (2019).

Назва Сицилія або Сіці́лія (, ; , ) — сучасна назва. Сики́лія (, ) — назва острова і римської провінції (750 до н. е. — 640). Сіке́лія (, Sikelía) — грецька назва (550 до н. е. — 300). Тринакрія () — римська назва у 30 до н. е. — 300 рр.

Географія

Географічне положення Сицилія — найбільша область за площею серед областей Італії. Вся її територія складається з островів, причому 98 % припадає на сам острів Сицилія, який відділений від материкової Італії Мессінською протокою. Найменша ширина протоки становить 3,5 км. Форма острова нагадує трикутник, завдяки чому острів називають Тринакрія ( — «трикутна»). Зручні бухти трапляються зрідка (переважно на північно-західному та східному узбережжях).

Рельєф

Берегова лінія Сицилії простяглася майже на 1000 км; береги переважно круті, на півночі острова — абразійні. Для місцевого пейзажу типові великі перепади висот, оскільки на Сицилії переважає гористий та горбкуватий рельєф. Вздовж північного берега (узбережжя Тірренського моря) простягається система глибоко розчленованих гірських хребтів та окремих масивів Пелоритані, Неброді та Мадоніє. Вони утворюють гірську систему Сицилійські Апенніни, яка структурно є продовженням гір Апеннінського півострова. Ці гірські масиви складаються переважно з гнейсів, кристалічних сланців, філітів. У будові гір Неброді значну роль відіграє фліш, а гір Мадоніє — вапняк та доломіти. Центральна частина Сицилії зайнята низькогір'ями та горбистими височинами, складеними глинами, сланцями, мергелями; тут знаходиться невеликий гірський масив, відомий як Ерейські гори. Південно-східну частину острова займає вапнякове закарстоване гірське плато Іблейських гір. Рівнинні ділянки займають близько 15 % території острова й характерні для західного та східного узбережжя; найбільша рівнина — поблизу міста Катанія.

На острові Сицилія розташований активний вулкан Етна, висотою приблизно 3329 метрів. Етна — найвищий вулкан в Європі (3328 м); останнє сильне виверження було в 1971 році. Його висоту неможливо визначити точно, оскільки вона постійно змінюється в результаті вивержень і викиду шлаків. Етна — найвища гора Сицилії, займає територію площею 1250 квадратних кілометрів. Висока активність вулкана зумовлена розташуванням на стику двох тектонічних плит: Африканської та Євразійської. З цієї ж причини Сицилія є регіоном з високим рівнем сейсмічної активності: на острові часто відбуваються землетруси, інколи дуже руйнівні, такі як Сицилійський землетрус 1693 року або Мессінський землетрус 1908 року.

На острові є також кілька неактивних вулканів. На прилеглих Ліпарських островах, розташованих на північний схід від Сицилії, є активний вулкан Стромболі.

Найвищі гори: Етна (3328 м), Піццо Карбонара (1979 м), Монте Соро (1847 м).

Регіональні природні парки: Алькантара, Етна, Неброді, Мадон'є, Макалубе-ді-Арагона.

Гідрографія Сицилія з усіх боків оточена водами Середземного моря (північне узбережжя острова омиває Тірренське море, яке є частиною Середземного). На острові є декілька річок, найбільші з яких Сальсо (144 км) та Сімето (113 км).

РічкаДовжина в кмСальсо144Сімето113Беліче107Діттайно105Платані103Горналунга81Джелі74Сальса Чімароса72Torto58Ірмініо57Дирило54Вердура53Алькантара52Телларо45Анапо40

Клімат Клімат Сицилії — типово середземноморський, з жарким літом та короткою м'якою зимою. Кількість сонячних годин в середньому сягає 2500 на рік (для порівняння, в континентальній Італії — 2000, на півдні Франції — 1800). Незначні опади випадають переважно в зимові місяці — з жовтня до березня. Максимальна температура спостерігається в липні та серпні — в середньому +26 °C, а мінімальна від +10 °C до +14 °C — в грудні й лютому. Температура води коливається між +16 °C взимку і +27 °C улітку.

Дикоросла рослинність відповідна до клімату. Для пейзажу острова характерні культурні рослини (цитрусові, виноград, пальми, кактуси, опунція). Вершина Етни близько дев'яти місяців року покрита снігом.

Історія

Доісторичний період

Перші сліди людини на території Сицилії належать до епохи палеоліту.

В епоху раннього неоліту (7000—6000 до н. е.) територія Сицилії була заселена носіями культури кардіальної кераміки. Аж до ранньописемного періоду розвиток Сицилії відбувався синхронно з сусідньою Мальтою, на обох островах представлені ті самі археологічні культури з однаковими особливостями (пор. доісторична Мальта), за тим винятком, що на Сицилії не споруджували мегалітичні храми (тобто щодо Мальти вона могла займати підлегле становище).

Найдавніші мешканці Сицилії, відомі з письмових давньоримських джерел — сікани, нащадки автохтонної археологічної культури Кастеллуччо), а також сікули та елімці (один з «народів моря», що прибув з Малої Азії). Одна з найвідоміших археологічних пам'яток Сицилії доримського періоду (XII–VII століття до н. е.) — некрополь Панталіка з понад 5000 гробниць, вирубаних у скелях, занесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Античність

З VII століття до н. е. Сицилія була колонізована поселенцями з Карфагена та греками. На той час на сході острова проживали сікули, а на заході — фінікійці. Перші незабаром асимілювалися, а останніх вигнали з острова після битви при Гімері (480 рік до н. е.)

Найдавнішою грецькою колонією на Сицилії вважається Наксос, заснований у 734 року до н. е. на східному узбережжі біля гори Етни. Його заснували вихідці з Халкіди на Евбеї та з острова Наксос в Егейському морі. Близько 735 до н. е. дещо південніше коринфяни заснували Сиракузи — найбільшу грецьку колонію на Сицилії. У 729 року до н. е. засноване місто Катане (Катанія). Близько 730–720 років до н. е. вихідці з Кум та інших халкидських міст почали колонізацію Мессінської протоки й заснували Занклу, пізніше названу Мессіною.

Під час Пелопоннеської війни 431–404 років до н. е. Афіни намагалися захопити Сицилію, але зазнали невдачі. З V століття до н. е. Карфаген прагнув заволодіти островом Сицилія. Особливої гостроти боротьба проти карфагенської експансії досягла за тиранів Сиракуз Діонісія I та Агафокла. Остаточно карфагеняни були витіснені з острова римлянами під час Першої Пунічної війни 264–241 років до н. е.

241 року до н. е. Сицилія стала першою римською провінцією, житницею Риму. Тут були значні рабовласницькі латифундії. Водночас на Сицилії спалахували найбільші повстання рабів.

Середньовіччя

В епоху раннього Середньовіччя Сицилія перебувала в руках вандалів (V століття н. е.), остготів (VI століття), Візантії (535), арабів — з 888 року. 948 року на Сицилії утворився емірат. У XI столітті Сицилію завоювали нормани. Норманське завоювання супроводжувалося масовим напливом поселенців з Франції та Італії, внаслідок чого арабську та грецьку мови витіснила сицилійська мова, що тут сформувалася. Під час хрестових походів Сицилія, завдяки вигідному географічному положенню, переживала економічний підйом.

У XII–XIII століттях Сицилія була частиною Сицилійського королівства. У 1266—1268 роки Сицилійським королівством заволодів Карл I Анжуйський. 1282 року проти нього спалахнуло повстання, в результаті якого Анжуйська династія втратила владу над Сицилією. У 1282—1302 роки на острові утвердилися королі Арагону.

1434 року засновано Катанійський університет.

Новий час

За Утрехтським мирним договором 1713 року острів Сицилія відійшов до Савойського герцогства. За Лондонським договором 1720 року Сицилія відійшла до Австрії.

У 1735—1860 Сицилією правили Бурбони з Неаполя (Королівство Обох Сицилій).

У 1806 році засновано університет Палермо.

У період наполеонівського панування в Італії на Сицилії перебував неаполітанський король Фердинанд IV (1799—1802, 1806—1814).

У 1812 король змушений проголосити конституцію, складену за зразком англійської, яку, проте він скасував у 1816.

У 1860 на Сицилії спалахнуло повстання, яке підтримав Джузеппе Гарібальді зі своєю «Тисячею», в результаті чого острів був звільнений від влади Бурбонів і в 1861 ввійшов до складу об'єднаного Італійського королівства.

У кінці XIX століття на Сицилії вирували великі селянські повстання.

Новітня історія Під час Другої світової війни Сицилія стала плацдармом для наступу союзних військ на Апеннінському півострові. У 1943 здійснено висадку союзних військ у Сицилії.

У XX столітті економіка Сицилії зберігала аграрний характер. З цим значною мірою пов'язано існування на Сицилії такої потужної злочинної організації, як сицилійська мафія.

У 1947 Сицилія отримала обласну автономію.

Адміністративний поділ

Адміністративно регіон Сицилія поділений на 9 провінцій:

№ПровінціяПлоща,км²Населення,чол. (2013)Густота населення,чол./км²Кількість комун 1 Агрідженто 3042 455 288 149,6 43 4 Енна 2562 173 558 67,7 20 2 Кальтаніссетта 2128 272 359 127,9 22 3 Катанія 3553 1 084 674 305,3 58 5 Мессіна 3247 654 520 201,5 108 6 Палермо 4992 1 244 012 249,2 82 7 Рагуза 1614 313 698 194,3 12 8 Сиракуза 2109 402 680 190,9 21 9 Трапані 2460 435 877 177,1 24 Разом по Сицилії 25.711 5.050.001 196 390

Деякі провінції включають прилеглі маленькі острови: Ліпарські острови (Мессіна), острів Устіка (Палермо), Егадські острови й острів Пантеллерія (Трапані), Пелагські острови (Агрідженто).

Економіка Завдяки економічному зростанню останніх років Сицилія піднялася на восьме місце серед областей Італії за ВВП. Це приблизно 86 000 млн євро. Проте ВВП на особу досі залишається доволі низьким і становить близько 17 000 євро, що значною мірою пояснюється хоч і слабшим, але все ще наявним впливом мафії в певних регіонах острова.

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2008 2009ВВП(млн євро) 67 203,8 70 530,1 72 855,0 75 084,5 77 327,3 80 358,1 82 938,6 88 327,73 86 015,0 ВВП на душу населення(євро) 13 479,6 14 185,7 14 662,2 15 053,9 15 440,1 16 023,2 16 531,5 17 533 17 045,2Istat.it — Conti economici regionali Sicilia nel 2008 PIL a '0.7 % livesicilia.it

Сектори економіки У таблиці подано дані про сектори економіки Сицилії за 2006 рік: Економічна активність ВВП (млн €) % сектор(в регіоні) % сектор(в країні)Сільське господарство, рибальство 2 923,3 3,52 % 1,84 %Промисловість 7 712,9 9,30 % 18,30 %Будівництво 4 582,1 5,52 % 5,41 %Торгівля, готельний бізнес, транспорт, телекомунікації та інші галузі сфери послуг 15 159,7 18,28 % 20,54 %Фінансова діяльність та ринок нерухомості17 656,1 21,29 % 24,17 %Інші галузі економічної активності24 011,5 28,95 % 18,97 %ПДВ та інші податки 10 893,1 13,13 % 10,76 %ВВП Сицилії 82 938.6

Промисловість У 1950-х — 1970-х роках тут з'явилися потужні осередки промисловості. У 1973 році в промисловості було зайнято 30,6 % економічно активного населення (причому близько 1/3 їх — ремісники), у сільському господарстві — 27,2 %. Традиційні галузі промисловості — видобуток сірки, будівельного каменю, морської солі, харчова (переробка цитрусових, помідорів, оливок, виноробство), деревообробна, швейна, суднобудування (Палермо, Мессіна). Серед нових галузей — видобуток калійних солей, нафти, природного газу; нафтопереробка (Аугуста, Пріоло, Рагуза, Джела, Мілаццо), хімічна (найбільші центри — Пріоло та Джела), цементна, електротехнічна та радіоелектронна промисловість. Виробництво електроенергії переважно на ТЕС, понад 10 млрд кВт·год.

Найбільший нафтопереробний завод потужністю 20 млн т на рік сирої нафти побудований у місті Мілаццо.

Головний транспортний вузол Сицилії — Палермо, порт, вузол повітряних шляхів сполучення, автомобільних доріг та залізниць. Інші порти: Аугуста (36,3 млн т), Джелі, Мілаццо; велика частина вантажообігу — нафта і нафтопродукти. Через Мессінську протоку Сицилія з'єднана з Апеннінським півостровом поромом Мессіна — Реджо-Калабрія.

Сільське господарство