Птерозаври (Pterosauria) — вимерлий ряд плазунів мезозойської ери, що освоїли повітряне середовище проживання. Вони жили 210—65,5 млн років тому, одночасно з динозаврами і морськими ящерами. У наш час виділяють близько 60 родів птерозаврів, що об'єднуються в 16 родин. Знахідки птерозаврів украй рідкісні через погане збереження скелету.

Опис Анатомія птерозаврів значно відрізнялася від їх предків рептилій завдяки адаптації для польоту. Кістки птерозавра були порожніми та заповнені повітрям, так само як і кістки птахів. Вони мали кіль грудної клітини, яка була розвинена для посилення польотних м'язів і збільшений мозок який свідчить про функції пов'язані з польотом. В деяких пізніших птерозаврів, хребетні кістки за плечима зрослися в структуру, що відома як notarium, що додавала жорсткості тулуба під час польоту, і забезпечувала надійну підтримку лопаткам (плеча).

Крила Крила птерозавра були утворені мембранами зі шкіри та інших тканин. Основні мембрани кріпилися до дуже подовженого четвертого пальця кожної руки і здовж бокових частин тіла до щиколоток.

Хоча раніше гадали, що то були прості структури зі шкіри, дослідники відносно недавно показали, що мембрани крила птерозаврів були дуже складними та динамічними структурами, які відповідали активному способу польоту. Зовнішні частини крила (від кінчика до ліктя) були посилені щільно розташованими волокнами, що названі актинофібрилами (). Актинофібрили самі по собі складалися із трьох різних шарів у крилі, утворюючи перехресне переплетіння при накладанні один на одного. Функція актинофібрил не відома, так само і як точний матеріал з якого вони були утворені. Залежно від їхнього точного складу (кератин, м'язи, еластичні структури, і т. д.), вони могли бути або сполучальними або посилювальними елементами в зовнішній частині крила. Мембрани крила також містили тонкий шар м'язів, фіброзну тканину, і унікальну, складну систему циркуляції зациклених кровоносних судин.

Історія вивчення У 1784 італійський натураліст Козімо Коллін опублікував опис скелета птерозавра, знайденого в кар'єрах Баварії. Він припустив, що це залишки невідомого морського створіння. У 1801 році французький зоолог Жорж Кюв'є вивчив малюнок Коллін і встановив, що скелет належить летючій рептилії. Він назвав її «Ptero-Dactyle» («крилатий палець»). У 1960-х роках XX століття радянським палеонтологом А. Г. Шаровим знайдено добре збережений скелет сордеса у верхньоюрських «паперових» сланцях хребта Каратау в Казахстані. По ньому було вперше достовірно встановлено наявність волосяного покриву і будову літальної перетинки. У 1984 році радянський палеонтолог Л. А. Несов встановив існування гігантських беззубих птерозаврів аждархід. З 1996 року вчені різних країн отримали доступ до вивчення формації Ісянь нижньокрейдових віку, розташованої в провінції Ляонін, Китай. Були виявлені сотні скелетів амфібій, птахів, динозаврів прекрасного збереження, включаючи декількох птерозаврів.

Класифікація Взаємозв‘язки птерозаврів досі погано розуміють, не розв‘язано багато питань щодо взаємозв‘язків крупних груп (не кажучи про окремі види). Так, дебати ведуться, до прикладу, на рахунок монофілетичності EopterosauriaMatthew G. Baron (2020). «Testing pterosaur ingroup relationships through broader sampling of avemetatarsalian taxa and characters and a range of phylogenetic analysis techniques». PeerJ. 8: e9604. doi:10.7717/peerj.9604. PMC 7512134. . й Wukongopteridae, положення Anurognathidae (варіюється від чи не найпримітивніших птерозаврів до сестринського таксона Pterodactyloidea), взаємозв‘язків усіх клад примітивніших за Novialoidea (зокрема й тих, які зазвичай не включають до Eopterosauria) тощо. Не ліпші обставини склалися і з систематикою Pterodactyloidea: положення багатьох клад разюче відрізняється на різних філогенетичних деревах, внутрішні зв‘язки багатьох груп є предметом дискусій, зокрема, жваво обговорюється проблема Ornithocheiridae/Anhangueridae (більшість представників належать до однієї з двох родин, проте немає загальноприйнятої думки щодо того, до якої саме), приналежності Thalassodrominae до TapejaridaePinheiro, F.L., Fortier, D.C., Schultz, C.L., De Andrade, J.A.F.G. and Bantim, R.A.M. (in press). «New information on Tupandactylus imperator, with comments on the relationships of Tapejaridae (Pterosauria).» Acta Palaeontologica Polonica, in press, available online 03 Jan 2011. тощо.

Нижче наведену кладограму засновано на результатах отриманих Longrich, Martill & Andres (2018):

Галерея

Див. також Летючі тварини Список птерозаврів

Примітки

Коментарі

Виноски

Джерела André J. Veldmeijer, Mark Witton & Ilja Nieuwland. Pterosaurs: Flying Contemporaries of the Dinosaurs. — Sidestone Press, 2012. 134 стр.

Посилання Птерозаври Піонери повітряного океану. «Моя наука» The Pterosaures Database. Systematics