Соціальна екологія вивчає відносини у системі «суспільство — природа» між людьми та навколишнім середовищем, а також взаємозалежність серед людей, колективів та інституцій (Микола Реймерс).

Розвиваючись з біологічної екології, екології людини, теорії систем і екологічної психології, соціальна екологія набуває «широкої, міждисциплінарної точки зору, що приділяє більше уваги соціальним, психологічним, інституційним і культурним контекстам відносин між людьми і навколишнім середовищем, ніж попередні версії екології людини»Стокольс, Даніель. "Встановлення та підтримка здорового середовища: до соціальної екології зміцнення здоров'я". Американський психолог 47.1 (1992): 6. Доступно за адресою: https://webfiles.uci.edu/dstokols/Pubs/Est%20%26%20Maintain%20Hlthy%20Envts.pdf

Соціальна екологія в даний час формується як приватна самостійна наука зі специфічним предметом дослідження, а саме:

склад і особливості інтересів соціальних верств і груп, які експлуатують природні ресурси;

сприйняття різними соціальними верствами і групами екологічних проблем і заходів з регулювання природокористування;

облік і використання на практиці природоохоронних заходів, виокремлюючи особливості та інтереси соціальних верств і груп.

Види соціальної екології Соціальна екологія поділяється на:

економічна демографічна урбаністична футурологічна правова

Основні задачі та проблеми Головною задачею соціальної екології є вивчення механізмів впливу людини на навколишнє середовище та і тих перетворень в ній, які виступають результатом людської діяльності.

Проблеми соціальної екології зводяться переважно до трьох головних груп:

планетарного масштабу - глобальний прогноз про населення і ресурси в умовах інтенсивного промислового розвитку (глобальна екологія) і визначення шляхів подальшого розвитку цивілізації;

регіонального масштабу - вивчення стану окремих екосистем на рівні регіонів і районів (регіональна екологія);

мікромасштабні - вивчення основних характеристик і параметрів міських умов життя (екологія міста або соціологія міста).

Концептуальна орієнтація Згідно СтокользСтокольс, Даніель. "Переведення соціальної екологічної теорії в керівні принципи для зміцнення здоров'я населення". Американський журнал зміцнення здоров'я 10.4 (1996): 282-298. Доступно за адресою: https://webfiles.uci.edu/dstokols/Pubs/Translating.PDF?uniq=-z4kp10 основними принципами соціальної екології є:

Багатовимірна структура середовища людини — фізичні та соціальні, природні та побудовані особливості; об'єктивно-матеріальний, а також сприйнятий-символічний (або семіотичний); віртуальні та місцеві функції Крос-дисциплінарний, багаторівневий, контекстуальний аналіз відносин між людьми та навколишнім середовищем, що охоплює проксимальний та дистальний масштаби (від вузької до широкої просторової, соціокультурної та часової сфери) Принципи систем, особливо петлі зворотного зв'язку, взаємозалежність елементів системи, передбачення ненавмисних побічних ефектів державної політики та екологічних заходів Переклад теоретичних і дослідницьких результатів у заходи громад та політику Привілейовування та об'єднання академічних та неакадемічних перспектив, включаючи вчених та академіків, громадян та громадських груп зацікавлених сторін, бізнес-лідерів та інших професійних груп, а також урядовців. Трансдисциплінарні цінності та орієнтація, синтезуючи поняття та методи з різних галузей, що стосуються окремих дослідницьких тем.Наш, Джастін М. «Трансдисциплінарна підготовка: ключові компоненти та передумови успіху». Американський журнал превентивної медицини 35.2 (2008): S133-S140.

Академічні програми Кілька академічних програм поєднують широке визначення «екологічних досліджень» з аналізом соціальних процесів, біологічних міркувань і фізичного середовища. Ряд програм соціального екологічного навчання та дослідницьких інститутів формують глобальну еволюцію соціальної екологічної парадигми. Наприклад, див.:

UC Irvine Школа соціальної екології Єльська школа лісового господарства та екологічних досліджень Корнельський університетський коледж екології людини Нью-Йоркський університет, екологічна освіта Інститут соціальної екології в Плейнфілді, В.Т. Інститут соціально-екологічних досліджень, Франкфурт Інститут соціальної екології, Відень Стокгольмський центр стійкості

Більшість з 120 перерахованих програм у сфері екології людини знаходяться за посиланням нижче, але багато з них перетинаються з соціальною екологією:

Перелік програм та інституцій Товариства екології людини

Див. також Соціоекологія Соціальна екологія (Букчин) Екологія

Примітки