Гана — західноафриканська країна, що знаходиться на північному узбережжі Гвінейської затоки . Загальна площа країни 238 533 км² (82-ге місце у світі), з яких на суходіл припадає 227 533 км², а на поверхню внутрішніх вод — 11 тис. км². Площа країни трохи трохи більша за третину площі України.

Етимологія Офіційна назва — Республіка Гана, Гана (). Назва країни походить від назви однойменного середньовічного (з IV по XIII століття) західно-африканського королівства Гана. Одним з титулів його правителя був «гана», що означало воєначальника, від цього титулу отримало назву й головне місто держави. Однак сучасна територія Гани ніколи не входила до нього. Колишня британська колоніальна назва до 1957 року — Золотий берег, пов'язана з вивозом золота з цієї території.

Історія дослідження території

Географічне положення

Гана — західноафриканська країна, що межує з трьома іншими країнами: на півночі — з Буркіна-Фасо (спільний кордон — 602 км), на заході — з Кот-д'Івуаром (720 км), на сході — з Того (1098 км). Загальна довжина державного кордону — 2420 км. Гана на півдні омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 539 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя.

Крайні пункти

Час

Час у Гані: UTC0 (-2 години різниці часу з Києвом).

Геологія

Геологічна будова Геологічна будова Гани представлена переважно кристалічними породами докембрійського віку. Більша частина території країни лежить на древньому кристалічному фундаменті Африканської платформи, які формують Гвінейський щит — один з ключових елементів геології Західної Африки. Основу складають породи архейського та протерозойського віку — гнейси, сланці, кварцити, граніти, зеленокам'яні пояси (із запасами золота), а також метаморфічні породи. У центральній та південній частинах поширені також молодші осадові породи.

Сейсмічність

Вулканізм

Рельєф

Середні висоти — 19(0 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м). Найвища точка — гора Афаджато (885 м) на східній околиці країни у горах Того.

Рельєф Гани переважно рівнинний або хвилясто-горбистий, переважно з висотами 150—300 м над рівнем моря. Більшість території займає плоскогір'я Ашанті, висоти якого коливаються в межах 200–400 м. На східній околиці країни підносяться гори Того з найвищою точкою країни — горою Афаджото (Афадьято) (885 м) у східній частині, поблизу кордону з Того. На півночі розташовані низовинні рівнини басейну річки Вольта.

Узбережжя На узбережжі низькі піщані пляжі перемежаються з солоноводними лагунами, обрамованими невеликими гаями кокосових пальм.

Острови

Клімат

Південь Гани лежить у екваторіальному кліматичному поясі, північ — у субекваторіальному. Цілий рік панують екваторіальні повітряні маси. На узбережжі цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами. На півночі влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження достатнє, але влітку може відмічатись посушливий сезон.

Гана є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Річки

Річки країни належать басейну Гвінейської затоки Атлантичного океану. Річка Вольта і її притоки, особливо Чорна Вольта, Біла Вольта, Оті і Афрам, утворюють основну систему стоку. Серед дрібніших річок виділяються Тано, Анкобра і Пра.

Озера

Єдине велике природне озеро Босумтві знаходиться за 34 км на південний схід від Кумасі, має майже округлу форму і оточене пологими лісистими горбами висотою понад 180 м над рівнем озера.

Після споруди дамби на річці Вольта в ущелині у Акосомбо в 1964 році утворилося величезне водосховище Вольта площею 8500 км². Завдяки цьому відкрилися нові перспективи для розвитку судноплавства всередині країни, прісноводного рибальства і зрошуваного землеробства. Гідроелектростанція на річці побудована також і в Кпонге, разом вони забезпечують енергією алюмінієвий комбінат в Темі і інші промислові підприємства на півдні країни.

Болота

Ґрунтові води

Ґрунти

Рослинний світ

За флористичним районуванням світу Гана належить до Гвинео-Конголезької області Африканського підцарства Палеотропічного флористичного царства.

На півночі Гани — савана, на південному заході — вологі тропічні ліси. У межах території Гани відособлюють прибережний, лісовий і саванний райони, розділені невисокими лісистими уступами. Далі в глибінь країни тягнеться плоска рівнина, місцями усіяна останцевими горбами і порослі колючими чагарниками і приземкуватими деревами. Далі на півночі від цієї рівнини знаходиться лісисте плато. Це і є знаменитий західноафриканський ліс з високими деревами, що стоять дуже близько одне до одного і чия густа крона затримує яскраве сонячне світло і забезпечує в наземному ярусі вологі теплі умови, сприятливі для зростання ліан і епіфітів.

Тваринний світ

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Ефіопської області: південна частина, узбережжя Гвінейської затоки — до Західноафриканської, північна частина — до Східноафриканської підобласті.

Стихійні природні явища На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: сухі пилові вітри харматани дмуть з Сахари з січня по березень; посухи.

Природні ресурси

Мінеральні ресурси

Надра Гани багаті на ряд корисних копалин: золото, алмази, боксити, марганець, нафту, срібло, кам'яну сіль, вапняк.

Водні ресурси Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 53,2 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 340 км² зрошуваних земель.

Земельні ресурси Земельні ресурси Гани (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 69,1 %, орні землі — 20,7 %, багаторічні насадження — 11,9 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 36,5 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 21,2 %; інше — 9,7 %.

Охорона природи

Серед екологічних проблем варто відзначити: сезонні посухи на півночі, що завдають значної шкоди примітивному сільському господарству; знеліснення; перевипасання; ерозію ґрунтів; браконьєрство; руйнування природних біотопів; забруднення вод; недостатні запаси питної води.

Гана є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Конвенції про біологічне різноманіття (CBD), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC), Кіотського протоколу до Рамкової конвенції, Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD), Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів, Конвенції з міжнародного морського права, Монреальського протоколу з охорони озонового шару, Міжнародної конвенції по запобігання забрудненню з суден (MARPOL), Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років, Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь.

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Конвенції з охорони морських живих ресурсів.

Природоохоронні території

Екорегіони

Фізико-географічне районування За фізико-географічним районуванням світу Гана належить до Гвінейської фізико-географічної область Гвінейської фізико-географічної країни. Основними типами ландшафтів тут є вологі екваторіальні ліси, савани, болотисті узбережжя та галерейні ліси вздовж річок. Зазвичай виділяють п'ять основних фізико-географічних районів: Прибережна низовина (рівнинний рельєф; вологий екваторіальний клімат; рослинність представлена мангровими заростями і болотяними формаціями); Лісова зона (рельєф горбистий, із залишками плато Ашанті та східних хребтів; клімат вологий, із двома сезонами дощів; густі тропічні ліси на фералітних червоноземах); Північна савана (хвилясті рівнини та плоскогір'я; клімат тропічний сухий; гвінейська та суданська саванова рослинність на червоно-бурих та латеритних ґрунтах); Вольтське плато і хребет Атакора (височинне плато та гори; клімат помірно вологий; рослинність саванова з лісовими елементами в долинах); Басейн Вольти (басейн великого штучного озера Вольта, створеного греблею Акасомбо).

Див. також Африка Гвінея (регіон)

Примітки

Література

Українською

Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0 Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с.

Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6 Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8 Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7 Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4 Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7 Маринич О. М., Шищенко П. Г., Пащенко В. І. Фізична географія світу : Підручник.  — К. : Вища школа, 2002. — 463 с. — ISBN 966-642-018-4

Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1 Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6 Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8

Англійською

Російською

Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с.

Посилання

Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021 Ґана, Республіка Ґана / В. І. Ткаченко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-25492.

 — карти ґрунтового покрову Гани.