Єгипет — північноафриканська країна, що знаходиться на стику африканського континенту з євразійським, частково лежить в Азії (Синайський півострів) . Загальна площа країни 1 001 450 км² (30-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 995 450 км², а на поверхню внутрішніх вод — 6 тис. км². Площа країни у 1,5 рази більша за площу території України. Населення сконцентровано у вузькій долини Нілу і його дельти, та частково на узбережжі Червоного моря, Синаю й навколо Суецького каналу, що означає 95 % населення використовує лише близько 5,5 % від загальної земельної площі цієї країни.

Етимологія Офіційна назва — Арабська Республіка Єгипет, Єгипет ( Джумхуріят Міср ель-Арабія, Міср). Назва країни походить від античної назви країни , що, у свою чергу, походить від . За словами Страбона, грецька назва походить від топоніму Егейо Гіптіос , що означав землі під Егейським морем. Інша версія походження топоніму вказує на єгипетську назву міста Мемфіс, * ħāwit kuʔ pitáħ, що означає будинок (храм) душі бога Птаха. Арабська назва країни, Міср (), виводиться від загальносемитського слова міцраїм () — місто, або засновувати. Уперше було використано у значенні Єгипет в аккадських джерелах. Османська назва Місир походить з арабської. Ім'я Єгипту на івриті буквально означає «два Єгипта», можливо, від стародавніх царств Верхнього і Нижнього Єгипту. Також може означати протоки або вузькі місця, що вказує на форму країни, яка простяглася уздовж річки Ніл, і має символічне значення в Біблії щодо історії Виходу єврейського народу з Єгипту. Міцраїм — ім'я одного з синів біблійного Хама, нащадки якого населяли Єгипет. Коптською мовою Єгипет вже 5 тисячоліть зветься Кем (kmt), що означає чорну землю, імовірно, від кольору мулу Нілу після літньої повені, на противагу пустелі, названої червоною землею (dšrt). З 1958 по 1961 роки Єгипет разом з Сирією утворювали єдину державу — Об'єднану Арабську Республіку.

Історія дослідження території

Географічне положення

Єгипет — північноафриканська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на північному сході — з Ізраїлем (спільний кордон — 208 км) і сектором Газа Палестинської держави (13 км), на заході — з Лівією (1115 км), на півдні — з Суданом (1276 км). Загальна довжина державного кордону — 2612 км. Єгипет на півночі омивається водами Середземного моря Атлантичного океану; на сході — водами Червоного моря Індійського океану. Загальна довжина морського узбережжя 2450 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до еквідистантної лінії між Кіпром і Єгиптом. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя.

Крайні пункти

Час

Час в Єгипті: UTC+2 (той самий час, що й у Києві).

Геологія

Сейсмічність

Територія Єгипту характеризується помірною сейсмічністю. Проте, фіксуються 5-6 бальні землетруси (за шкалою Ріхтера). Так, 3 серпня 2026 року у Єгипті стався помірний (за шкалою інтенсивності MSK-64) землетрус магнітудою 5,6 балів (за шкалою Ріхтера). Епіцентр землетрусу розташовувався приблизно за 38 км на північ від міста Суец. Підземні поштовхи відчули мешканці сусідніх країн, зокрема Ізраїлю, Сектора Гази, Йорданії та ЛівануEarthquake strikes Egypt with reports of shaking across Middle East. // Abu Sultan, Ahmed Tolba & Hatem Maher. Monday 03 August 2026 08:45 BSTУ туристичній країні у розпал сезону стався потужний землетрус. 03.08.2026, 14:44.

Вулканізм

Рельєф

Більша частина Єгипту розташована на околицях стародавньої Африканської платформи, не сильно збуреної складкоутвореннями, тому рельєф країни переважно рівнинний. Середні висоти — 321 м; найнижча точка — западина Каттара (-133 м); найвища точка — гора Святої Катерини (2629 м). Виділяються розлогі плато Лівійської пустелі (займає близько 60 % території країни) на захід від Нілу, Аравійської пустелі на сході, витягнуте з півночі на південь між долиною Нілу і Червоним морем, а на крайньому південному сході — північна периферія — плато Нубійської пустелі. Невисокі гори (понад 2000 м над рівнем моря), над якими вирізняється найвища точка країни — гора Святої Катерини (2642 м), розташовані на півдні Синайського півострова, а середньовисотний гірський хребет гір Етбай (понад 1000 м над рівнем моря) простягнувся вздовж усього узбережжя Червоного моря (найвищі вершини Шаїб-ель-Банат — 2187 м і Хамата — 1977 м).

Більшу частину території Єгипту займають плато з висотами 300–1000 м (плато Лівійської, Аравійської і Нубійської пустель), які поступово підвищуються на сході до 2200 м і обриваються до Червоного моря і Суецької затоки. У північній частині Лівійської пустелі розвинені великі безстічні западини еолового походження — Каттара (-133 м), Ель-Фаюм (-43 м) і Сива (-17 м). Поряд з долиною Нілу, більшість краєвиду Єгипту це пустелі. Вітри можуть створювати піщані дюни заввишки понад 30 м. Єгипет охоплює частину пустелі Сахари і Лівійської пустелі. Ці пустелі стали називати «Червона земля», ще за часів стародавнього Єгипту і вони захищали Королівства фараонів від західної кочівної загрози.

Плато Лівійської пустелі, складене пісковиками і вапняками, має абсолютні висоти близько 100 м на півночі і до 600 м на півдні. В його межах розташовані кілька западин. Найпівнічніша і найбільша з них Каттара (площею близько 19 тис. км²) має абсолютні відмітки до 133 м нижче рівня моря і зайнята солончаками. На захід від неї знаходиться солончакова западина Сива, на схід — западина Фаюм, а в південно-східному напрямку йдуть Бахарія, Фарафра, Дахла, Харга. У всіх западинах розвиваються оази, в яких процвітає землеробство. У цьому спекотному районі характерні пустелі наступних типів: кам'янисті (гамади), галькові (реги), піщано-галькові (серіри), піщані (ерги) і солончакові (себх). Значну площу на заході займає велика піщана пустеля з чітко вираженим ніздрюватим рельєфом, де піщані поздовжні пасма з'єднані піщаними перемичками. Гамади і реги, що утворилися в результаті вивітрювання корінних порід, домінують на півночі і сході. Правда, там же зустрічаються довгі пасма дюн, серед яких особливо виділяється Абу-Мухаррік протяжністю близько 650 км. Лівійська пустеля практично безводна, виходи ґрунтових вод на поверхню є лише в оазах.

Плато Аравійської пустелі складено древніми кристалічними породами, що виходять на поверхню на сході в горах Етбай і перекриваються на заході потужною товщею вапняків та пісковиків. Воно займає висотне положення від 500 до 1000 м над рівнем моря, та має ухил у напрямку до долини Нілу і сильно розчленоване сухими руслами річок — «ваді». Тут, переважно, поширені пустелі типу гамад. Аналогічну будову має Нубійське плато з висотами від 350 м на заході до 1000 м на сході. Його досить рівна поверхня порушується невеликими групами гір заввишки від 1350 м. Плато доволі густо порізане численними ваді.

У межах Синайського півострова поширюється з півдня на північ найбільш піднесений в країні гранітний масив (з окремими вершинами більш як 2500 м над рівнем моря), вапнякове плато Ель-Ігма (менше 2000 м над рівнем моря) і пісковикове плато Ет-Тіх (заввишки від 1850 до 500 м над рівнем моря).

Узбережжя

Острови

Клімат

Територія Єгипту майже цілковито лежить у тропічному кліматичному поясі, середземноморське узбережжя — в субтропічному. Увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. На більшій частині країни клімат різко континентальний пустельний з різкими добовими коливаннями температури. У пустелях денні температури можуть досягати 50 °С, а вночі опуститися до 10–0 °С. Переважають східні пасатні вітри. На середземноморському узбережжі взимку переважають помірні з дощовою досить вітряною циклонічною погодою. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу. Єгипет дуже бідна на опади територія земної кулі, адже на південь від Каїру, кількість опадів становить лише від 2 до 5 мм на рік (а в деяких районах з бездощів'я триває по кілька років). Тільки дуже тонка смуга північного узбережжя країни отримує достатню кількість опадів і ця кількість може досягати 410 мм. Найвологіший та найбагатший дощами зимовий період — з жовтня по березень. У цей же період спостерігається, подекуди, випадання снігу, здебільшого в горах Синаю, а деякі з північних прибережних міст (Дамієтти, Балтім, Сіді Бейррені і рідко в Олександрії) піддаються морозам, які є частим явищем переважно для серединого Синаю і деяких місцин серединного Єгипту.

Середня температура влітку коливається від 27-32 °С влітку і до 43 °С на узбережжі Червоного моря, в цю ж пору року. Середня температура в зимовий період коливається від 13 до 21 °С, а в поодиноких гірських районах (здебільшого Синаю) опускається до нульової відмітки. Стійкий вітер з північного заходу допомагає утримувати помірну температуру поблизу узбережжя Середземного моря. Хамасін — вітер, який дме з півдня (пустелі Сахари) і спричиняє навесні піщані й пилові буревії на всій території Єгипту, а іноді і підвищує температуру в пустельних районах до більш ніж 38 °С, крім того, на територію Єгипту щороку вторгаються циклонні вітри сірокко і самум.

Єгипет є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Річки

Головна річка країни, Ніл, належить басейну Середземного моря Атлантичного океану. На сході незначні тимчасові потоки (ваді) стікають до Червоного моря Індійського океану. На заході — безстічні області пустелі Сахара. На Синаї розвинена мережа тимчасових водотоків — ваді, яким в зимовий період характерна наявність водних потоків, що пересихають, здебільшого, в спекотний літній період.

Озера

Болота

Ґрунтові води На Синаї значні площі ґрунтових вод, що створює перспективу розвитку цього регіону.

Ґрунти

Багато районів Єгипту взагалі позбавлені ґрунтового покриву, особливо західні, де панують рухливі і напівзакріплені піски і кам'янисті поверхні. Там, де випадають дощі і є умови для зростання мізерної рослинності, формуються скелетні ґрунти. З найрозвиненіших типів ґрунтів виділяють наступні: жовто-бурі пустельні, такировідні сіроземи, такири, солончаки, середземноморські пустельні-степові, а в дельті Нілу — болотні і болотно-лугові. По берегах Нілу розвинені найродючіші алювіальні ґрунти.

Рослинний світ

За флористичним районуванням світу Лівія належить до Середземноморської області та Сахаро-Аравійської області Давнього середземноморського підцарства Голарктичного флористичного царства. Незважаючи на аридний клімат, у флорі країни налічують близько 2000 видів судинних рослин, з яких близько 80 є ендеміками. Велика частина видів є ксерофітами — тобто рослинами, адаптованими до умов посухи. Багато представників належать до родин маревих, бобових, айстрових, губоцвітих та зонтичних. Рослинний покрив представлений зональними середземноморськими, пустельними і напівпустельними рослинними угрупованнями, а також азональними комплексами водно-болотної та гірської рослинності.

Тваринний світ