Пи́лка, також пила́ — інструмент з множиною лез (зубів) для різання (розпилювання) твердих матеріалів (деревини, металу, пластику, каменю тощо). Також пилками називають інструменти, верстати і пристрої, що використовують пилку.
Етимологія Слово пилка походить з (звідки також , , , , ), що вважається запозиченням з германських мов, пор. («напилок»), дав.-сакс. fîla, , . Споріднене з («чешу», «стрижу», «дряпаю»), («гострий») і дав.-інд. piṃc̨áti («вирубує»). Також зіставляється з («ніж», співзвучне pielà, можливо є слов'янізмом), , прусськ. peile.
Історія
Пилка є одним з прадавніх знарядь праці. Невеликі кременеві пилки застосовувалися вже в епоху неоліту (7-3 тис. років до н. е.)
Загальний опис
Зазвичай пилку виготовляють у вигляді металевої пластини (чи набору елементів, як то ланцюгова пилка), на робочому прузі якої розташовані зубці. Проте існують пилки, різець яких зроблено на подобу абразивного напилення (наприклад алмазного — для різання каменю).
За характером руху розрізняють пилки: ножівкові, у тому числі лобзики, ланцюгові та струнні — довге вузьке полотно, що здійснює зворотно-поступальні рухи; дискові (циркулярні) — диск із зовнішнім різцем, що обертається на валу; стрічкові — у вигляді замкнутої гнучкої стрічки, натягнутої між двома валами, що обертаються; ланцюгові (застосовується в бензопилках) — окремий випадок стрічкової пилки; кільцеві — у вигляді подовженого кільця, що приводиться в дрилем.
Ручні пилки бувають дворучні і одноручні. За конструкцією інструменту розрізняють: кросневі — тонке полотно натягнуте між двома держаками; ножівка — саме полотно має достатню міцність і пружність, щоб утримувати форму.
Для запобігання заклинюванню, зуби пилки розводять через один (рідко застосовується «потрійна розводка») в різні боки, завдяки чому збільшується ширина розрізу. Для цього використовують спеціальний інструмент — розводку, у вигляді щипців, рідше сталевої пластини з прорізами. З цією ж метою зубам, в поперечному перерізі, надають форми трапеції, або розклепують їх. Залежно від матеріалу, для якого призначена конкретна пилка, підбирають оптимальну форму, довжину і ширину зубів, додаткові елементи (прорізи в дисках, накладки на зуби) і швидкість руху інструменту.
Ланцюгові та струнні пилки (в тому числі з нанесеним алмазним напиленням) використовуються в хірургії для пиляння костей. Завдяки своїй малій вазі і розмірові, такі пилки знайшли застосування в туризмі й комплектуванні військових.
При поперечному пилянні дерева, зуби пилки розривають волокна і розпушують розріз, через що деревина на місці зрізу здатна поглинати більше вологи. Там де це є небажане, (наприклад, при зведенні будівель з дерева) замість пилки використовують сокиру або долото.
Див. також Електропилка Бензопилка Циркулярна пилка Лобзик Пилка-струна Хірургічна пилка Універсальний різак Кутова шліфувальна машина
Примітки
Джерела
Посилання