І́гор Святосла́вич (; хрещене ім'я — Георгій; 2 квітня 1151 — 29 грудня 1202) — руський князь з роду Ольговичів династії Рюриковичів; князь путивльський (1161—1164(?)), курський (1164(?)—1178), сіверський (1178 (1180)—1198) і чернігівський (1198—1202)За Л. Войтовичем.. Головний герой визначної пам'ятки давньоруської літератури та української мови — «Слова о полку Ігоревім».

Життєпис

Молоді роки Середній син чернігівського князя Святослава Ольговича, з роду Ольговичів (онук Олега Святославича, праправнук Ярослава Мудрого).

Вже з дитинства батько долучав Ігоря до діяльності старших князів. Зокрема, у 1159 році разом з батьком брав участь в з'їзді чернігівських князів, які вирішували долю галицького князя-ізгоя, Івана Берладника.

По смерті батька у році за угодою старшого брата Олега з їхнім двоюрідним братом, Святославом Всеволодичем, який обійняв чернігівський стіл, Ігор Святославич мав одержати від останнього якусь волость, але Святослав не дотримав обіцянки. Ймовірно, Ігор жив разом з братом Олегом у Новгороді-Сіверському, за Леонтієм Войтовичем — князював в Путивлі та Курську.

Князювання У 1169 році взяв участь в поході великої коаліції князів на Київ, яку організував Андрій Боголюбський. Влітку 1171-го на чолі своєї дружини розбив орди половецьких ханів Кончака і Кобяка під Переяславом. Після битви прибув до Києва, де Роман I Ростиславич святкував своє вокняжіння. В знак поваги до нового київського князя вручив йому сайгат (трофеї) та святкував разом з ним та іншими князями день св. Бориса та Гліба у Вишгороді.

1173 року разом зі Святославом Всеволодовичем брав участь в поході другої коаліції князів, яку Андрій Боголюбський послав на Київ проти Ростиславичів. Разом з ними невдало облягав Вишгород.

Після смерті брата Олега у 1180 році посів княжий стіл в Новгороді-Сіверському. Того ж року брав участь у з'їзді чернігівських князів та міжусобиці, яку організував Святослав Всеволодович з метою здобуття київського престолу. Разом з половцями Ігор повинен був діяти в Полоцькій землі проти Гліба Рогволдовича Друцького Друцького та Давида Ростиславича Смоленського, проте до битви з ними не дійшло й Ігор відступив до Вишгорода, де чекав Святослава. Звідти останній послав Ігоря разом з половцями до Долобського озера, де він був розбитий Мстиславом Володимировичем, однак зумів врятуватись, переправившись через Дніпро разом з ханом Кончаком.

У 1183 здійснив вдалий похід проти половців та розбив їх на Хоролі. Згодом бачимо Ігоря в Путивлі? де він дав притулок галицькому князю Володимиру Ярославичу (приходився Ігорю швагром) та згодом помирив його з батьком, Ярославом Осмомислом.

У 1185 році організував спільно з братом Всеволодом, своїм сином, путивльським князем Володимиром і князем рильським Святославом Ольговичем новий похід проти половців. Княжі дружини на Каялі зазнали поразки від орди половецьких ханів Гзи і Кончака, а сам Ігор Святославич потрапив у полон, з якого йому згодом вдалось утекти. Похід Ігоря Святославича на половців послужив сюжетною основою «Слова о полку Ігоревім».

1190 року видав свою дочку за князя з чернігівської династії, Давида Ольговича. Того ж року здійснив два походи на половців з яких лише перший був успішним. У 1194 році брав участь в з'їзді чернігово-сіверських князів у Рогові (або Карачеві) де вирішувалось питання походу проти Рязанського князівства, який так і не був організований.

Після смерті Ярослава Всеволодовича у 1198 році Ігор посів Чернігівське князівство, в якому правив до своєї смерті у 1202-му.

Вшанування пам'яті

На державному рівні 16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається про урочисте відзначення на державному рівні 2021 року «870 років із часу народження князя Ігоря Святославича (1151-1202)»

інше Пам'ятник у Новгороді-Сіверському. Поблизу Станиці Луганської йому встановлено пам'ятник. У місті Полтава є вулиця Князя Ігоря Святославича. У місті Дружківка є вулиця Князя Ігоря Святославича.

Сім'я та діти Дружина: з 1183 року — Єфросинія Ярославна, дочка галицького князя Ярослава Осмомисла. Сини: Володимир (1171—1212) у хрещенні — Петро: князь путивльський (1185—1211), галицький (1206—1207, 1210—1211). Олег (1175—1205) у хрещенні — Павло Святослав (1177—1211) у хрещенні — Андрій: князь волинський (1206—1207), перемиський (1209, 1210—1211). Роман (?—1211): князь звенигородський (1206—1207, 1210—1211), галицький (1207—1209). Ростислав (?—1211) — існування дискусійне, оскільки згадується лише один раз і ця згадка може бути помилкою переписування літописів. NN Ігорівна (?—?): дружина Давида Ольговича.

Родовід

Примітки

Джерела та література

Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000. Довідник з історії України . За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993. Котляр М. Ф. Ігор Святославич //

Прохоров Г. М., Творогов О. В. Игорь Святославич // Энциклопедия «Слова о полку Игореве».

Посилання

ПопередникОлег Святославич Князь путивльський1161-1164 НаступникВсеволод Буй-Тур ПопередникОлег Святославич Князь курський1164-1178 НаступникВсеволод Буй-Тур ПопередникОлег Святославич Князь сіверський1178-1198 НаступникОлег Святославич ПопередникЯрослав Всеволодович Князь чернігівський1198-1202 НаступникОлег Святославич