Семмьо (, «проголошення слів імператора») — імператорські укази (едикти), жанр ранньої японської літератури, що з'явився наприкінці 7 ст. н.е. Писалися як японською, так і китайською мовами.
Особливості Семмьо
Семмьо, написані японською мовою, дійшли до нас у складі історико-мофологічного літопису Сьоку-ніхонґі («Продовження записів про Японію»), який був завершений у 797 р. і містив тексти 62 імператорських указів. Серед них найдавніший датується 697 роком.
Семмьо, написані китайською мовою, поділялися на два види:
шьо:шьо () — письмові імператорські укази, які складалися колективом відповідних чиновників і лише затверджувалися самим імператором; чьокуші () — повеління, написані імператором власноруч, які спалювалися після виголошення їхнього змісту.
За доби Хейан і пізніше імператорські укази записувалися виключно китайською мовою офіційно-ділового стилю, а тому, на думку, фахівців, вже «не мали прямого зв'язку з художньою чи обрядово-культурною сферою японської культури»Норито. Сэмме. / Памятники письменности востока XCVII/. — Пер. со старояп., исследование и комментарий Л. М. Ермаковой. — Москва., Наука, 1991.
До жанру художньої літератури семмьо відносять в першу чергу через їх міфопоетичний стиль, а також через численні риторичні прикраси, метафори, синтаксичні паралелелізми, синонімічні повтори тощо. Характерною для семмьо є ритміко-мелодійна структура окремих фрагментів чи указів в цілому.
Тематика семмьо була різноманітною: вступ нового імператора на трон, свята, призначення на посади, дарування титулів, покарання, попередження заколотникам тощо.
Спосіб письма Семмьо-ґакі
У період Нара, коли деякі семмьо записувалися японською мовою, спосіб письма японської мови ще формувався, ще не було абеток хіраґана та катакана. Для запису японської мови використовували виключно китайські ієрогліфи. В час як у цей час для запису японської мови китайські ієрогліфи використовували як носії значення, або як носії фонетичної оболонки, у семмьо і норіто наявний інший спосіб письма — семмьо-ґакі. Його суть полягає у тому, що повнозначні частини мови записували ієрогліфами звичайного розміру (семантичне використання ієрогліфів), а службові частки та закінчення записували ієрогліфами меншого розміру (фонетичне використання ієрогліфів).
+ Приклад з уривка семмьо імператора Кокен: Оригінал Тлумачення сучасною японською天皇 我 大命 良末等 宣 布 大命 乎 衆聞食 倍止 宣。天皇（すめら）が大命（おほみこと）らまと宣（のりたま）ふ大命を 衆（もろもろ）聞食（きこしめさ）へと宣（のる）。
Примітки
Література
Семмьо // Японська література: Хрестоматія. Том I (VII—XIII ст.) / Упорядники: Бондаренко І. П., Осадча Ю. В. — Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. — стор. 99-105 Норито. Сэмме. / Памятники письменности востока XCVII/. — Пер. со старояп., исследование и комментарий Л. М. Ермаковой. — Москва., Наука, 1991 Див. також Період Нара Норіто Манйоґана