Мірзо Турсунзаде (; *, с. Каратаг, Бухарський емірат — 24 вересня 1977, м. Душанбе, Таджицька РСР) — таджицький радянський поет, класик сучасної таджицької літератури. Народний поет Таджикистану (1961). Лауреат Ленінської (1960) і Сталінської 2-го ступеня (1948) премій. Член ВКП(б) (від 1941 року). Писав російською і таджицькою мовами. Депутат Верховної Ради СРСР 2—9-го скликань.
Біографія Мірзо Турсунзаде впродовж життя обіймав такі посади: Депутат ВР СРСР 2—9 скликань (від 1946 року); Член ЦК КП Таджикистану; Голова Радянського Комітету солідарності країн Азії та Африки; Член Радянського Комітету захисту миру; Член Всесоюзного Комітету з Ленінських і Державних премій СРСР у галузі літератури, мистецтва і архітектури при Раді Міністрів СРСР; Член Головної редколегії Таджицької радянської енциклопедії; академік АН Таджицької РСР (1951); Член Президії Всесвітньої Ради миру; Член СП СРСР (від 1934 року), секретар правління (від 1959 року); Голова правління Спілки письменників Таджицької РСР (від 1946 року).
Нагороди і звання: Герой Соціалістичної Праці (1967); чотири ордени Леніна; Орден Жовтневої Революції; три ордени Трудового Червоного Прапора; два ордени «Знак Пошани»; Орден Болгарської Народної Республіки «Кирила і Мефодія» 2-го ступеня; Народний поет Таджицької РСР (1961); Міжнародна премія Неру; Ленінська премія (1960) — за поеми «Хасан-арбакеш» (1954) і «Голос Азії» (1956); Сталінська премія 2-го ступеня (1948) — за вірші «Індійська балада», «Ганг», «Йшли з туманного заходу люди…», «Тара-чандрі», «Висячий сад у Бомбеї», «У людській пам'яті»; Премія Ленінського комсомолу Таджицької РСР (1971); Герой Таджикистану (2001 — посмертно).
У 1978 році на честь письменника було перейменоване місто Регар — Турсунзаде, тоді ж його ім'я отримав Таджицький Державний інститут мистецтв.
Від 1981 року в Душанбе функціонує меморіальний будинок-музей літератора.
Вибрані твори поема «Сонце країни» (1936); поема «Осінь і весна» (1937); збірка віршів «Вірші» (1939); поема «За Батьківщину!» (1941); поема «Син Батьківшини» (1942); поема «Наречена із Москви» (1945); цикл віршів «Індійська балада» (1947—48); цикл стихов «Я с Востока свободного» (1950); поема «Хасан-арабакеш» (1954); поема «Голос Азії» (1956); поема «Вічне світло» (1957); поема «Дорога́ моя» (1960); поема «Від Гангу до Кремля» (1970).
Українські видання Турсун-заде М. Вірші про Індію. Переклад Я. Шпорти. К., 1950. 80 с.
Джерела Мірзо Турсун-заде в БСЭ (Великій Радянській Енциклопедії) Мірзо Турсун-заде на www.hrono.ru Мірзо Турсун-заде на www.pisateli.freenet.tj (Письменники Таджикистану) // «Писатели Таджикистана», Душанбе: «Ирфон», 1986
Посилання