Бурячок Андрій Андрійович (24 серпня 1925, с. Ощів Грубешівського повіту, нині Польща) — , Київ) — український мовознавець. Доктор філологічних наук (1984).
Біографія Закінчив Львівський університет, працював в Інституті української мови НАН України.
У 1954—1957 роках працював у Київському педагогічному інституті; з 1957 року — в Інституті мовознавства HAH України; з 1991 року — провідний науковий співробітник Інституту української мови HAH України.
Водночас з 1993 року — професор Духовної академії УПЦ Київського патріархату.
Делегат установчої конференції ДемПУ (вересень 1990 року, м. Теребовля).
Наукова діяльність
Автор Праці з лексикології, лексикографії, діалектології:
«Назви спорідненості і свояцтва в українській мові» (1961). «Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов'янських мов» (1983).
Редактор, співавтор, упорядник «Словника української мови» в 11 томах (т. 1, 1970; т. 4, 1973; т. 10, 1979; Державна премія СРСР, 1983) — один із редакторів. «Словника українських рим» (1979) — співавтор (з І. Гуриним). «Довідника з українського правопису» (3-є вид. — 1984) — один з упорядників. «Російсько-українського словника для військовиків» (1995) — співавтор і один з редакторів. «Словника синонімів української мови» (т. 1—2, 1999—2000) — співавтор і один з редакторів.
Керівник робочої групи Керівник робочої групи підготовки 3-го (1990) і 4-го (1993) видань «Українського правопису» та ін.
Укладач словників «Орфографічний словник української мови» (1996, 2002). «Українсько-російський словник» (2000). «Орфографічний словник учня» (2001). «Російсько-український транслітерований словник власних імен і найпоширеніших прізвищ» (2001) та ін.
Література М. Пендрак. Бурячок Андрій Андрійович // М. Я. Плющ. Бурячок Андрій Андрійович //