Літу́ргія Васи́лія Вели́кого () — чин літургії візантійського обряду, яка, згідно з Уставом, здійснюється лише десять разів на рік. Складання даного чинопослідування традиційно приписують святителю Василію Великому, архієпископу у Кесарії Каппадокійської.
Дні коли служать літургію Літургія Василя Великого здійснюється в східних католицьких та православних церквах десять разів на рік: У недільні дні Великого посту, крім Вербної неділі; У четвер і суботу Страсного тижня; У день пам'яті Василя Великого — 1 січня; Напередодні свят Різдва Христового та Хрещення або в самі ці свята, якщо вони трапляються в понеділок або в неділю.
Відмінності чину літургії Порядок, зміст і дію літургії Василя Великого подібні літургії Івана Золотоустого, але мають такі особливості:
Молитви, які священник читає таємно (про себе) у вівтарі (особливо євхаристійні), значно довші, а тому і розспіви на цій Літургії бувають протяжнішими; Перед виголосами в другій частині євхаристійної молитви «Прийміть, їжте» та «Пийте з неї всі» священник вимовляє вголос ще слова: «Дав святим Своїм Учням і Апостолам і сказав:»; Замість молитви «Достойно є» співається молитва «Тобою радується, Благодатная»; На проскомидії та відпусті замість імені Івана Золотоустого згадується ім'я Василя Великого.
Посилання Текст літургії