Отто Ган (; 8 березня 1879, Франкфурт-на-Майні — 28 липня 1968, Геттінген) — німецький хімік, вчений-новатор в області радіохімії, який відкрив ядерну ізомерію (Уран Z) і розщеплення урану. Отримав Нобелівську премію з хімії за 1944. Гленн Сіборг назвав його «батьком ядерної хімії».

Родина У 1913 р. Ган одружився з Едіт Юнгханс, дочкою голови Штеттінської міської ради. У них був єдиний син. Незабаром після відставки Гана, коли йому був 81 рік, його син з невісткою загинули у Франції в автомобільній катастрофі, і він дбав про дружину, яка до того часу стала інвалідом, і онука.

Нагороди Будучи інтернований до Англії, Ган дізнається, що йому присуджена Нобелівська премія з хімії за 1944 р. «за відкриття розщеплення важких ядер». Йому було дозволено повернутися до Німеччини в 1946 р., в кінці цього ж року йому була вручена Нобелівська премія в Стокгольмі. У своїй промові при презентації лауреата Арне Тізеліус, член Шведської королівської академії наук, сказав: «Відкриття розщеплення важких ядер призвело до таких наслідків, що ми всі, все людство, дивимося вперед з великими надіями, але також і з великими побоюваннями за наше майбутнє».

У Нобелівській лекції Ган простежив пройдений науковими дослідженнями шлях від природної трансмутації урану, відкритої Антуаном Анрі Беккерелем, до ядерного розщеплення. На закінчення він процитував уривок з лекції Фредеріка Жоліо-Кюрі, виголошеної ним при врученні йому в 1935 році Нобелівської премії, в якій французький фізик попереджав про величезну небезпеку атомної енергії. «Те, що десять років тому було плодом уяви, „маревної уяви“, сьогодні стало вже, певною мірою, загрозливою реальністю». Звертаючись до аудиторії і відповідаючи на питання, чи буде використана ядерна енергія в мирних цілях або для руйнування, Ган заявив: «Відповідь повинна бути дана без коливання, що, безсумнівно, вчені світу докладуть всіх зусиль для перемоги першої альтернативи».

Отримав численні державні і наукові нагороди, серед яких:

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден Альберта (Саксонія), офіцерський хрест Медаль «За відвагу» (Гессен) Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест Медаль Еміля Фішера Німецького хімічного товариства (1922) Почесний хрест ветерана війни з мечами Премія Станіслао Канніццаро Королівської академії наук у Римі (1938) Нобелівська премія з хімії (1944) Медаль Макса Планка Німецького фізичного товариства (1949) Золота медаль Парацельса Швейцарського хімічного товариства (1953) Pour le Mérite за науку і мистецтво (1952) Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» великий хрест із зіркою і плечовою стрічкою (1954) великий хрест 1-го класу (1959) Медаль Фарадея Британського хімічного товариства (1956) Орден Спасителя, офіцерський хрест (Греція) Орден Почесного легіону, офіцерський хрест (Франція) Орден Леопольда I, офіцерський хрест (Бельгія) Орден Британської імперії, почесний офіцерський хрест (Велика Британія) Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою» (Ватикан) Австрійський почесний знак «За науку і мистецтво» Медаль Вільгельма Екснера Плакета Ернста Ройтера Почесний громадянин міст Берлін, Геттінген і Франкфурт-на-Майні Почесний доктор численних навчальних закладів

Див. також 19126 Оттоган — астероїд, названий на честь науковця. Отто Ган (корабель) — перший в світі цивільний корабель з атомним реактором. Премія Отто Гана () — наукова нагорода, названа на честь науковця. Медаль миру імені Отто Гана () — німецька нагорода, започаткована 1988 року онуком Отто Гана.

Примітки

Література

Prof. Franz Griese: Offener Brief an die vom 27. — 31. Mai 1954 in Bayreuth versammelten deutschen Wissenschaftler, insbesondere an die Adresse von Prof. Otto Hahn, Dürer-Verlag, Buenos Aires 1954 Prominente ohne Maske — Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396

Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1992.

Посилання