«Волл-стріт Джорнел» (, WSJ) — щоденна міжнародна англомовна газета, орієнтована на ділові та фінансові новини. Заснована 8 липня 1889 р. Чарлзом Доу, Едвардом Джонсом і Чарльзом Бергстрессером. Одне з найвпливовіших та найбільших американських видань, що публікує статті за тематикою: політика, економіка, бізнес, технології, лайф-стайл тощо. Газета видає європейський та азійський випуски (китайською та японською мовами). WSJ публікується шість днів на тиждень у друкованому та онлайновому форматах.
Назва газети походить від нью-йоркської вулиці Волл-стріт — фінансового центру США. Видання присвячено в першу чергу американським і міжнародним діловим і фінансовим новинам.
У 2007 році її міжнародний щоденний обіг становив понад 2 мільйони екземплярів і приблизно 931 000 передплатників у онлайнової версії. До листопада 2003 року у газети був найбільший у США наклад, поки її не обігнала «Ю-Ес-Ей тудей». Її головний конкурент сьогодні — лондонська «Файненшл таймс», яка також видає кілька міжнародних випусків. Газета була нагороджена Пулітцерівською премією 33 рази.
Майбутнє WSJ широко обговорювалося, починаючи з придбання компанії Доу-Джонс Корпорацією новин Руперта Мердока. Керівний редактор Маркус Брочлі, ветеран газети, який пропрацював у ній 20 років, і перший іноземний кореспондент, сумнівався, що Мердок зможе провести глибокі зміни в газеті. Хоча Брочлі волів залишатися в News Corporation як консультант, його відмова від головної редакційної роботи, якою він займався близько року, породжувала різні чутки про плани Мердока.
Історія
Агенція новин Dow Jones & Company, видавник The Wall Street Journal, була заснована у 1882 році репортерами Чарлзом Доу, Едвардом Джонсом і Чарльзом Бергстресором. У 1889 р. Dow Jones & Company вирішила перетворити один зі своїх інформаційних бюлетенів Customer's Afternoon Newsletter на газету під назвою The Wall Street Journal. Перший випуск вийшов 8 липня 1889 р., був чотирисмуговим і коштував 2 центи. Попри те, що Journal швидко знайшов свого читача, його засновники розуміли, що корисність фінансових новин залежить від швидкості їх доставки. Згодом вони відкрили службу новин Dow Jones News Service, яка надавала інформацію через телеграф.
The Wall Street Journal друкував Average — перший із кількох індексів цін акцій і облігацій на Нью-йоркській фондовій біржі. Журналіст Кларенс Беррон купив контрольний пакет акцій компанії за 130 000 дол. в 1902 році; наклад тоді становив приблизно 7000 примірників, але піднявся на 50 000 до кінця 1920-х. Беррон оснастив компанію новітнім друкарським обладнанням і набрав новий штат. Наприкінці 20-х років друкувалося вже 50 тис. екземплярів на день. У 1921 р. заснував видання Barron's, що також належить компанії Dow Jones.
Беррон помер в 1928 році, за рік до Чорного вівторка, краху фондової біржі, який викликав Велику депресію у Сполучених Штатах. Після смерті Беррона, компанію успадкували його падчерки Джейн і Марта, діти його дружини Джессі Уолдрон. Зять Беррона і чоловік Джейн — юрист, який здобув освіту в Гарварді, Х'ю Бенкрофт — керував компанією та газетою протягом наступних п'яти років. Бенкфорт страждав депресією, а у 1933 році наклав на себе руки. Він помер у віці 54 років. Родина Банкфорт зберігала право власності до 2007 року, проте основною рушійною силою газети та компанії став головний редактор The Wall Street — Бернард Кілгор.
«Волл-стріт джорнел» набула сучасного вигляду в 1940-х, під час індустріального розширення Сполучених Штатів і їхніх фінансових установ в Нью-Йорку. У 1941 році керівним редактором газети, а в 1945-му — президентом компанії був призначений Бернард Кілгор. Саме Кілгор був ініціатором особливого дизайну першої стрічки газети з його оглядом «Які новини?». Кілгор розширив тематику газети до різних аспектів бізнесу та економіки відповідно до запитів споживачів, завдяки чому наклад видання зірз від 33 000 примірників у 1941 році до 1,1 мільйона на момент смерті Кілгора в 1967 році. Також завдяки Кілгору в 1947 році газета отримала свою першу Пулітцерівську премію за редакційні статті.
У 1970-х роках агенція Dow Jones випустила тижневик Far Eastern Economic Review, а потім і The Asian Wall Street Journal. У 1980-ті рр. The Wall Street Journal наклад видання досяг 3 млн примірників.
The Wall Street Journal мала відмінну репутацію завдяки видатним діловим новинам та консервативності думок, проте тираж The Wall Street Journal впав в нестабільних 1990-х, відображаючи зростаючі витрати на рекламу газети і викликаючи припущення, що газеті, можливо, доведеться рішуче змінитися, або бути проданою.
У 1999 р. компанія уклала угоду з німецькою видавничою групою Holtzbrinck про обмін пакетами акцій The Wall Street Journal Europe і провідної економічної газети Німеччини Handelsblat. Dow Jones активно розширювала бренд The Wall Street Journal. У 1999 р. побачив світ недільний додаток The Wall Street Journal Sunday, який спочатку з'явився лише у 10 регіональних газетах Америки.
У 1990-х рр. Dow Jones розширює спектр своїх інформаційних проєктів. Просування на телебачення почалося з проєктів Asia Business News в 1993 р і European Business News в 1995 р. Вони послужили базою при створенні телекомпанії CNBC.
Початок 21 століття На початку 2000-х підприємство зазнає комерційного краху. У результаті терористичного акту 11 вересня 2001 року постраждав штаб видання, що розташовувався у будівлі навпроти Всесвітнього торгового центру. Частина будівлі була зруйнована, людей евакуювали, а частина співпрацівників пропали безвісти. Не дивлячись на все це, газеті вдалося опублікувати номер наступного дня після катастрофи й доставити його 1,6 млн передплатникам.
У січні 2002 року в Пакистані було викрадено і вбито Даніела Перла — репортера Journal. Крім цих психологічних ударів, газета пережила економічну кризу 2002 року. Згідно з річним звітом, доходи компанії Dow Jones знизилися на 12 % і склали 1,6 млрд доларів. У 2003 році справи пішли вгору, але це стало зрозуміло тільки через 2 роки після того, як було проведено кампанію з річкового зниження цін і скорочення штабу на 16 %. У квітні 2002 року був розроблений новий дизайн (старий вигляд вона зберігала з 1942 р), що став кульмінаційним пунктом довгострокової інвестиційної програми, в результаті якої кількість сторінок збільшилася з 80 до 96. Газета була розділена на 5 рубрик, серед яких з'явилася нова під назвою Personal Journal, де почали друкуватися корисні поради на тему фінансів, здоров'я, способу життя тощо.
У травні 2007 року австралієць-магнат ЗМІ Руперт Мердок запропонував Доу Джонсу викупити видання. Через це кращі репортери та редактори звільнилися. Найболючішим для газети стало звільнення фінансового репортера Хенні Сендера. До речі, він перейшов до видання-конкурета, у «Файненшл Таймс».
Сучасність У 1996 році було створено інтернет видання «Волл-стріт джорнел — онлайн», яке транслює новини цього ЗМІ. Станом на травень 2008 року підписка на рік на онлайн-видання коштувала 119 дол.
30 листопада 2004 року компанією Oasys Mobile було розроблено програму для мобільних телефонів. У 2007 року WSJ, почала розширення сайту на міжнародному рівні.
У 2017 року газета припинила випуск друкованих видань за межами США, залишивши лише для онлайн версію по всьому світу.
29 березня 2023 року, у російському Єкатеринбурзі співробітники ФСБ затримали журналіста The Wall Street Journal Евана Гершковича нібито за «шпигунство»У Росії ФСБ затримала журналіста WSJ за «шпигунство». 30.02.2023, 10:55. У відповідь на це, 30 березня 2023 року, Держсекретар Сполучених Штатів Ентоні Блінкен закликав американців покинути територію РосіїЧерез арешт журналіста WSJ. Блінкен закликав громадян США покинути РФ. 30.03.2023, 22:17.
Соціальні мережі та аудиторія Газета має власний канал YouTube — майже 603 тисячі підписників, Твіттер — 15 мільйонів читачів та сторінку Facebook, у якому «Джорнал» читають близько 6 мільйонів користувачівГрупа «The Wall Street Journal» на Facebook.
Видання позиціонує себе як спеціалізоване. У 2005 році WSJ повідомив про характеристики свого середнього читача: приблизно 60 % входить до вищого виконавчого керівництво, середній дохід становить 191 000 дол., а середній вік — 55 років. З моменту покупки в 2007 році газети компанією австралійського медіамагната Руперта Мердока аудиторія видання зросла на 20 %.
За статистикою 2017 року, 62 % аудиторії становили чоловіки, 38 % — жінки. Середній вік читачів — 43 роки. Сімейний дохід у середньому складає 242 007 дол.
Станом на лютий 2022 року, аудиторія The Wall Street Journal складає більш, ніж 3,5 млн читачів — на 13 % більше за 2020 рік. У той час, як кількість читачів цифрового контенту зросла на 19 % і складає 2,9 млн. Це рекордна цифра за весь час існування газети.
Подкасти Незвичайний бізнес UBS Секрети багатих жінок WSJ «Майбутнє» Програма даних Погані ставки Брифінг про ваші гроші Думка: вільний вираз Журнал. Думка: Потомакський годинник Як ми працюємо Хвилинний брифінг Які новини Брифінг технічних новин
Пулітцерівські премії Визначна подача сенсаційного матеріалу (1964) Розкриття національної теми (1985) Міжнародний репортаж (1991) Міжнародний репортаж (1996) Розкриття національної теми (1997) Розкриття національної теми (1997) Міжнародний репортаж (1999) Розкриття національної теми (2000) Видатна подача сенсаційного матеріалу (2002) Майстерність (2003) Розкриття національної теми (2004) Міжнародний репортаж (2007) За служіння суспільству (2007) Міжнародний репортаж (2008) Розкриття національної теми (2009) Майстерність (2011) Міжнародний репортаж (2011) Розкриття національної теми (2011) Майстерність (2012) За служіння суспільству (2015) Визначне розслідування (2015)
Рекламні кампанії та маркетинг
The Wall Street Journal віддають перевагу маркетингу замість розпродажу. Пітер Канн дав зрозуміти, що його не приваблюють методи прямого просування товару. «Ми не бажаємо користуватися різними хитрощами й трюками. Подивіться, як багато ЗМІ привертають увагу споживача „Гей, візьми цей стільниковий телефон і отримаєш 13-тижневу передплату на нашу газету!“. Ми вважаємо, що краще наголошувати на тому, що собою представляє наш продукт. Ми, звичайно ж, робили ознайомлення з пропозицією, але продаємо наш продукт за повну ціну, адже вважаємо, що ця ціна справедлива. Така позиція зробила нас новаторами на теренах глобальної мережі. The Wall Street Journal існує так довго, що їй нема потреби пояснювати свою цільову аудиторію — кожен і так знав, що вона робила. У телевізійних шоу та фільмах газета використовується як символ „бізнесу“, аналогічно до того, як The Times символізує Велику Британію».
Протягом багатьох років газета з'являлася в епізодах багатьох фільмів: вперше у комедії «У джазі тільки дівчата» 1959 року. Канн також стверджує: «Нам потрібно конкретизувати переваги нашого продукту. І, звичайно ж, коли ми вносимо значні зміни в наше видання, ми всіляко це рекламуємо і запевняємо нашого постійного читача, що всі ці зміни будуть доброчинний насамперед для нього».
Він знову згадував модернізацію газети 2002 р. Рекламна кампанія у пресі, що висвітлювала цю подію, була помірковано класичною. Вона злегка пародіювала серйозний імідж WSJ і водночас запевняла своїх шанувальників, що їхня улюблена газета не збирається змінюватися до невпізнання. У рекламі були висвітлені перші смуги газети, «загримовані» під Cosmopolitan, Rolling Stone, журнал для автолюбителів і комікси. Заголовок під кожною смугою говорив «Забраковано». У цій рекламі майстерно обігравались різні сприйняття Journal і одночасно на перший план висували неупередженість газети. У наміри The Wall Street Journal не входило недбале поводження зі своїми принципами та традиціями для нечисленної молодіжної аудиторії. (Газета досі зберегла один зі своїх витончених стилістичних прийомів — поміщати серед новин портрети людей, виконані в манері пуантилізму; їх створив художній відділ).