Великі Бірки

Вели́кі Бі́рки — селище в Україні, центр Великобірківської селищної громади Тернопільського району, Тернопільської області. Розташоване на обох берегах річки Гнізни Гнилої верхньої частини Гнізни — лівої притоки Серету, за 12 км на схід від Тернополя. Через територію селища протікають річки Теребна та Гніздечна — ліва і права притоки Гнізни Гнилої.

Назва

Сучасна назва Бірки походить від староукраїнськогоКоваль А. П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України. — Київ: Либідь, 2001. — С. 71. слова бір, що означає сосновий ліс. У XV ст. між річками Серетом і Гнізною був великий лісJabłlonowski A. Ziemie Ruskie. Ruś Czerwona, t.VII, cz. II. — s.14. // Źródła Dziejowe, t.XVIII, cz. II: Połska XVI w. pod wzgledem geograficzno-statystycznym, Warszawa 1903., тому селище дістало назву Бо́рки від місцевості де воно виникло, згодом назви трансформувались: у XVI—XVII ст. містечко Бо́рки, у другій половині XVII ст. — село Подбор'є, Бо́рки, від середини 30-х рр. XIX ст. Бо́рки вели́кі, згодом Вели́кі Бо́рки , від 1967 р. с. Вели́кі Бі́рки, від 27 травня 1978 р.  — селище Вели́кі Бі́ркиР. Мацелюх. Великі Бірки // .

Адміністративний поділ XV—XVI ст. королівщина Борки входила до Теребовлянського староства (повіту), Галицької землі, Руського воєводства, Корони Королівства Польського. 1569—1772 — у складі Речі Посполитої. Після Першого поділу Речі Посполитої 1772 під владою Габсбурзької монархії. Від початку 1782 р. с. Борки увійшло до складу Тернопільського повіту, Тернопільського округу («циркулу»), Королівства Галичини та Володимирії. Від 15 червня 1810 до 3 травня 1815 віддано Росії в складі новоутвореного Тернопільського циркулу Тернопільського краю. 9 червня 1815, після Віденського конгресу, повернуто Габсбурзькій монархії. У 1854 — 1918 рр. у складі Скалатського повіту (Королівство Галичини та Володимирії). Під час Першої світової війни від 21 серпня 1914 р. до 25 липня 1917 р. Великі Бірки перебувають під російською окупацією в складі Тернопільської губернії, Галицько-Буковинського генерал-губернаторства. З початком Листопадового зриву від 1 листопада 1918 до 17 липня 1919 р. — в складі ЗУНР. Під час Польсько-радянської війни 1920 р. від 26 липня до 21 вересня село перебуває в складі ГСРР. 1 вересня 1921 р. входить до Тернопільського повіту, у складі новоутвореного Тернопільського воєводства Другої Речі Посполитої. 1 серпня 1934 утворено сільську гміну Борки Великі (пол. Borki Wielkie), у яку увійшли 11 навколишніх сільських громад Тернопільського повіту. Від 4 грудня 1939 р. входить до Тернопільської області УРСР. 2 липня 1941 — 21 березня 1944 рр. під час німецько-фашистської окупації від 1 серпня 1941 Великі Бірки — центр волості Тернопільського повіту Крайсгауптманшафту Тернопіль Дистрикту Галичина Генеральної губернії Третього Райху. Від 17 січня 1940 р. до 2 липня 1941 і від 21 березня 1944 до 1 січня 1963 р. — районний центр Великоборківського району Тернопільської області. У 1963–1966 рр. с. Великі Бірки входило до Підволочиського району. Від 8 грудня 1966 р. — до Тернопільського району. Від 29 серпня 2019 р. - центр Великобірківської селищної громади.

Історія

Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селищі функціонували 3 окремі виборчі дільниці № 610904, 610905, 910955.

Результати зареєстровано 2602 виборці, явка 51,35%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 33,76%, за «Голос» — 18,43%, за «Європейську Солідарність» — 14,95%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Володимир Кісілевич (Слуга народу) — 24,88%, за Тараса Юрика (Європейська Солідарність) — 24,42%, за Івана Чайківського (самовисування) — 13,67%.

Населення і демографія

Населення Чисельність населення, чол. 1921 1931 1959 1970 1979 1989 2001 2011 2012 2015 2024 2246 2336 2139 2399 2893 3384 3238 3328 3429 34403160

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська321199.17%російська260.80%румунська10.03%Усього3238100%

Мовні особливості У містечку побутує говірка наддністрянського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Великих Бірках: валевокий (окатий; витрішкуватий); вусельниці (котики на вербі, осиці, тополі); ліхун (шульга); підвуста (підуст; дрібна риба родини коропових); піри (пір'я); пужак (держак батога); саджа (сажа); сакельня (торба, у якій дорогою коням дають сіно); сита (ріжок у колоску жита); стожириско (місце, де стояв стіг соломи).

Залізнична станція

Пам'ятники

Пам'ятники, пам'ятні знаки та меморіали Великих Бірок: Пам'ятний хрест, про скасування панщини в Галичині, і проведення селянської реформи, внаслідок Революції 1848 р. Хрест про заснування товариства тверезості 1878 р. (знаходиться на подвір'ї церкви святої Параскеви П'ятниці). На військовому цвинтарі, де у братських могилах захоронені понад 1 тис. воїнів Червоної армії, встановлено пам'ятники: воїнам ЧА, які загинули на території Великоборківського району (1955); воїнам односельчанам, полеглим під час Німецько-радянської війни, 1967 рБогдан Андрушків. Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили. — Тернопіль: Підручники і посібники. — 1998.. У 1992 р. активістами місцевого осередку Народного руху України на старому цвинтарі споруджено меморіал борцям за волю України, до якого належать дві насипні могили, з хрестами на вершинах, та пам'ятна стела з написом: «Тут впали за волю сини України тут наша історія слава і честь». Ліва могила з березовим хрестом насипана в пам'ять про полеглих Українських січових стрільців та воїнів УГА, права на місці перезахоронення 34-х полонених вояків УПА, підпільників ОУН та заложників розстріляних гітлерівцями в селищі в січні 1944 року. Архітектор Павло Галоха. В неділю, 14 травня 1995 року, у центрі селища урочисто відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченку, виготовлений за рахунок добровільних внесків жителів селища та місцевих підприємств. Скульптор Микола Невеселий, архітектор П. Галоха. У березні 1998 року на центральному корпусі Великобірківській ЗОШ І-ІІІ ст. ім. академіка Степана Балея урочисто встановлена іменна меморіальна дошкаКабінет Міністрів України; Постанова від 19.11.1997 № 1293.

Пам'ятник Т. Шевченку Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташований на вулиці Грушевського, біля селищної ради.

Встановлений 1995 р. Скульптор — М. Невеселий, архітектор — П. Галоха.

Погруддя — карбована мідь, постамент — камінь.

Скульптура — 1,5 м, постамент — 2,85 м.Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.

Храми

Церква святої Параскеви П'ятниці Церква святої Параскеви П'ятниці (Великі Бірки) — найдавніший парфіяльний християнський храм у Великих Бірках, належить до Великобірківського протопресвітеріатуПарафія смт Великі Бірки. Церква святої Параскеви П'ятниці / ., Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ.

Церква святих верховних апостолів Петра і Павла Церква святих верховних апостолів Петра і Павла (Великі Бірки) — новозбудований парафіяльний храм, освячений 8 грудня 2019 р., належить до Великобірківського протопресвітеріатуТернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ.

Монастир Введення в храм Пресвятої БогородиціМонашество УГКЦ. Монастир «Введення в храм Пресвятої Богородиці» 21 грудня 2003 р. Єпископом Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ Михаїлом (Сабригою) та ігуменом монастиря св. Теодора Студита ієромонахом Григорієм Планчаком освячено святовведенську обитель жіночого монастиря Введення в храм Пресвятої Богородиці у Великих Бірках.

Каплиця Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією 11 червня 2005 р., Львівський Єпископ-помічник РКЦ Леон Малий, спільно з Тернопільськими дієцезійними священиками РКЦ та парохом УГКЦ церкви святої Параскеви П'ятниці о. Василем Михайлишиним освячено каплицю Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією.

Соціальна сфера Великобірківський ліцей імені Степана Балея Великобірківський Будинок творчості школярів Великобірківська музична школа Великобірківський дитячий ясла-садок Великобірківське відділення ЦРЛ Великобірківський будинок культури ЦБС Тернопільського району — Центральна бібліотека Бібліотека для школярів та юнацтва.

Пам'ятки природи Гідрологічний заказник місцевого значення «На куті». Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Лиса гора (пам'ятка природи, Тернопільський район). Ландшафний заказник місцевого значення Головачеве.

Торгово-розважальні заклади У селищі діють 19 закладів торгівлі та бар-ресторан «Мрія»

Промислові об'єкти Найбільшими промисловими підприємствами селища є Тернопільське ВАТ «Агропромтехніка», сільськогосподарське ТОВ «Обнова» (засновник П. М. Литвин), ПП «Хлібодар» (засновник О. Є. Клепач), ТОВ «Українські Технологічні Системи» (засновник В. М. Шульга), ТзОВ фабрика Веснянка, млини підприємців О. Є. Клепача та В. П. Клепача. Діють 2 хлібопекарні, приватні підприємства з деревообробки, виробництва меблів, будівельних матеріалів, металообробки, виробництва ПВХ вікон, дверей, ремонтування та фарбування автомобілів та інші.

Відомі люди Народилися Балабан Руслан Володимирович (1983-2025) — український військовик, учасник російсько-української війни. . Балей Святослав-Роман Володимирович (1890—195?)  — доктор медицини, лікар, громадський діяч. Балей Степан-Максим Володимирович (1885—1952) — доктор філософії і медицини, професор, академік Польської АН, Біґус Петро (1882—1966) — просвітянин, військовик УГА, секретар «Українського Канадійського Легіону» в Торонто (Канада). Бойко Ярослав ( 1952) — спортсмен, тренер (футбол), Заслужений тренер України (2001)П. Бубній, Г. Гунтік Бойко Ярослав Петрович // . Горбатюк (Шумейко) Ольга ( 1937) — диригент, педагог, старший викладач кафедри українського народного хорового співу та фольклору (1990) КДІКОб'єднані любов'ю до української пісні: присв. 40-річчю кафедри нар. хор. співу КНУКіМ. — 2-е вид. переробл. та допов. — К. КНУіКМ, 2013. — С. 107, 231. Кароль Дейна (1911—2004) — польський мовознавець-славіст, доктор філологічних наук, професор, академік Польської АН. Дудар Антін (1886—1919) — український правник, поручник УГА. Дячук Андрій Анатолійович (23 вересня 1978 — 13 жовтня 2022, селище Нова Кам'янка, Бериславський район, Херсонська область) — український військовик, учасник російсько-української війни. Степан Жидек (1900—1970) — радянський і польський військовик, Бригадний генерал Війська Польського, генерал-майор Радянської армії. Замора Федір Павлович (1887—1937) — педагог та громадський діяч, делегат УНРади ЗУНР, голова Тернопільського повітового Ревкому ГСРР. Антоній Карпіньський (1924—2004) — польський військовий історик, полковник ВП. Кравчук Євген Йосипович (1912—1992) — багатолітній в'язень сталінських таборів, священник УГКЦ у підпіллі, доктор філософії і богословських наук. Кульпа Юрій Степанович ( 1976) — український журналіст, військовослужбовець, капітан 105 ОБрТрО Збройних сил України. Член Національної спілки журналістів УкраїниКульпа Юрій Степанович // Хто є хто в українській журналістиці.. Локтіонов Роман ( 1945) — гірник державного акціонерного товариства «Шахта імені Л. І. Лутугіна» (Донецька область), нагороджений знаком пошани «Шахтарська слава» трьох ступенів, Заслужений шахтар України (1999). Лютюк Анатолій Кузьмич ( 1947) — український громадський і культурний діяч в Естонії, очільник Центру української культури в Таллінні, Заслужений художник України (2007). Лящинська Текля Якимівна (1911— ) — український державний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1940–1947). Мацелюх Євген Іванович (1893—1972) — священник — крилошанин УГКЦ, поет і драматург, автор творів на релігійну тематику, Мацелюх Євген Павлович (1938—2017) — спортивний діяч, тренер (волейбол), педагог, Суддя національної категоріїГ. Гунтік. Мацелюх Євген Павлович // . Мацелюх Роман Євгенович — український інженер-механік, краєзнавець, громадський діяч, вікіпедист.